Змістовний модуль___ .

Культурні процеси за литовсько-польської і польсько-козацької доби

(2 години)

План

1. Загальна характеристика епохи Відродження. Історичні обставини розвитку української культури.

2. Ренесансна архітектура та скульптура в Україні.

3. Ренесансні тенденції в українському живописі.

4. Музична культура і театр в Україні.

5. Розвиток освіти і наукових знань. Полемічна література. Книгодрукування.

1. Загальна характеристика епохи Відродження. Історичні обставини розвитку української культури.

Ренесанс (франц. Renaissancе), або Відродження - ціла епоха в роз­витку європейської культури XV - XVI ст. (для Італії з XIV ст.), яка за своїм ідейним гуманістичним змістом була перехідною від Середньовіччя до Нового часу. Як художній стиль Ренесанс виник в Італії.

Характерними ознаками культури Ренесансу були такі:

1. Відродження інтересу до античної культурної спадщини.

2. Ідейною основою виступає гуманізм, що дістав широке відображення в мистецтві. Як наслідок, розвиток гуманістичної (людської) спрямованості культури на противагу релігійній основі в культурі середньовіччя.

3. Антропоцентризм – переміщення людини, як основної цінності, у центр світу і культури (філософії, літератури, мистецтва та науки).

4. Світський, нецерковний, характер культури Відродження, що було наслідком секуляризації (звільнення від церкви) суспільного життя загалом.

Долучилася до ренесансного процесу й вітчиняна культура. Ренесанс в українській культурі хронологічно охоплює XVІ-XVII ст. Зачинателями гуманістичної культури в Україні вважаються Юрій Дрогобич, Павло Русин та Станіслав Оріховський, які навчалися в Західній Європі.

Юрій Дрогобич, або Ю.Котермак з Дрогобича (1450-1494), вчився в Краківському та Болонському університетах. Після здобуття ступеня доктора філософії та медицини у Болоньї викладав там у 1478 - 1482 pp. астрономію та математику, а в 1481-1482 pp. займав посаду ректора університету. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини і астрономії. Серед його учнів був видатний Микола Коперник. Праці його відомі в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині.

Павло Русин із Кросна (1470-1517) вчився в Краківському та Грейсфельдському (Німеччина) університетах. У 1506 р. переїхав до Кракова, де працюючи магістром університету, викладав курс античної літератури. Русин - перший поет-гуманіст в українській літературі, водночас засновник гуманістичної латинської поезії в Польщі.

Станіслав Оріховський (Роксолан; 1513-1566 рр.) народився в с Оріховці поблизу Перемишля. Вчився в Краківському, Віденському, Віттенбергському, Падуанському, Болонському університетах. Повернувшись на Батьківщину 1543 p., брав активну участь у суспільному житті, в промовах та публіцистичних творах порушував питання про згуртування європейських народів проти турецької експансії. В Західній Європі його називали «русинським Ціцероном», «сучасним Демосфеном» Оріховський належав до еліти європейських гуманістів та діячів Реформації, спілкувався з Мартіном Лютером, дружив із Альбрехтом Дюрером, італійським гуманістом П. Рамузіо; великий вплив на нього справила творчість Е. Роттердамського.

Більшість дослідників вважає, що повноцінного Ренесансу в Україні не було, а можна говорити лише про ренесансні тенденції в мистецтві і громадському житті. Такий стан речей пов'язаний з важкими соціально-політичними та історичними умовами:

1) відсутність власної національної держави. Територія України була розчленована між Польщею, Литвою, Угорщиною (закарпатські землі), Туреччиною (частина Буковини)

2) безперервні спустошливі татарські вторгнення на українські землі.

3) намагання Польші окатоличити українців та прагнення українців у зв’язку з цим звільнитись від польського культурного і релігійного впливу, зберегти православні традиції як основу національної культури.

У ході Відродження відбулося подолання духовної влади церкви, виникла нова культура, звернена до земних справ, прагнення людей до щасливого життя, нова філософія і наука, мистецтво.

Народ України чинив упертий опір наступові польських магнатів і шляхти, ту­рецько-татарській агресії. Це проявилося насамперед у формуванні та зростанні ко­зацтва, що виникає наприкінці XV ст.