Геологорозвідувальний процес на нафту і газ – це сукупність взаємопов'язаних виробничих робіт і наукових досліджень, які виконуються в певній послідовності і повинні забезпечити відкриття, геолого-економічну оцінку і підготовку до розробки нафтових і газових родовищ.

В залежності від ступеня вивченості нафтогазоносності надр в геологорозвідувальному процесі на нафту і газ виділяється три послідовних етапи: регіональний, пошуковий і розвідувальний з поділом їх на стадії. В межах однієї території можливе суміщення в часі різних етапів і стадій.

Кожний етап чи стадiя переслiдують певну мету i передбачають вирiшення низки конкретних задач. На всiх етапах i стадiях геологорозвідувального процесу на нафту i газ визначається геолого-економiчна оцiнка проведених робiт на основi оцiнки ресурсiв i пiдрахунку запасiв нафти i газу.

Для досягнення цiєї мети застосовуються рiзнi методи i методики. При цьому пiд методами пошуково-розвiдувальних робiт розумiють способи вивчення будови надр, виявлення i вивчення покладiв нафти i газу (геологiчнi, геофiзичнi, геохiмiчнi, гiдрогеологiчнi методи, бурiння свердловин).

Методика пошуково-розвiдувальних робiт – це сукупнiсть принципiв i методiв дослiджень, направлених на послiдовне вирiшення конкретних геологiчних завдань. Вiд методики пошуково-розвiдувальних робiт значною мiрою залежить геологiчна ефективнiсть робiт. В практицi пошуково-розвiдувальних робiт в кожному районi розробляється i формується так званий рацiональний комплекс дослiджень, який найбiльш ефективний i разом з тим економiчний в даних умовах

Основна мета пошукiв i розвiдки нафти i газу – виявлення i пiдготовка до розробки родовищ. Iз закiнченням розвiдувальних робiт на родовищi пiдраховують запаси нафти, газу i конденсату та визначають значення геолого-промислових параметрiв покладiв, необхiдних для проектування розробки родовищ.

Історичний розвиток методики пошуків і розвідкиРозвиток методики пошуків і розвідки нафтових i газових родовищ цiлком пов'язано з практикою i визначається рiвнем науки (геологiя нафти i газу) i технiки. При цьому видiляється три перiоди.

В перший перiод (початковий) розвитку гiрничої справи, коли закономiрностi розповсюдження нафти i газу були невiдомi, задачу пошукiв i розвiдки вирiшували за простою схемою: родовища виявляли бурiнням бiля природних виходiв нафти i газу. Цей перiод освоєння нафтових ресурсiв поблизу поверхневих нафтопроявiв характеризується i примiтивною технiкою розвiдки та видобутку. Розвiдка зводилась до закладки колодязiв i неглибоких свердловин перш за все бiля виходiв нафти на поверхню землi, потiм мiж цими виходами, а затим – на лiнiйному їх продовженнi. Розвiдка переважно проводилась в процесi розробки родовища. В подальшому (пiсля виникнення уявлень про зв'язок нафтових скупчень з антиклiнальними перегинами пластiв) промисловики стали залучати до закладки свердловин геологiв. Для вияснення обрису склепiння антиклiналi складали геологiчну карту. Бурiння проводилось ударним способом i сягало глибин 300 – 500 м. Основним iнструментом видобутку нафти була желонка.

Другий перiод (приблизно з 1920 р.) базується на структурнiй (антиклiнальнiй) теорiї нафтогазонагромадження і характеризується вивченням структурних форм перегинiв пластiв з метою видiлення площ, сприятливих для бурiння на нафту. Одночасно почала розвиватись i технiка (обертове роторне бурiння). Глибини свердловин виросли до 2000 м (в 30-х роках). Впроваджується насосна i компресорна експлуатацiя свердловин. Геологiчне картування ведеться iнструментально із застосуванням мілкого картувального буріння, в тому числі колонкового. Починають застосовуватись геофізичні методи досліджень.

Третій (сучасний) період характеризується комплексним геолого-геофізичними і геохімічними дослідженнями значних територій з детальним вивченням окремих площ. Залучаються новітні наукові досягнення для прогнозу перспектив нафтогазоносності регіонів і локальних структур. Освоюються нові напрямки нафтогазопошукових робіт (неструктурні пастки, рифогенні тіла, глибокозанурені горизонти, акваторії морів, кора вивітрювання фундаменту тощо). Розробляються нові методичні прийоми пошуків та розвідки родовищ нафти і газу. Використовується сучасна техніка і технологія буріння та дослідження свердловин. На зміну талановитим одинакам прийшли могутні колективи науково-дослідних установ і геологічної служби нафтогазорозвіду-вальних підприємств.

Пошуки нафтових і газових родовищ

Пошуки нафтових і газових родовищ – це науково-виробничий процес виявлення в надрах земної кори нафти і газу.

2.1 Методи пошуків і розвідки скупчень нафти і газу

В процесі проведення пошуково-розвідувальних робіт застосовуються різноманітні методи досліджень – способів вивчення геологічної будови надр, виявлення і оцінки покладів нафти і газу: геологічні, геоморфологічні, геофізичні, геохімічні та буріння свердловин.

2.1.1 Геологічні методи досліджень

Геологічні методи досліджень базуються на вивченні характеру, складу і віку осадових відкладів і тектонічної будови територій шляхом виконання різних польових і дистанційних спостережень, лабораторних досліджень і камерального узагальнення одержаних матеріалів.

Серед польових досліджень виділяють геологічну і структурно-геологічну зйомки.

Геологічна зйомка проводиться з метою складання геологічної карти місцевості для вивчення стратиграфії і літологої відкладів, що виходять на її поверхню і виясненняїї тектонічної будови.

Проведення геологічної зйомки здійснюється в два етапи: польових досліджень і камеральної обробки зібраних матеріалів.

При польових роботах складається польова геологічна карта, для чого планомірно і всебічно вивчаються і наносяться на топооснову природні відклади і гірничі виробки з показом елементів залягання гірських порід. Виявляються і трасуються геологічні межі, простежуються розривні порушення, вивчаються літологічний склад, генезис, умови залягання, взаємовідношення і вік гірських порід. Особливо уважно вивчаються контактні зони, прояви корисних копалин, особливо нафто- і газопрояви. Ведуться також спостереження за рельєфом і підземними водами. Всі спостереження заносяться в геологічний щоденник, в якому записується місцезнаходження відслонення, дається його опис, замальовуються особливості геологічної будови і по можливості фотографується. Проводиться відбір зразків порід, корисних копалин, залишків фауни і флори. Всі зразки нумеруються згідно із записами у щоденнику і споряджаються етикеткою. При геологічній зйомці широко використовуються дистанційні методи (аерометоди), які базуються на спостереженні і фотографуванні земної поверхні з літальних апаратів. Суть цих методів заключається на існуванні тісного зв’язку між геологічною будовою території з однієї сторони і формами її рельєфу, гідрографією, грунтовими утвореннями, рослинністю, кольоровими і тональними особливостями ландшафту – з другої. Вивчаючи ці особливості земної поверхні візуально з повітря або на аерофотознімках шляхом їх дешифрування можна встановити багато рис геологічної будови досліджуваної території. В процесі камеральної обробки фактичного матеріалу уточнюються і деталізуються результати польових спостережень шляхом спеціальних лабораторних досліджень – мікроскопічних, хімічних, спектроскопічних, люмінісцентних та інших, визначаються викопні рештки фауни і флори, складаються необхідні графічні документи (геологічні карти, стратиграфічні колонки, геологічні розрізи і т.п.), узагальнюються всі дані і складається звіт.

В залежності від детальності завдань і методики проведення розрізняють зйомки, наведені в табл. 2.1.

Структурно-геологічна зйомка або структурно-геологічне картування – це спеціалізована детальна геологічна зйомка для одержання структурної карти за опорним або маркуючим горизонтам, який характеризує умови залягання перспективних комплексів порід. Процес проведення зйомки включає такі основні операції:

1) виділення в геологічному розрізі відкладів досліджуваної площі опорних і маркуючих горизонтів;

2) визначення базисної геологічної поверхні або межі, за якою буде побудована підсумкова структурна карта;

3) виявлення і детальний опис точок відслонення (виходу) опорних і маркуючих горизонтів на місцевості;

4) інструментальна прив’язка точок відслонення до топооснови, вимірювання координат і висотних відміток;

5. обчислення висотних позначок базисної геологічної поверхні;

6. побудова структурної карти.

В геологічно закритих районах при такій зйомці буряться неглибокі структурно-картувальні свердловини, які повинні розкрити маркуючі та опорні горизонти. Як метод виявлення і підготовки структур, структурно-геологічна зйомка тепер застосовується рідко, переважно в складчастих областях і в районах розвитку солянокупольних структур і, здебільшого, в комплексі з геофізичними методами.