2. Буржуазні реформи 1860 – 80р.Р.

Правове становище селян України після реформи 1861 року.

Головні засади селянської реформи були викладені у царському маніфесті від 19 лютого 1861 року та в "Загальному положенні про селян, звільнених від кріпосної залежності".

За цими документами селяни ставали особи­сто вільними, проте право власності на землю лишалося за поміщиками.

В користуванні селян залишалася садиба, польовий наділ, за які вони мусили відбувати панщину. Між поміщиками і селянами укладалася угода про викуп землі.

На кріпосних селян поширювалися економічні права, котрі визнавалися за вільними особами, — вони могли купувати нерухомість, займатися торгівлею і промислами тощо. Крім цього, селяни отрима­ли право утворювати на три роки органи селянського самоврядування.

За селянами закріплювалися також права у сфері судо­чинства — вони могли подавати позови і відповідати в суді, виступати як представники сторін.

Дворові селяни польовими і при­садибними ділянками не наділялися.

Фабричні селяни звільнялися від кріпосної залежності на умовах дворових людей.

В результаті аграрної реформи на Правобережній Укра­їні, на її Півдні та на Полтавщині майже вся земля, якою користувалося селянство, перейшла в його приватну влас­ність.

В резуль­таті її проведення більшу частину селянства України ста­ли складати заможні селяни (фермери), які застосовували в своїх господарствах найману працю.

Складовою частиною аграрної реформи була політика переселення селян. За період з 1906 по 1912 рік тільки в Сибір з України виїхало майже 1 млн. селян.

Козацтво.

Головна маса козацтва не дістала дворянських прав і створила окремий стан, який зайняв місце між дворянством і селянством. Козаки зберегли ряд привілеїв, які були закріплені в Зводі законів Російської імперії. Головним за­воюванням козаків було те, що вони залишалися особисто вільними.

У такому вигляді козацтво як окремий стан проіснувало до 1917 року.

Система органів державної влади.

Наміс­ництва були ліквідовані відповідно до указу Павла І "Про новий поділ держави на губернії" від 12 грудня 1796 року. Територія кожної губернії, за винятком Кри­му, поділялася на повіти.

Частина губерній об'єднувалася в генерал-губернаторства. Наприклад в 1801 році Волинська, Подільська, Полтавська і Чернігівська губернії складали Малоросійське генерал-губернаторство.

Система губернського управління складалася з губер­натора, губернського правління та губернських установ — казенної палати, поліції, суду та інших органів, підпорядкованих губернатору.

У підпорядкуванні губернського апарату знаходився повітовий апарат управління. Система повітового включала повітове казначейство і митні ус­танови, повітове правління державних маєтностей та ін.

Міська реформа 1870 року.

У відповідності з реформою в містах України створюються органи міського самоврядування — міські думи і міські управи.

Маніфест передбачав створення Державної думи в яко­сті законодавчого органу на основі загального виборчого права, а також введення громадянських свобод.

У першій Думі була створена Українська парламентська громада, в яку ввійшли 45 депутатів. Громада мала свій друкований орган — "Украинский вестник". Її політич­ною платформою була автономія України.

У другій Державній думі також була українська грома­да, що мала 47 членів і видавала часопис — "Рідна справа — вісті з думи". Громада домагалась автономії України, місцевого самоврядування, української мови у школі, суді та Церкві.

Суди в Україні після судової реформи 1864 року.

Су­дова реформа була найбільш радикальною, новаторською і технічно досконалою з усіх реформ другої половини XIX ст.

Нове процесуальне цивільне і кримінальне законодавство ввели систему незалежних судів, де засіда­ли професійно підготовлені судді. Суди були відокремлені від адміністрації і навіть за імператором залишалось тіль­ки право помилування. Публічність і гласність судових засідань, введення суду при­сяжних і адвокатури — все це створило важливі гарантії демократичних судових процесів. Була також проведена реорганізація прокуратури та введена адвокатура.

Наступні зміни в судову систему вносяться в роки пер­шої світової війни. Воєнно-судовий устав було доповнено розділом "Про суд в воєнний час", в якому говорилося, що в районі воєнних дій і в місцевостях, переведених на воєнний стан, воєнно-судова влада належить воєнним судам.

Правова система.

Джерелами права України були: