Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНСПЕКТ ЛЕКЦИЙ 2013 Г темы 1-12.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
461.1 Кб
Скачать

4.4. Характеристика і склад безповоротних витрат та неявних вигод проекту

Важливим методологічним принципом у розрахунках грошових потоків є врахування безповоротних витрат і неявних вигод.

Безповоротні витрати — це вже зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту.

Якщо провадиться оцінка доцільності здійснення проекту, то всі витрати, вже зроблені до прийняття рішення про реалізацію проекту, не повинні враховуватися, адже їх не можна відшкодувати і вони жодним чином не впливають на його ефективність. Такі витрати треба виключити з вартості проекту при вирішенні питання про продовження роботи за проектом. На цьому етапі вагомими є лише ті витрати, які треба буде зробити.

Таким чином, цінність проекту, який має завершити розпочатий раніше і незакінчений проект, залежить лише від вартості завершення проекту. Вигодами нового проекту є лише ті вигоди, які з'являться після і понад ті вигоди, які надходять від попередньої незавершеної діяльності. Прикладом зроблених( безповоротних) витрат є витрати на проведення перед проектних досліджень та розрахунків ефективності проекту, дослідження ринку. Незважаючи на їх чималий обсяг, вони не повинні враховуватися при визначенні показників проекту.

Необхідність урахування в проектному аналізі неявних вигод випливає з принципу альтернативної вартості.

Неявні вигоди — це неодержані доходи від найкращого альтернативного використання активу, внаслідок чого відбувся неявний грошовий приплив.

Неявні вигоди можна визначити і як грошові потоки, котрі можна було б одержати від активів, які фірма вже має. Береться до уваги, що вони не використовуються у проекті, який розглядається.

Наприклад, підприємство має у власності будівлю, яку збирається використати у проекті. Явного грошового потоку не передбачається, але будівля є складовою витрат проекту, її можна продати за 200 тис. грн., і за мінусом податків та інших витрат фірма одержить 120 тис. грн. Це і є неявні вигоди.

Неявні грошові потоки у вигляді внесків до статутного фонду або використання матеріальних і нематеріальних активів називають ще матеріальними та нематеріальними потоками.

До неявних вигод відносять також вигоди, які не мають прямої грошової оцінки і називаються «соціальним ефектом». їх врахування є досить складним завданням. Невідчутні вигоди мають враховуватися при оцінці вигод і як зміцнення іміджу фірми («гудвіл»), і як інші види нематеріальних активів

4.5. Методичні підходи до кількісного виміру специфічних вигод проекту: підвищення кваліфікації працівників, зміна часу та місця реалізації продукції проекту, виду проекту.

У сучасній економічній літературі затрати іноді замінюють термінами "витрати" або "видатки". У фінансовому менеджменті, управлінському та фінансовому обліку це неприпустимо, оскільки кожне поняття має окремий зміст. Проте у проектному аналізі для аналітика заміна поняття "затрати" на "витрати" не є принциповою. Тому надалі ці терміни вживатимуться як синоніми.

Під час здійснення проектного аналізу досить часто окремі затрати мають важливіше значення, ніж усі інші. Окремі витрати вже за своїм походженням вимагають більш пильного ставлення аналітиків. З цією метою варто розглянути окремі витрати та їх класифікаційні ознаки, що допоможуть у процесі оцінки проектів прийняти єдино правильне рішення.

Найпоширенішими класифікаційними ознаками витрат є:

  1. можливість відображення у бухгалтерській звітності:

– бухгалтерські (вартість використаних ресурсів);

– економічні;

  1. ступінь динамічності витрат залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва:

– постійні (зміни яких не пов'язані з обсягом продажу);

– змінні ( витрати, що мають власні розміри у співвідношенні зі змінами в обсягах виробництва (реалізації);

  1. період здійснення затрат (довгострокові, короткострокові);

  2. походження витрат (експлуатаційні, фінансові);

  3. ступінь покриття реальної вартості;

  4. можливість розподілу.