Особи, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення цивільного процесу Секретар судового засідання

На секретаря судового засідання покладені важливі функції — підготовка судового процесу, здійснення судових викликів і повідомлень, перевірка наявності та з'ясування причин відсутності осіб, яких було викликано до суду, про що він доповідає головуючому в справі, забезпечення контролю за повним фіксуванням судового засідання технічними засобами, ведення журналу судового засідання, оформлення матеріалів справи, виконання інших доручень головуючого в цивільній справі, які безпосередньо стосуються справи.

Судовий розпорядник

Його діяльність спрямована на вирішення різного роду питань, які стосуються організації та проведення конкретного судового засідання, а саме на забезпечення порядку під час судового засідання та зручних умов його проведення. Діяльність судового розпорядника також спрямована на те. щоб позбавити суддю технічної роботи.

Судовий розпорядник, як і секретар судового засідання, входить до апарату суду.

Судовий розпорядник наділений досить суттєвим переліком обов'язків.

По-перше, він забезпечує належний стан залу судового засідання і запрошує до нього учасників процесу (відкриває зал судових засідань, перевіряє, чи приведена в порядок техніка, тощо).

По-друге, з урахуванням кількості місць та забезпечення порядку під час судового засідання він визначає можливу кількість осіб, що можуть бути присутні у залі судового засідання, а також оголошує про вхід суду до залу судового засідання і вихід суду із нього.

По-третє, судовий розпорядник слідкує за дотриманням порядку особами, присутніми у залі судового засідання.

По-четверте, він приймає від учасників цивільного процесу та передає документи і матеріали суду під час судового засідання.

По-п'яте, виконує розпорядження головуючого про приведення до присяги перекладача, експерта.

По-шосте, судовий розпорядник запрошує до залу судового засідання свідків та виконує розпорядження головуючого про приведення їх до присяги.

Насамкінець, судовий розпорядник виконує інші розпорядження головуючого, пов'язані із забезпеченням умов, необхідних для розгляду справи.

28.Поняття, значення і види цивільних процесуальних строків.

Відповідно до ст. 1 ЦПК своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ — одне з основних завдань цивільного судочинства. Цьому завданню разом з іншими процесуальними засобами покликані слугувати й процесуальні строки, які встановлюються законом або судом для здійснення тих або інших процесуальних дій.

Процесуальний строк — передбачений законом або призначуваний судом певний проміжок або момент часу, з якими процесуальний закон пов'язує можливість (необхідність) здійснення конкретних процесуальних дій або настання інших правових наслідків.

Настання чи припинення певного строку завжди тягне певні юридичні наслідки, які пов'язані з настанням чи припиненням цивільних процесуальних прав і обов'язків. Тому в цивільно-правовій літературі строк зазвичай розглядається як юридичний факт або як один з елементів фактичного складу, з яким закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Класифікація процесуальних строків можлива за різними підставами.

Залежно від того, хто має вчинити процесуальні дії, строки можна поділити на 3 види:

— строки вчинення процесуальних дій судом (так звані службові строки);

— строки вчинення процесуальних дій особами, які беруть участь у справі,

— строки вчинення процесуальних дій іншими учасниками процесу.

Недодержання процесуальних строків може призвести до певних наслідків для зазначених суб'єктів.

За способом визначення (ст. 67 ЦПК) строки поділяються на:

— нормативні, тобто встановлені законом, причому ці строки можуть бути як визначені, тобто конкретно зазначені в нормах ЦПК, так і не визначені:

— судові, тобто призначені судом (суддею). Можливість встановлення таких строків може бути передбачена в самій нормі закону або випливати з її змісту.

Перші встановлені як для суду, так і для осіб, що беруть участь у процесі, й мають імперативний характер — вони не можуть бути змінені за згодою сторін і суду; другі — установлені тільки для осіб, що беруть участь у процесі, і вони — якщо буде потреба — можуть бути змінені або продовжені самим судом.

Залежно від того, якою нормою (загальною або спеціальною) установлені процесуальні строки, їх можна класифікувати на:

— загальні, наприклад, у ст. 157 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі;

— спеціальні, наприклад, справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів розглядаються протягом одного місяця.

Встановлені законом процесуальні строки за ступенем чіткості визначення можуть бути:

— абсолютно визначеними;

— відносно визначеними (наприклад, відстрочка або розстрочка сплати судових витрат надається на строк не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції).