2.2.2Анімалістичний компонент гендерних стереотипів в англійському дитячому фольклорі.

Бажання людини розділити природу на „чоловічу” і „жіночу” частини не обійшло і тваринний світ. В англійському фольклорі кожна з цих частин наділена неоднаковими рисами, які окреслюють життєвий простір їх представників. У дитячих примовках найрозповсюдженішими є такі парні образи, як cock / hen, horse / mare, cat / pussy, raven /owl (cuckoo), bird (he) / bird (she). Найцікавішими є ті приклади, де поведінка і риси характеру однієї й тієї самої тварини або птаха залежать від гендерної ролі, в якій він / вона виступає.

Втіленням жіночого образу є квочка, яка турбується про діток-курчат і відповідає за порядок в оселі. Її успіхи у вихованні дітей, прибиранні, куховаренні та благоустрою домівки є предметом її гордості:

…Good morning, Mrs. Hen. How many chickens have you got? Madam, I’ve got ten.

Four of them are yellow, And four of them are brown, The nicest in the town… (MGR № 199 - p.113)

Вміння виконувати ці обов’язки є ключовими при оцінці її позитивних / негативних рис. Відповідність жіночого образу цим нормам дає їй право на впевненість у собі та демонстрацію підвищеної самооцінки при спілкуванні з протилежною статтю (образ півня), турботою якого є достаток у домі:

Cock, cock, cock, cock, I’ve laid an egg, Am I to go ba-re foot? Hen, hen, hen, hen, I’ve been up and down,

To every shop in town, And cannot find a shoe To fit your foot, If I’d crow my hea-art out! (MGR № 99 – p.75)

Роздільність життя гендерно протилежних образів окреслені через різноманітність видів їхньої діяльності. Сфери діяльності чоловічих і жіночих образів практично ніколи не перетинаються. Суспільно значущі ролі є закріпленими за анімалістичними he-образами. Їхня діяльність є необмеженою у просторі, передбачає постійний рух, дієвість, активність, що сприймається такою завдяки вживанню великої кількості дієслів. Типовим є образ собаки, який, на відміну від інших (а horse, а cat можуть бути як he так і she-образами), ніколи не має гендерно протилежного відповідника і в англомовному фольклорі завжди виступає he-образом. Його „чоловічість” підкреслюється ще й тим фактом, що собака завжди належить хлопчику або дорослому чоловікові:

The little black dog ran round the house,

And sat the bull a-roaring,

And drove the monkey in the boat,

Who set the oars a-rowing,

And scared the cock upon the rock,

Who cracked his throat with crowing (MGR №126 – p.87).

Необхідною рисою позитивного чоловічого образу є працездатність, умілість, можливість добре працювати. Невідповідність цим вимогам (старість, немічність, каліцтво) суворо карається:

I had a little dog, and his name was Blue Bell,

I gave him some work, and he did it very well… (MGR № 55 – p.56).

Barnaby Bright he was a sharp cur,

He always would bark if a mouse did but stir,

But now he’s grown old, and can no longer bark,

He’s condemned by the parson to be hanged by the clerk (MGR №33 – p.48).

Серед інших характеристик маскулінних героїв найважливішими є розум, рішучість, хитрість та незалежність. Останню хотілося б виділити як таку, що має прямо протилежне значення при окресленні аксіології гендерно опозиційних образів. Численність прикладів примовок, де загублено собаку або іншу he-тварину, показує, що це досить поширене явище. Цікаво, що герої ніколи не несуть за це покарання, їх життя поза домівкою сприймається як загальноприйнята норма, такі сюжети є ігровими, веселими. Проте різко негативною, сумною є ситуація розшуку she-тварини, найчастіше вона сама потім страждає через свій вчинок:

I lost my mare in Lincoln Lane,

And couldn’t tell where to find her,

Till she came home both lame and blind,

With never a tail behind her (MGR № 287 – p. 144)

Привертає увагу та група примовок, в якій головним героєм постає узагальнений образ пташки, оскільки вона може виступати в будь-якій статі. She-bird несе на собі риси типових жіночих характеристик, таких як краса, веселість, приємність у спілкуванні, вміння співати тощо:

Little bird of paradise,

She works her work both neat and nice;

She pleases God, she pleases man,

She does the work that no man can (MGR № 47- p. 33)

Як видно з прикладу, вміння приносити радість (зокрема чоловікові) є особливою рисою, притаманною жіночому образу. На противагу прекрасній, але нерухливій пташці-жінці, виступає he-bird, для якого домінантною характеристикою є воля, вміння приймати і реалізовувати свої рішення, рішучість і рухливість. Численні приклади підтверджують це:

A little cock sparrow sat on a green tree,

And he chirruped, he chirruped, so merry was he.

A naughty boy came with his wee bow and arrow;

Says he, I will shoot this little cock sparrow;

His body will make me a nice little stew,

And his giblets will make me a little pie too.

Oh, no, said the sparrow, I won’t make a stew,

So he clapped his wings and away he flew (MGR №103 – p.77).

Наступний приклад яскраво ілюструє бінарну опозицію гендерно протилежних рис, де активність є маскулінною властивістю з позитивною оцінкою, а позитивною фемінною характеристикою виявляється пасивність. Хоча в цій примовці описана ігрова ситуація, де жіночий образ є анімалістичним, а чоловічий – дитячий, стосунки „чоловік-жінка” з провідною роллю чоловіка не є випадковими: він приймає рішення, вона пасивно йому підкоряється:

Ding, dong, bell, Pussy’s in the well. Who put her in? Little Johnny Green. Who pulled her out? Little Tommy Stout.

What a naughty boy was that, To try to drown poor pussy cat, Who never did him any harm, And killed the mice in his father’s barn. (MGR №126 – p.85-86)

Дуже важливим, доленосним для жінки є питання одруження. Життя молодої дівчини набуває повноцінного змісту тільки у законних стосунках із заможним чоловіком; інакше вона не є самодостатньою, реалізованою (не має захисту: „за мужем”, „за чоловіком”):

Pussicat, wussicat with a white foot, When is your wedding, and I’ll come to it. The beer’s to brew,

the bread’s to bake, Pussy cat, pussy cat, don’t be too late! (MGR № 406 – p.188)

У підсумку аналізу маскулінних і фемінних рольових норм, відображених в англомовному віршованому дитячому фольклорі, слід зазначити, що причини існування в сучасному суспільстві стереотипного ставлення до чоловіків і жінок мають глибоке коріння і сягають у часи багатовікового процесу створення фольклорної спадщини народу. Народні твори, складені для дітей, залишають найглибший слід у підсвідомості людини і впливають на її свідому поведінку протягом всього життя.

Через казку суспільство в уявленні дитини постає ієрархічно структурованим, де позиція першості належить чоловікові. Моноцентричність головного героя твору в переважній більшості випадків передбачає чоловіка. Образ типового чоловічого образу включає такі риси: його позиція активна, дієва, необмежена у просторі; він впливає на тих, хто його оточує і на навколишнє середовище; він працьовитий, розумний і хитрий, займається різноманітною діяльністю. Різко негативною для чоловіка є неможливість працювати, бути корисним; він задіяний у ситуаціях прийняття рішень політичного, економічного та іншого характеру; у сприйнятті оточуючих чоловік повинен бути сильним, рішучим і владним, що, в свою чергу, мінімізує наявність емоцій, експресії, душевної близькості та прив’язаності; відповідальний за матеріальне забезпечення сім’ї.

Типовий жіночий образ передбачає такі характеристики: жінка рідко є дійовою особою у творах, її активність у чоловічій сфері діяльності (за межами домівки) засуджується, приносить невдачу, спричиняє нещастя; вона безпорадна у багатьох ситуаціях, від чого і страждає / несе покарання; незадіяна у ситуаціях волевиявлення, прийняття рішення; важливу роль відіграє поняття краси, яке у фольклорі пов’язане з суто практичними якостями – вмінням виховувати дітей, підтримувати порядок у домі, доглядати свійських тварин та служити чоловікові. Ідеальна жінка уявляється як швидка у справах, весела, роботяща, вміла господиня. Багатовікові традиції, відображені у дитячому фольклорі, свідчать про усвідомлення жінками своєї ролі з дитинства і прагнення прискорити одруження для реалізації свого призначення в суспільстві.

Короткі висновки до розділу II

Звернення до фольклору як до сфери вивчення мовленнєво-розумової колективної діяльності людей у соціально-релевантних умовах реального світу створює можливість для дослідження мови фольклору як чинника регуляції соціальної, зокрема гендерно специфічної, поведінки людини і зумовлює трактування народної творчості як засобу відображення / формування гендерних стереотипів. Народна творчість є найбільш яскравим проявом національно-культурної специфіки в мові. Фольклорні тексти відіграють роль стереотипів культурного світобачення, його еталонів, виступають мовними експонентами культурних знаків і є одним із могутніх засобів формування гендерних стереотипів.

Здатність фольклорних текстів пропагувати готові матриці колективної свідомості реалізується на основі особливостей процесу їх створення. Народні твори характеризуються спадкоємністю, стійкістю художніх традицій, що передаються із покоління в покоління. Відшліфовані часом та чисельністю авторів фольклорні тексти сприймаються як аксіоми народного світогляду, є одним з наймогутніших і найстійкіших джерел гендерних стереотипів.

До основних стереотипотвірних характеристик народної творчості належать такі особливості фольклорних текстів: обмеженість мовних засобів (сталість фольклорного тезаурусу); колективне авторство (численність авторів); ідеалізованість зображуваного; нормативність оцінки зображуваного; традиційність та історизм творення; типізованість образів; канонізованість рівня сюжету і композиції (у сюжетних творах); сталість художніх засобів; повторюваність, широка вживаність творів на певній території. Комплекс названих рис зумовлює високу стереотипотвірну здатність народних творів і є одним із чинників своєрідного нейролінгвістичного програмування у творенні андроцентричної картини світу.

Британські фольклорні тексти об’єктивують нормативні предметно-референтні ситуації, обов’язковими учасниками яких є персонажі (актанти) чоловічої і жіночої статі – референти гендерних концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА, – які здійснюють референцію не до позамовної дійсності як такої, а до системи аксіологічних орієнтирів колективної свідомості британської лінгвокультури.

Когнітивним підґрунтям стереотипотвірних особливостей британського фольклору як засобу вербалізації концептів ЧОЛОВІК та ЖІНКА є когнітивна операція оцінювання гендерно маркованих актантів стосовно загальнолюдських та лінгвокультурних морально-етичних та утилітарних норм і гендерних еталонів / стереотипів.

Гендерно марковані фольклорні персонажі постають не як проста репрезентація референтів чоловічої та жіночої статі, а як соціокультурно детерміноване уявлення про чоловіка та жінку, їхні типові та бажані якості, моделі поведінки, соціальні ролі, що залучає весь спектр стереотипних асоціацій, які визначають соціокультурний зміст маскулінності та фемінності англомовної лінгвокультури.

Стереотипне ставлення до представників різної статі, відображене у британських прислів’ях, формує образ типового чоловіка (сильного, владного, практичного, знаючого, керуючого, рішучого, рухливого, емоційно стриманого тощо) та типової жінки (хорошої господині, вродливої, вірної дружини). Критикуються такі стереотипно жіночі якості, як балакучість, розумова обмеженість, зла вдача, емоційна нестриманість та практична непотрібність жіночої краси. У своїй більшості фольклорні тексти відображають ієрархічність стосунків „чоловік – жінка” при маскулінній позиції першості. Також очевидною є стереотипна розподіленість сфер діяльності чоловіків і жінок у плані „сім’я – зовнішній світ”. Чоловік у британських прислів’ях постає як виконавець прототипної соціально-психологічної маскулінної ролі добувача-годувальника, а жінка - як виконавиця прототипної фемінної ролі берегині домашнього вогнища, що спонукає їх обирати моделі поведінки, адекватні цим ролям.