МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Факультет іноземних мов

Кафедра теорії та практики перекладу

Фольклорна спадщина як джерело гендерних стереотипів

Виконавець

Студентка III курсу

Шкварок Х.

____________(підпис)

«Допущено до захисту»

«___ »____________20___р.

Науковий керівник

Асистент кафедри, Худик К.Г.

____________(підпис)

Зав. кафедри теорії та практики перекладу

к.ф.н., доцент Бялик В.Д.

____________(підпис)

Чернівці

2014

Зміст

ВСТУП

Розділ I Теоретичні витоки дослідження стереотипів

1.1 Поняття «стереотип» у лінгвістиці

1.2 Ознаки гендерних стереотипів на мовному рівні

1.3 Когнітивний підхід до вивчення гендерних стереотипів

Короткі висновки до розділу I

Розділ II Стереотипотвірні особливості народної творчості

2.1Британська паремія як засіб втілення гендерних стереотипів

2.2Дитячі поезії як дзеркало гендерних рольових норм

2.2.1 Антропологічний компонент стереотипності гендерних уявлень

2.2.2Анімалістичний компонент гендерних стереотипів в англійському дитячому фольклорі

Короткі висновки до розділу II

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Дана робота присвячується дослідженню питання вербального відображення когнітивних процесів формування гендерних стереотипів.

Міждисциплінарне поняття „стереотип” функціонує в термінологічних системах різних наук. У мовознавстві стереотипи розглядаються не тільки як репродуковані з пам’яті зв’язки слів, але й як відбитки специфічних особливостей суспільної дійсності, які існують у свідомості мовців. Актуальним є розгляд стереотипів у контексті соціальної взаємодії як моделі поведінки, що пов’язана з певною етнокультурно зумовленою ситуацією, як „вербальної фіксації упредметнених потреб соціальної групи” [97, с. 177] (див. також [25, с. 31-32], [139, c. 267-272]). Фахівці в галузі психолінгвістики (В.Писарек, К.Писаркова) пов’язують ментальну сторону стереотипу з діяльністю людей, досліджують стереотипи рас, груп [255], [256]. Прихильники етнокогнітивного напрямку (Ж.Бартмінський, А.Д.Бєлова, Х.Кардела, Й.Панасюк та ін.) розглядають стереотип у ширшому значенні, пов’язуючи це поняття з мовною картиною світу в цілому [204], [205], [16], [17], [236], [253]. Когнітивна лінгвістика (Дж.Олпорт, М.Бірвіш, Р.Джекендофф) наголошує на когнітивному характері процесів формування стереотипу [201], [211], [232], [233] і розглядає його як перебільшене переконання (думку), що асоціюється з категорією; його функцією є пояснення кореляції поведінки індивіда з відповідною категорією; як особливу форму збереження знань і оцінок, тобто концепт орієнтувальної поведінки [125]; як „форму раціонального пізнання світу, яка спрощує і прискорює обробку інформації” [16, c. 45].

Стереотипи існують у свідомості і підсвідомості людей, відбиваються в одиницях мови та моделях мовленнєвої поведінки. Мовні стереотипи зокрема є складовою етимологічного і переносного значення слів, ідіом і виявляються релевантними в межах певної культури. Гендерні стереотипи як частина мовних стереотипів присутні в тому чи іншому варіанті свого вияву практично в усіх мовах, отже, мають загальнолюдський характер.

Гендерний стереотип є окремим різновидом стереотипу, що відбиває у мові культурно і соціально зумовлені думки та пресупозиції про ознаки, атрибути і норми поведінки представників обох статей [84, c. 98]. Існуючи у свідомості, формуючись у мові та реалізуючись через мовлення, гендер є одним з параметрів особистості [13]. Базуючись на понятті „стать” як біологічної субстанції, гендер є суспільно зумовленим розумовим конструктом, який впливає на сприйняття базових оцінних компонентів мовної особистості [22].

Вітчизняна і російська гендерна лінгвістика репрезентована культурологічними розвідками гендерного концептуального змісту на матеріалі лексики (О.Л.Бессонова, А.В.Дудоладова, Г.І.Емірсуїнова, М.С.Колесникова, І.Г.Ольшанський, Г.Ю.Цапро) [22-24], [65], [66], [68], [69], [90], [139], [193], фонетики (Т.Н.Шевченко) [196], [197], фразеології (І.В.Зикова, Т.А.Клименкова, Д.Малишевська) [77], [87], [117], пареміології (Ю.В.Абрамова, О.Ю.Дубенко, А.В.Кириліна) [1], [64], [84]; соціолінгвістичними (В.В.Потапов) [148], [149], психолінгвістичними (Н.В.Абубікірова, О.А.Андріанова, О.І.Горошко) [2], [3], [55-57] та дискурсивними (О.Л.Антинескул, Г.Ю.Богданович, Л.Ф.Компанцева, Е.В.Піщікова, Л.М.Синельникова, І.І.Халєєва) [4], [28], [92], [142], [143], [162], [163], [189] дослідженнями мовленнєвої поведінки статей; аналізом гендерного аспекту художнього дискурсу (Н.Д.Борисенко, О.Л.Козачишина, І.І.Морозова) [31], [32], [89], [127]. Одним із напрямів гендерних досліджень є порівняльний аналіз гендерної комунікативної поведінки різних вікових груп (А.П.Мартинюк, Е.В.Піщікова) [119-122], [142], професійних груп (О.І.Горошко) [55-57], аналіз статусів персонажів (Н.Д.Борисенко, В.А.Маслова) [31], [32], [123], [124], а також невербальних засобів комунікації (Л.В.Солощук, Л.І.Коваленко) [166].

Дискурсивна онтологія дає нове розуміння гендеру як соціокультурної категорії, конструйованої у процесі дискурсивної й інтерактивної взаємодії індивідів у соціальному контексті (Л.Ф.Компанцева, D.Cameron, J.Coates) [92], [215], [217].

Важливу роль у трансляції гендерної соціокультурної інформації у процесі гендерної соціалізації індивіда відіграє фольклорна спадщина народу. Презентуючи референтів чоловічої й жіночої статі, фольклорний доробок актуалізує весь асоціативний потенціал, що відбиває історично сформований соціокультурний зміст когнітивних категорій маскулінності та фемінності, тобто уявлення про сукупність типових і/чи бажаних анатомо-біологічних, емоційних, психічних, соціокультурних і поведінково-психологічних характеристик, асоційованих з належністю індивіда до чоловічої чи жіночої статі у певній лінгвокультурі [120, c. 3].

Актуальність дослідження полягає в інтегрованому підході до вивчення лінгвістичної експлікації гендерних стереотипів, відображених у різних видах текстового фольклорного жанру. Об’єднуючи два напрями, гендерну та когнітивну лінгвістику, робота орієнтована на аналіз проблеми мовної реалізації знань і уявлень, що визначають загальну картину світу представників англомовної спільноти, тобто перебуває в площині антропоцентричної спрямованості сучасного мовознавства.

Основна мета дослідження полягає у здійсненні лінгвостилістичного і концептуального аналізу вербальних способів відображення гендерних стереотипів у фольклорі народів Британських островів.

Об’єктом аналізу є британський фольклор, що функціонує як засіб мовної об’єктивації гендерних стереотипів.

Предметом дослідження є семантичні, структурні та когнітивні характеристики англомовного фольклору, що уможливлюють його функціонування як джерела поведінкових настанов, які спрямовані на регуляцію гендерно диференційованої поведінки і забезпечують формування гендерних стереотипів.

Методи дослідження. Методика дослідження визначена завданнями, матеріалом та спрямованістю роботи і має комплексний характер. У роботі використано індуктивно-дедуктивний, структурно-семантичний методи, метод суцільної вибірки, фреймовий метод когнітивного моделювання, а також компонентний, компаративний, дистрибутивний, контекстуальний і кількісний аналізи. Методологічними засадами роботи є положення сучасної когнітивної лінгвістики та лінгвістичної гендерології.

Розділ I Теоретичні витоки дослідження стереотипів

Поняття „стереотип” функціонує в термінологічних системах багатьох наук. Соціологія пов’язує стереотипи зі сферою норм та груповою поведінкою, психологія — з процесами перцепції і категоризації, переконаннями та упередженнями. Історія і теорія літератури зараховують стереотип до каталогу „спільних рис“ — кліше, формули, топоси, риторичні (в широкому значенні слова) фігури всіх структурних рівнів художнього тексту, міфологеми - як знаряддя стилістичного опису.

Це поняття виводять в основному із соціології, де воно означає суспільно усталені уявлення і переконання про певні явища, предмети і особи. Соціальний стереотип (від грецького stereos – відбиток) – схематичне уявлення про певний соціальний об’єкт (людину, групу, явище), якому притаманна велика стійкість. Соціальний стереотип нерідко формується на основі досить обмеженого попереднього досвіду або обмеженої інформації, що призводить до фіксації вторинних, випадкових ознак об’єкта [276, с. 389]. Це явище є наслідком спрощеного схематичного способу мислення (і мовлення), і, як і більшість схем, полегшує розуміння чи орієнтування людини в навколишній суспільній дійсності. Д.Фішман визначає стереотип як „один із найстаріших і найбільш часто уживаних конструктів у галузі соціальної психології” [222, с. 22].

Термін „стереотип” вперше був уведений американським журналістом У.Ліппманном у 1922 році для позначення поширеного у суспільній думці упередженого уявлення про членів етнічних, класових, політичних і професійних груп. Досить точними були його роздуми про витоки стереотипів: „ ...ми виділяємо, вихоплюємо те, що наша культура вже визначила для нас, і ми виявляємо тенденцію сприймати те, що нами обрано, у формі, стереотипізованій для нас нашою культурою” [244, с. 55]. У цьому процесі виявляється тенденція підтверджувати вже наявні стереотипи, звертати увагу на інформацію, яка їм відповідає, та ігнорувати інформацію, що їм не відповідає. Наступні дослідження показали, що зміст стереотипів, справді, в основному детерміновано культурою [235], [270]. До схильності особистості робити умовиводи на основі свого власного культурного досвіду сучасні дослідники додають такі причини виникнення стереотипів, як помилки у дедуктивному мисленні, а також зведення воєдино різнорідних характеристик – таких, що обов’язково супроводжують одна одну [23, с. 6].

1.1 Поняття «стереотип» у лінгвістиці

Експансіонізм як один із принципів сучасної наукової парадигми дає можливість використати дані інших наук у лінгвістиці [99, с. 207]. Аналіз наукової літератури з лінгвістики, психології та соціології виявив різницю у підходах до визначення поняття „стереотип”. Б.Завадський вважає, що стереотипи містять осердя "істини" і мають „заслужену репутацію” [272, с.127-141]. Проте більшість дослідників розглядають їх у негативному світлі як деформувальний спосіб сприйняття дійсності, як вияв ірраціонального, неаналітичного способу пізнання, розуміють їх як “традиційну нісенітницю” [213] та як „необхідне зло”, що економить час при сприйнятті [212]. Інші ж науковці відмовляються від використання оцінок коректності чи моральності стереотипів або тих, хто ними керується. Іноді під стереотипами розуміють „сталі форми поведінки, що часто повторюються” [13, с. 3]. Визначення Д.Олпорта було визнано класичним: „ ...стереотип — це перебільшене переконання (думка), яке асоціюється з певною категорією. У його функцію входить виправдання (пояснення) нашої поведінки у зв’язку з цією категорією” [201, с. 350]. У світлі когнітивних досліджень здається обґрунтованою думка про те, що „стереотип є формою раціонального пізнання світу, яка спрощує і прискорює обробку інформації” [16, с. 45], що це особлива форма збереження знань і оцінок, тобто концепт орієнтувальної поведінки [125]. Досить об’ємне визначення подає Ф.С.Бацевич: „Стереотип – схематизований і певною мірою однобічний образ явища, людини, речі тощо, який ґрунтується на невеликій кількості рис оцінного характеру, які вважаються типовими (взірцевими) для всього класу речей; суб’єктивне поняття поточного мислення і мовлення, яке є невід’ємним складником мовної картини світу певного етносу і засвоюється в процесі соціалізації особистості, оволодіння нею етнічною мовою і культурою” [14, с. 258]. О.А.Леонтович пропонує розуміння стереотипів як спрощених ментальних репрезентацій різних категорій людей, що перебільшують схожість між ними та ігнорують відмінності [108, с. 286].

А.В.Кириліна виділяє такі загальні властивості стереотипів:

1. Ознаки й атрибути, що містяться у стереотипах, використовуються мовцями для оцінки віднесеності предметів / осіб до того чи іншого класу на основі схожості;

2. Виконання наведених нижче функцій:

• когнітивна (генералізація при впорядкуванні інформації),

• афективна (протиставлення „свого” і „чужого”),

• соціальна (розрізнення „внутрішньогрупового” та „зовнішньогрупового”) [84, с. 96].

Беручи до уваги афективну та соціальну функції, О.А.Леонтович розрізняє екзостереотипи, які формуються у представників однієї культури про представників іншої, та ендостереотипи, тобто уявлення про самих себе [108, с. 291].

Частина мовознавців описує поняття „стереотип” досить поверхово, як „репродуковані з пам’яті зв’язки слів”, протиставляючи їх мовним конструктам. Інші мовознавці розглядають це поняття глибше, досліджуючи його ментальний бік, тобто розглядають специфічні особливості суспільної дійсності, які існують у свідомості мовців.

У загальносемантичній площині поняття стереотипу стало відоме завдяки дослідженням американського філософа мови Г.Путнама (1975), в розумінні якого стереотип є частиною знань про світ. Він існує у свідомості і підсвідомості людей, формується і виявляється у мові: у прямому (етимологічному) і переносному значенні, в ідіомах, у синтаксичних конструкціях. Стереотип — це емотивно-конотаційний складник значення слова, виразу або речення.

Лінгвокогнітивне розуміння стереотипу можна звести до трьох варіантів:

1. стереотип – це репродукований зв’язок слів (стереотип лінгвальний);

2. стереотип – це специфічний ментальний конструкт (стереотип ментальний);

3. стереотип – це ментальний конструкт, який утверджується у свідомості через мовний знак (стереотип лінгвоментальний) [205, с. 32].

Становлячи собою елемент мовної картини світу, стереотипи у мові змінюються в часі і просторі під впливом культурних чинників. Проте ці зміни відбуваються дуже повільно і можуть мати як кількісний, так і якісний характер. Ядро стереотипу (ті особливості, які встановилися у певних фразеологічних дериваційних зв’язках) залишається порівняно без змін, риси ж менш поширені можуть змінюватися залежно від того, хто говорить, про кого і коли.

Стереотип у мові — це спрощене, схематичне, узагальнювальне зображення певної категорії осіб (будь-якої народності, професії, віку, статі), звірів, інституцій, подій, яким притаманні позитивні або негативні риси. Сигналами апелювання стереотипу виступають правдиві і типові особливості (в укр.м.: справжній і типовий пес — вірний).

Є.Бартмінський та Й.Панасюк виділяють чотири типи стереотипів:

1. зразок — „такий, який повинен бути”;

2. реальність — „такий, який є”;

3. міфічне зображення (уявне) — „такий, який може бути”;

4. зображення ідеологічне — „такий, який може і повинен бути” [204, с. 43], [253, с. 86].

У мовознавстві розглядаються такі поняття, як стереотип, прототип і символ, які так чи інакше пов’язані між собою. Прототип — це поєднання істотних особливостей, які повинен мати кожен типовий екземпляр, що належить до певного класу (типу), але сам ним не є і виділяється на підставі „родинної подібності”. Прототип є ядром, до якого типові екземпляри наближаються більшою чи меншою мірою. Ті з них, які знаходяться найближче до прототипу, становлять центр категорії, найбільш віддалені складають її периферію. Прототип дає відповідь на питання: яке щось повинно бути, щоб бути собою? Розглядається кілька значень прототипу. Перше значення відсилає до етимології (грецьке protos - „такий, що відбувся раніше“), наприклад, проторенесанс. Це значення вказує на генетичну ознаку, перший зразок чогось, що пізніше наслідується і розвивається: прототип людини (у палеології), прототип богатиря і под. Друге значення не має аспекту генетичного, розуміється як зразок чогось конкретного: прототип метра, кілограма [102].

Стереотип відповідає на питання: яким щось повинно бути, щоб його впізнали, опираючись на культурний досвід суспільної групи, чому воно є собою. За допомогою стереотипів розпізнаємо об’єкти (чи суб’єкти) навколишньої дійсності. Стереотипом можна вважати систему конотативних властивостей, яких вистачило б для розпізнавання / ідентифікації об’єкта у певній мовній єдності. Стереотип — це образ дійсності, який функціонує у суспільній свідомості, спрощений і вартісний, спирається на знання про світ, однак є таким, що встановлюється через традиції і практично не змінюється.

У семантиці прототип розглядається, по-перше, як „найкращий представник сфери певної категорії” (прототип птаха для поляків – горобець, для американців – дрізд). По-друге, як система типових для певної категорії рис, властивих найкращим екземплярам: мати — 1) жінка, 2) яка народила і (або) 3) виховала, 4) піклується про дітей і под. По-третє, прототип розглядають як значеннєвий центр слова, який протиставляється периферії. Прототип розуміють як найкращий приклад певної категорії, тобто він є поняттям зі сфери екстенції, стереотип є поняттям з плану інтенції; це система рис, які відповідають прототипові: прототип мати – рідна людина, вихователька; стереотип – та, що піклується (звідси і метафора - вона нам, як мати) [102].

Стереотип – це зображення предмета, яке сформувалося у певних суспільних межах і визначає, чим є предмет, як він трактується людиною. Одночасно відображення, яке утвердилося у мові, доступне через мову і належить до загальних відомостей про світ. Наприклад, сонце розглядається не тільки як джерело світла і тепла, але теж як джерело задоволення, радості, щастя; у певний спосіб трактується як живе, бо рухається по небу, сходить і заходить, говориться про нього – „золоте”, і цим дається характеристика не тільки його кольору, але й виражається ставлення людини до нього. Так описово і вартісно змальовуються народні уявлення про місяць, зорі, небо, вогонь, землю, воду та інші явища і предмети. Народна традиція спирається на стереотипи і символи, зображує картину світу в гармонійному поєднанні предметів і людей. Символи – це таке розуміння предмета, яке трактується як репрезентант іншого уявлення у рамках більшої системи знаків: сонце – це в народній культурі обличчя і око Бога, який з висоти дивиться на світ, життя, добро, а з іншого боку – його емблема [102].

1.2 Ознаки гендерних стереотипів на мовному рівні

Мовні стереотипи є складовою частиною значення слова, виразу в межах певної культури. На мовному рівні можна виділити кілька видів стереотипів: расові, етнічні, географічні, гендерні, соціальні, політичні, професійні [23, с. 290].

Гендерний стереотип є явищем культурного порядку і формується під впливом історичних умов. Механізм формування гендерних стереотипів розкривається через історичний аналіз становлення суспільства та визначення чинників, які були вихідними для розгляду чоловіка і жінки у певній опозиції одне до одного. Для розуміння процесу й механізму формування гендерних стереотипів важливими є основні категорії гендерного підходу: гендер, гендерна ідентичність, гендерні ідеали, гендерна самоідентифікація, гендерні ролі, гендерна соціалізація, гендерна стратифікація. Гендерні стереотипи, що є стандартними, часто дуже спрощеними й узагальненими думками щодо представників обох статей, складаються і закріплюються в суспільстві за допомогою інституціалізації та ритуалізації статі.

На поведінку й спілкування жінок і чоловіків істотно впливають два чинники: психофізіологічні особливості статей та гендерні стереотипи – механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію гендерних ролей від покоління до покоління.

Гендерний стереотип (від англ. gender - рід) є окремим випадком стереотипу, що відбиває культурно і соціально зумовлені думки та пресупозиції про ознаки, атрибути і норми поведінки представників обох статей у мові [84, с. 98].

Д.Гловер і К.Каплан вважають поняття „гендер”, яке стосується різниці між чоловічою та жіночою ментальністю, одним з найскладніших у сучасних соціокультурних дослідженнях [47, с. 22]. Це поняття відбиває складені у даному суспільстві уявлення про систему ролей, стосунків та стереотипів поведінки, прийнятих між чоловіком і жінкою. Ці уявлення визначаються не стільки біологічними факторами, скільки соціальними, політичними та економічними контекстами. Якщо стать дається людині природою, то гендер - це суспільно конструйоване поняття (соціальна стать), яке можна розглядати як результат трансформації біологічних категорій жіночої і чоловічої статі в соціальні категорії жінок і чоловіків. Таким чином, гендерний аспект дослідження передбачає врахування складних взаємостосунків, що існують, з одного боку, між анатомо-біологічними особливостями жінок і чоловіків, і з іншого – тією соціально-культурною надбудовою, у якій відбувається їхня життєдіяльність.

Гендерні стереотипи - це стереотипи сприйняття людей і міжособистісних стосунків, стереотипи формування власної експресивної моделі поведінки й оцінки, стереотипи конструювання ідеалу з погляду належності до певної статі. Гендерні стереотипи – стійкі для суспільства в певний історичний період уявлення про різницю між чоловіками та жінками. Вони засвоюються та конструюються через систему соціалізації, розподілу праці і культурні норми, детермінують гендерні ролі й ідеали, що існують у суспільстві, і є невід’ємним складником мовної картини світу певного етносу.

Хоча біологічна стать дається людині від народження, психологічне усвідомлення власної статевої належності – гендерна ідентичність – є результатом складного процесу, що поєднує онтогенез, гендерну соціалізацію та розвиток самосвідомості [93]. Стереотипи формуються як частини рольової поведінки й сукупність ознак, які характеризують поведінку, манеру говорити, рухатися, вдягатися і т.д. У соціології гендерну ідентичність розглядають як базову структуру соціальної ідентичності, що характеризує індивіда з погляду його належності до чоловічої або жіночої групи, при цьому найважливішим є те, як людина сама себе категоризує [280, с. 69]. Таким чином, це сукупність соціокультурних норм і стереотипів поведінки, характерних для представників певної статі у відповідній суспільно-історичній та соціокультурній ситуації.

У структурі гендерної ідентичності виділяють ознаки фемінності і маскулінності. Ці категорії не мають загальноприйнятого визначення. Їх можна розглядати як:

1. Дескриптивні категорії – сукупність анатомо-біологічних, емоційних, психічних, соціокультурних, поведінкових та ін. характеристик, об’єктивно властивих чоловіку на відміну від жінки і навпаки;

2. Аскриптивні категорії – сукупність соціокультурних уявлень про те, які властивості й поведінкові характеристики можуть бути приписувані середньостатистичним чоловіку і жінці;

3. Прескриптивні категорії – система настанов, орієнтованих на еталон „справжнього чоловіка” і „справжньої жінки” [120].

При вивченні мовно-концептуальних гендерних розбіжностей особливу увагу привертає поняття гендерної оцінки. Гендерна оцінка – це вид соціальної оцінки суб’єкта чи об’єкта навколишньої дійсності, підставою для якої є базова ознака “чоловіче” чи “жіноче”. Як і будь-яка оцінка, гендерна оцінка може по-різномувиявлятися у семантиці лексичних одиниць: вона може бути компонентом денотативного аспекту значення, компонентом конотації, або й частиною обох компонентів лексичного значення. Зафіксовані мовою уявлення про “типово жіноче” і “типово чоловіче” пронизують усю гендерну систему. У поєднанні з такими соціальними чинниками, як раса, національність, клас та вік гендер створює своєрідну систему соціальної ієрархії [23, с. 290]. Гендерний аспект категорії оцінки включає розгляд того, як вербалізуються ролі, норми, цінності, що закріплені у суспільстві за жінками та чоловіками, тобто, як у мові конструюються і віддзеркалюються гендерна асиметрія та ієрархія.

Ознаки, взяті за основу стереотипу, можуть виявлятися в певному комунікативному акті, тобто постають як важливі чинники прагматичного смислу висловлювання. Іншими словами, стереотипи виникають у процесі постійного спілкування членів суспільства, етнокультурної спільноти і закріплюються в її межах, тобто відбувається стереотипізація. О. Тарнопольський виділяє такі фактори, що впливають на формування й закріплення стереотипної поведінки комунікантів (стандартів комунікативної поведінки): культурно-історичний, ситуаційно-стосунковий, мотиваційно-цільовий та фактор індивідуальних особливостей [170, с. 17-18].

Процес стереотипізації передбачає статичний погляд на суспільство і людину, неприйняття окремої за своєю унікальністю людської особистості, прагнення звести усіх людей до обмеженої кількості типів зі стандартним набором характеристик. Стереотипізацію зумовлено особливостями людського мислення.