УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ

УКООПСПІЛКА

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР «УКООПОСВІТА»

ІСТОРІЯ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

Методичні рекомендації та індивідуальні завдання

для самостійної роботи

студентів кооперативних технікумів і коледжів

Київ – 2006

Розділ 1. Загальні основи споживчої кооперації України

Тема 1. Соціально-економічна суть і природа кооперації

Питання 1. Споживчі кооперативи, їх мета, функції та принципи діяльності

Необхідно звернути увагу на те, що кооперація споживачів - одна з найпотужніших у світі соціально-економічних систем.

Споживчими кооперативами називаються об'єднання людей на кооперативних засадах, провідною галуззю діяльності яких є організація громадської торгівлі для забезпечення своїх членів товарами особистого вжитку.

Серед найважливіших функцій, що їх здійснює споживча кооперація, слід назвати такі:

1. Організація закупівлі товарів споживання оптовими партіями та їх роздрібний продаж через мережу власних торговельних пунктів своїм членам та іншим споживачам.

2. Закупівля сільськогосподарських продуктів та сировини, лікарських рослин тощо дня подальшої переробки і реалізації членам кооперативу та іншим споживачам.

3. Ведення власного виробництва продовольчих і промислових товарів споживання для реалізації своїм членам та іншим споживачам.

4. Нагромадження грошових фінансових заощаджень своїх членів для інвестування власної виробничої та торговельної діяльності.

5. Культурно-просвітня робота серед своїх членів та інших споживачів, пропаганда ідей кооперації, її принципів, історії та практики.

6. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації членів і працівників кооперативів для ефективнішої реалізації функцій кооперації.

Діяльність споживчої кооперації ґрунтується на загальних кооперативних принципах. Разом з тим споживчі кооперативи мають певну специфіку діяльності, що визначає особливості в принципах їх функціонування. Ефективні економічно та вартісні з точки зору моралі і права засади споживчої кооперації були розроблені в середині XIX ст. рочдейльськими ткачами - членами "Товариства справедливих піонерів". Споживчі кооперативи і сьогодні зберігають вірність цим принципам.

Питання 2. Споживчі кооперативи в працях теоретиків кооперації

"Батьками" кооперації традиційно вважають англійця Роберта Оуена (1771 - 1858) та французів Анрі де Сен-Сімона | (1760 - 1825) і Шарля Фур'е (1772 -1837).

Ш. Фур'е піддав різкій критиці несправедливу організацію обміну та розподілу виробленої продукції. Він стверджував, що комерсант (посередник між виробником і покупцем) завжди наживається на всьому і звільнитися від цього можна лише за допомогою асоціації, общини - фаланги.

Фалангу у 800 - 1000 осіб складали кілька десятків груп людей, У такі групи мали об'єднуватися за професійними нахилами й уподобаннями в сфері праці Фалангісти спільно вели господарську діяльність і разом організовували забезпечення своїх споживчих потреб. Проживати вони мали теж спільно - в палацах-фаланстерах, а власними виробами обмінювалися через спеціальні крамниці та склади.

Проект Ш. Фур'є мав і спільні риси з майбутньою кооперацією. Його фаланга являла собою своєрідну виробничу асоціацію, всі члени якої були співвласниками громадського капіталу та власниками внесених у неї коштів і майна.

Прообразом універсального кооперативу, що виконує функції кредитного, споживчого і сільськогосподарського товариства, стали пропоновані Ш. Фур'є наприкінці його життя "сільські громадські контори".

Роберт Оуен пропонував таку соціальну організацію (общину), яка примирила б усі інтереси і задовольнила б усіх рівною мірою. У цих общинах усі засоби виробництва і предмети користування мали перебувати у суспільній власності, а роз­поділ здійснювався б відповідно до потреб на основі рівності.

Відомий український економіст початку XX ст. М. Туган-Барановський у праці "Кооперація, її природа та мета" вважав, що саме "федерально-комуністичний ідеал Р. Оуена був тим насінням, з якого виросла англійська кооперація".

Р. Оуен також запровадив сам термін "кооперація", під яким розумів "спілку людей, мета якої знищити бідність і виховати дітей".

Послідовник Р. Оуена Вільям Кінг (1786 - 1865) виклав свої погляди в численних статтях, що були опубліковані в редагованому ним журналі "Кооператор" (1828 - 1830). "Кооператор" Кінга, за твердженням іншого кооперативного часопису тих часів "Кооперативна крамниця", став "підручником для кооператорів" і "зробив велику духовну працю, пропагуючи правдиві принципи кооперації разом з практичними відомостями". В. Кінга можемо по праву вважати першим теоретиком споживчої кооперації. Він також перший відомий організатор кооперативного руху - засновник споживчого товариства в Брайтоні, досвід якого використали кооператори Великобританії.

Концепцію іншого її теоретика - француза, професора суспільної економії та ідейного вождя так званої Німської школи кооператорів Шарля Жіда (1847 - 1932) - покладено в основу ідеології кооперативного руху. Серед найважливіших творів Ш. Жіда, в яких він сформулював основні постулати своєї теорії, - "Основи політичної економії" (витримала 26 видань), "Історія економічних доктрин" (4 видання), "Кооперація. Пропага-ндистичні виклади" (4 видання), "Споживчі кооперативи" (4 видання), "Установи соціального прогресу (5 видань), "Програма кооператизму" (2 видання) та ін.

Шарль Жід також виділив споживчу кооперацію з-поміж інших видів, вважаючи її дивовижно простим і надійним засобом колективних заощаджень, з допомогою якого можна усунути торговельного посередника між виробником і споживачем. На першому етапі він пропонував накопичувати кошти від прибутків споживчих товариств, щоб заснувати на них кооперативні товариства оптових операцій і здійснювати закупівлю у великих розмірах. На другому етапі за рахунок відрахувань з прибутків він вважав за потрібне накопичувати кошти і створювати власне виробництво - пекарні, млини, суконні фабрики та майстерні готового одягу, фабрики для виробництва взуття, шапок, паперу, бісквітів, миловарні заводи.

І нарешті, на третьому етапі пропонував землю і ферми, щоб самим вирощувати зернові на цій землі, виробляти хліб, вино, масло, м'ясо, молоко та інші продукти, які складають основу будь-якого споживання. Саме так завойовуються торгівля, промисловість, сільське господарство.

Ш. Жід виокремив навіть дванадцять "доброчинностей" кооперації: надання можливості покращити життя, легко заощаджувати, спростити механізми торгівлі та промисловості, боротися з пияцтвом, зацікавлювати жінок соціальними питаннями, емансипувати народ вихованням, зробити володіння доступною для всіх власністю, реконструювати колективну власність, встановлювати справедливу ціну, знищувати прибуток й усувати конфлікти.

Із теоретиків "кооперативного соціалізму" найкатегоричнішим і найбільш послідовним прихильником ідеї визначальної ролі споживчої кооперацію в переустрої існуючого суспільства був французький соціаліст та учень Ш. Жіда Бернар Лавернь, У своїх роботах "Кооперативний лад" (1926), "Кооперативна революція" (1949), "Кооперативний соціалізм" (1955), "Соціалізм з людським обличчям або кооперативний порядок" (1971) та ін. він обгрунтував думку, що кооперативними можна вважати лише споживчі товариства, тобто товариства, що функціонують у сфері обміну та обслуговують споживчі потреби населення. Б. Лавернь розрізняв у кооперації товариства споживачів та "промислові товариства з кооперативною формою управління". Членами останніх є не фізичні, а, як правило, юридичні особи: місцеві органи влади, міністерства, відділи, управління, органи самоврядування, громадські організації тощо. Праця таких "промислових товариств" теж має ґрунтуватися на рочдейльських принципах.

Серед переваг "кооперативного соціалізму Б. Лавернь виділяв дві: демократичний принцип розподілу прибутків (капіталістичний прибуток у кооперативах усувається зовсім) та участь працівників в управлінні підприємствами (принаймні % членів адміністративної ради мають складати робітники). "При кооперативному устрої суспільством правитиме не ненависть, а любов, назавжди утвердяться високі ідеали", - вважав Б. Лавернь.