27.Інгібітори транскрипції та трансляції у прокаріотів та еукаріотів: антибіотики та інтерферони - їх застосування у медицині;дифтерійний токсин.

Антибіотики, що є інгібіторами процесів трансляції у прокаріотів , застосовуються як антибактер лік засоби в терапії інфекц хвороб та інших захв, що спричинені мікробним фактором. Антибіотики, які інгібірують трансляцію в еукаріотичних клітинах вищих організмів , зокрема ссавців, застосовуються як протипух засоби . Гальмуючи біосинтез білка в клітинах злоякісних пухлин, антибіотики спричин регресію росту пухлини .Шляхом впливу на процес ініціації трансляції в еукаріотичних клітинах реалізуються захисні ефекти інтерферонів — білків, що мають властивості противірус антибіотиків та природних протипух факторів . Механізм антивірусної дії інтерферонів здійснюється за рахунок фосфорилювання клітинних факторів ініціації eIF-2, що, можуть бути в дефосфорильованій ( активній ) та фосфорильованій ( неактивній) формах.Потужним інгібітором трансляції в еукаріотів є дифтерійний токсин, що виробляється клітинами Corinebacterium diphteriae. Токсин — це білок, який після проникнення в організм розщеплюється протеолітичним шляхом на два поліпептидні ланцюги: активний А-фрагмент та неактивний В-фрагмент. Молекулярний механізм токсичної дії дифтерійного токсину полягає в каталітичній активності А – фрагменту. Процес елонгації трансляції в клітині блокується,що призводить до загального припинення білкового синтезу. А-фрагмент дифтерійного токсину є біологічним токсином з надзвичайно високоюлетальною дією.

28.Регуляція експресії генів прокаріотів: регуляторні та структурні ділянки лактозного (Lac-) оперону (регуляторний ген,промотор,оператор).

Процес регуляції експресії генів у прокаріотів полягає у специфічній взаємодії певних білкових регуляторів з різними ділянками ДНК, що розміщені поряд із сайтами ініціації транскрипції.Оперон — комплекс генетичних елементів, що відповідає за координований синтез групи функціонально зв ’язаних ферментних білків.Склад: 1)структурні гени(Z,Y,A), що містять інформацію відносно первинної структури поліпептидів ,які транскрибуються з даного оперона;2) контрольні сайти ,до яких належать: а) промотор-ділянка ДНК, що первинно взаємодіє з РНК -полімеразою; б) оператор-ділянка ДНК, з якою може специфічно зв ’язуватися білок-репресор;Регуляторний ген, експресія якого призводить до продукування білкових регуляторів ( репресорів), що блокують зчитування інформації із структурних генів оперону.

29.Мутації: геномні,хромосомні,генні; механізми дії мутагенів; роль індукованих мутацій у виникненні ензимопатій та спадкових хвороб людини.

Мутації — зміни спадкових властивостей внаслідок кількісних та якісних змін у генотипі організму .Геномні мутації - полягають у змінах кількості повного набору хромосом або окремих хромосом у диплоїдному наборі ;спричиняють найбільш поширені та важкі форми хромосомних хвороб людини; хромосомні мутації - пов’язані із структурними змінами певних хромосом внаслідок переміщення, втрати або дуплікації окремих фрагментів хромосомної ДНК. Розрізняють такі типи : транспозиції — перенесення фрагмента ДНК в іншу ділянку тієї ж хромосоми ; транслокації — перенесення ділянки однієї хромосоми на іншу , негомологічну їй ,хромосому; інверсії — зміна в певній ділянці хромосоми послідовності генів ( азотистих основ) на іншу, зворотну послідовність ; делеції — випадіння певних ділянок хромосоми ( фрагментів ДНК); дуплікації — подвоєння певних ділянок хромосом . Генні мутації — зміни в структурі геному , що полягають в порушеннях послідовності азотистих основ, які складають первинну структуру ДНК.Поділяють на: заміни нуклеотидів, випадіння (делеції ), вставки (вбудовування).