2.1.3.1 Гравірозвідка

Гравіметричний метод розвідки базується на вивченні аномального поля сили тяжіння на земній поверхні, яке зумовлене нерівномірним розподілом мас в надрах і неоднорідністю густин гірських порід.

При нафтогазопошукових роботах гравірозвідка використовується для розв’язання таких геологічних задач:

а) вивчення будови фундаменту (виявлення окремих блоків) і глибини його залягання;

б) виділення основних структурних елементів земної кори;

в) виявлення і трасування регіональних розломів;

г) пошуки і оконтурення солянокупольних структур, зон розвитку рифових масивів, інтрузій в осадовій товщі тощо;

д) визначення напрямів та обсягів пошукової сейсморозвідки.

В останні роки почала застосовуватися високоточна гравірозвідка, яка часто дозволяє виявляти локальні структури з підготовкою їх до глибокого буріння, а також може бути використана і для прямих пошуків скупчень нафти і газу.

Гравірозвідка полягає в проведенні гравіметричної зйомки та інтерпретації виявлених аномалій з побудовою гравіметричної моделі об’єкта, що вивчається (карти, профілі).

При гравіметричній зйомці, що проводиться спеціальними приладами-гравіметрами вимірюється прискорення сили тяжіння. Одиниця прискорення – гал (Гл) відповідає зміні швидкості в 1 см/c за 1 с (1Гл =10^-2м/с²). На практиці користуються величиною 1 мілігал (1 мГл = 10^-5 м/с²).

За призначенням гравіметрична зйомка підрозділяється на регіональну і детальну. За способом проведення розрізняють площову гравіметричну зйомку і профільну (або маршрутну). В залежності від поставлених геологічних завдань, умов проведення польових робіт, методів інтерпретації вибирається масштаб зйомки, щільність і розміщення пунктів спостережень, похибка визначення аномалії тощо. Для регіональних досліджень зйомка здійснюється з точністю вимірів до 0,5 мГл і з складанням результуючих карт в масштабі 1:1 000 000 – 1:200 000 з перерізом 1–2 мГл. При детальних зйомках точність вимірів збільшується (до 0,2–0,1 мГл) і складається карта масштабу переважно 1:50 000 з перерізом 0,1–0.2 мГл.

На гравіметричних картах здебільшого виділяються такі основні елементи гравітаційного поля: максимальні і мінімальні аномалії та смуги згущення ізоаномал – зони підвищених градієнтів сили тяжіння або гравітаційні уступи. Розрізняють регіональні і локальні аномалії, які характеризуються різними розмірами, конфігурацією та інтенсивністю.

При геологічній інтерпретації результатів гравіметричної зйомки слід мати на увазі такі загальні положення:

1. В усіх випадках поле сили тяжіння являє собою результат сумарного впливу багатьох густинних меж, що знаходяться на різних глибинах. При цьому зафіксоване аномальне гравітаційне поле розглядається як сума аномальних полів, що зумовлюються різними геологічними факторами.

2. Складна природа гравітаційного поля повинна застерегти проти необгрунтованих спроб прямого ототожнення додатніх і від’ємних аномалій з яким-небудь відповідним фактором, наприклад, з елементами рельєфу поверхні фундаменту, з його підняттями і пониженнями.

3. Аномальне гравітаційне поле формується під впливом конфігурації меж порід різної густини, якщо ці породи складають досить великі тіла або потужні товщі. При цьому підйом межі щільних, наприклад, карбонатних порід в піщано-глинистій товщі створює надлишок мас і відповідно максимум сили тяжіння. Вторгнення мас легких порід, наприклад солі, створює дефіцит мас-мінімумів сили тяжіння. Тектонічні, магматичні і седиментаційні контакти товщ порід з різною густиною, так звані "гравітаційні уступи", формують в гравітаційному полі зони або смуги підвищених градієнтів сили тяжіння, що виражаються згущенням ізоаномал. Інтенсивність аномалій тим вища, чим більша контрастність рельєфу густинних розділів і величина перепаду густин порід на цих розділах.

4. Кожний геотектонічний регіон відрізняється своїми характерними особливостями будови і відповідно особливим характером аномального гравітаційного поля, що потребує індивідуального підходу для вирішення прикладних пошукових задач. Відмічаються і загальні особливості для тектонічно подібних регіонів.

структури в осадовому покрові – системи пасток нафти і газу.

Найбільша геологічна ефективність гравірозвідки при пошуках нафтогазоперспективних структур спостерігається при раціональному комплексуванні гравірозвідки з іншими геофізичними методами або бурінням.