4. Структура соціальної інформації. Специфіка масової інформації

Соціальна інформація має змістову і формальну структуру. З погляду змістової структури соціальна інформація дорівнює поняттю "знання". Знання поділяють на концепції, методи і факти.

Концепції — це системи поглядів на ті чи інші явища, теоретичні конструкції, ідеї. Концепції виробляються в процесі абстрактно-логічного мислення для пояснення фактів, що спостерігаються; визначення взаємозв'язків між фактами, їх ознаками та ситуаціями; вироблення директив, що управляють діяльністю людей або визначення законів діяльності природи, суспільства та мислення.

Методи — це сукупності прийомів, технологій у сфері науково-дослідної та виробничої діяльності чи у сфері побуту людини.

Факти — це конкретні дані про об'єкти, події, явища, що реально існували чи існують на певний час. У змісті соціальної інформації відзначаються їх наявність, якісні та кількісні характеристики.

Отже, соціальна інформація з погляду змістової структури — це опис у певній знаковій системі концепцій, методів і фактів.

З погляду формальної структури соціальна інформація — це сукупність знаків. Зовнішній вигляд знаків, їх форма (або "план вираження") завжди передбачає певне значення, що відповідає тому чи іншому знаку ("план змісту"). Взаємозв'язок між планом вираження і планом змісту називається семантичним зв'язком і є предметом дослідження семантики, яка є складовою науки семіотики. Семантичний зв'язок між формою і змістом знаків завжди притаманний соціальній інформації, тому її називають семантичною інформацією.

Найчастіше формою вираження соціальної (семантичної) інформації є природна мова. Деякі автори вважають, що не вся соціальна інформація є семантичною, а тільки той її різновид, що виражений вербальними (словесними) мовними знаками. Тоді соціальну інформацію поділяють на "семантичну" і "естетичну", але цей поділ недостатньо обґрунтований. На нашу думку, семантичною слід вважати всю соціальну інформацію, незалежно від виду і характеру знаків, якими вона передається, бо вона завжди має певний смисл (зміст), який сприймається людиною, а не тільки зовнішню форму.

Специфіку «масової інформації» визначають такі атрибутивні ознаки:

1.Змістова актуальність. З цього погляду інформація повинна мати загальносуспільне значення, бути важливою для досить широкого кола громадян, викликати інтерес великої групи читачів.

В. В. Різун виокремив такі три складові актуальності: «суспільна зумовленість (суспільна мотивованість), відповідність важливим суспільним завданням (суспільна цілеспрямованість) і суспільна доцільність (суспільний смисл)»

1. У першому аспекті актуальна тема – це така, що покликана до життя суспільними потребами й проблемами. У другому аспекті актуальність пов’язується з активним суспільним цілепокладенням, яке повинне бути розташованим у межах поліпшення суспільного життя, оздоровлення соціальних процесів. У третьому аспекті під актуальністю розуміється можливість журналістського твору справляти позитивний вплив на подальшу діяльність читачів.

2. Хронологічна актуальність або оперативність. З цього погляду всі новини повинні бути «останніми», відзначатися свіжістю. Мабуть, не одну людину в дитинстві дивувала парадоксальна вербальна формула, неодноразово чута по радіо: «Передаємо останні новини», – адже ці новини насправді ніколи не були останніми, а виходили в ефір знову й знову. Лише підрісши, особа осягає зміст метафори: новини є останніми, з тих що повідомлені на цю хвилину; останні за хронологічною актуальністю. У журналістиці точиться постійна боротьба за оперативність, першість і пріоритетність у поданні повідомлень.

Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем/В. В. Різун. – К.: Інститут системних досліджень освіти, Інститут журналістики Київського університету, 1996. – С. 111.

Завдання для самостійної роботи