Питання 2. Закон України "Про споживчу кооперацію" і Статут споживчого товариства про взаємовідносини споживчих товариств з їх спілками

Слід звернути особливу увагу на те, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію", споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України і мають право вільного виходу з них.

Взаємовідносини між споживчими товариствами та їх спілками будуються на договірних засадах. Товариства можуть делегувати спілкам частину своїх повноважень на виконання окремих функцій.

Спілки споживчих товариств виходячи з делегованих їм прав можуть представляти і захищати інтереси споживчих товариств, їх членів та обслуговуваного населення у відповідних державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях; надавати споживчим товариствам практичну допомогу в здійсненні господарської діяльності, впровадженні в практику досягнень науково-технічного прогресу, передового досвіду; проводити науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації кадрів; вирішувати господарські спори між організаціями і підприємствами споживчої кооперації; вести власну господарську діяльність, спрямовану на створення необхідної виробничої та соціальної інфраструктури споживчої кооперації.

Спілка визначається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством, з дня її державної реєстрації. Вона не відповідає за зобов'язання споживчих товариств і не має щодо них розпорядчих функцій.

У статуті споживчого товариства сказано, що рішення про звільнення з роботи голови правління споживчого товариства за власним бажанням приймається правлінням спілки, до складу якої входить споживче товариство, на підставі поданої заяви голови правління зазначеного споживчого товариства. У цьому разі про своє рішення правління споживспілки має проінформувати загальні збори.

Питання 3. Спілки споживчих товариств, їх цілі, завдання, порядок утворення, членство, органи управління та контролю, права та обов'язки членів споживчої кооперації

Споживчі спілки є добровільними об'єднаннями рівноправних юридичних осіб - товариств, спілок чи інших об'єднань, які розвивають діяльність у сфері задоволення особистих потреб своїх членів як споживачів. Серед членів споживчих спілок можуть бути також організації, які підтримують кооперативний рух, пропагують кооперативні ідеї, а також фізичні особи - спонсори споживчої кооперації.

Розрізняють споживчі спілки, які є об'єднаннями споживчих товариств, та спілки, що є об'єднаннями спілок.

Нині в Україні діє система споживчої кооперації, що склалася ще з 30-х років минулого століття. Вона має такі ступені:

1) споживчі товариства;

2) районні споживчі спілки споживчих товариств - райспоживспілки;

3) обласні споживчі спілки споживчих товариств - облспоживспілки;

4) центральна спілка споживчих товариств України -Укоопспілка.

Спілка визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу, не заборонену чинним законодавством, діяльність з дня її державної реєстрації.

Серед найважливіших функцій місцевих спілок, в які гуртуються товариства, виділяють:

1) забезпечення координації діяльності товариств - своїх членів в господарській, соціальній та культурній сферах; надання своїм членам відповідних консультацій та підтримки;

2) здійснення оптових закупівель товарів народного споживання для постачання їх своїм членам;

3) ведення власного виробництва споживчих товарів та переробка сільськогосподарських продуктів, закуплених у населення, для повнішого задоволення потреб своїх членів;

4) забезпечення зберігання оптових партій споживчих товарів та завезення їх своїм членам;

5) акумулювання вільних коштів своїх членів і забезпечення їх, наскільки це можливо, коштами й матеріалами, необхідними для модернізації та розширення господарської діяльності;

6) вивчення стану місцевого ринку товарів та послуг, статистики функціонування своїх членів і складання на основі набутих даних рекомендаційних планів господарської діяльності для своїх членів;

7) здійснення контролю за якістю товарів та послуг і правильністю обліковування результатів господарської діяльності своїх членів (ревізійна діяльність);

8) організація визначеної статутом соціальної та культурно-освітньої праці, пропаганди ідей кооперації на терені своєї діяльності; забезпечення фахової підготовки і перепідготовки управлінців низової ланки (членів правлінь та ревізійних комісій, голів первинних кооперативів) та спеціалістів (відповідні курси, професійні школи чи училища);

9) здійснення юридичного захисту і консультування своїх членів;

10) представлення інтересів своїх членів у місцевих державних, громадських чи інших органах й організаціях, а також у кооперативах третього рівня (ступеня);

11) допомога в організації нових споживчих товариств, надання їм визначеної статутом матеріальної допомоги та необхідних консультацій.