Травлення в кишках.

Частково перетравлений вміст шлунка у вигляді харчової кашки, просоченої кислим шлунковим соком, рухами мускулатури шлунка пересувається до вихідної частини його — пілоричного відділу і порціями проходить із шлунка в початковий відділ тонкі кишки — дванадцятипалу кишку. Всередину дванадцятипалої кишки відкривається загальна жовчна протока печінки і протока підшлункової залози.

В дванадцятипалій кишці відбувається найінтенсивніше перетравлювання харчової кашки під дією соку підшлункової залози, жовчі і кишкового соку. Під впливом цих соків білки, жири і вуглеводи перетравлюються так, що можуть всмоктуватися і засвоюватися організмом.

Чистий підшлунковий сік — безбарвна, прозора рідина лужної реакції. В соку міститься фермент трипсин, який розщеплює білкові речовини до амінокислот; трипсин виробляється клітинами залози в неактивній формі і активізується ферментом кишкового соку; фермент ліпаза, який міститься в сокові, активізується жовчю і, діючи на жири, перетворює їх на гліцерин та жирні кислоти; ферменти амілаза і мальтаза перетворюють складні вуглеводи на моносахариди типу глюкози. Виділення підшлункового соку триває 6... 14 год і залежить від складу і властивостей вжитої їжі.

В дванадцятипалу кишку надходить і жовч, яку виробляють клітини печінки. І хоч у складі жовчі нема ферментів, які розщепляли б харчові речовини, роль жовчі в травленні величезна. По-перше, вона переводить в активний стан ліпазу, яка виробляється клітинами підшлункової залози; по-друге, жовч емульгує жири, перетворюючи їх на суспензію дрібних краплинок (емульговані жири легше перетравлюються); по-третє, жовч активно впливає на процеси всмоктування в тонкій кишці; по-четверте, жовч сприяє посиленню виділення соку підшлункової залози.

Дванадцятипала кишка продовжується до порожнього відділу тонкої кишки, а останній переходить у клубову кишку. Довжина тонкої кишки у дорослої людини 5...6 м. Внутрішня оболонка тонкої кишки — слизиста — має багато виростів, або ворсинок (близько 4 мли. у дорослої людини). Ворсинки дуже збільшують поверхню тонкої кишки, що має важливе значення для процесу всмоктування поживних речовин. У складі кишкового соку виявлено понад 20 ферментів, які можуть каталізувати розщеплення харчових речовин.

У стінках тонкої кишки є поздовжні і кільцеві м'язи, скорочення яких спричинюють маятникоподібні і перистальтичні рухи, що поліпшує контакт харчової кашки з травними соками і сприяє переміщенню вмісту тонкої кишки в товсту кишку. Довжина товстої кишки 1,5...2 м. В товстій кишці розрізняють сліпу кишку з червоподібним відростком (апендикс), ободову і пряму.

Ферментативна обробка їжі в товстій кишці дуже незначна. Тут інтенсивно всмоктується вода, в результаті чого в кінцевих її відділах формується кал, який виводиться із організму. В товстій кишці живуть численні бактерії. Одні з них розщеплюють клітковину, бо в травних соках людини немає ферментів для її перетравлювання. В товстій кишці синтезується бактеріями вітамін К і деякі вітаміни групи В.

У дітей кишки відносно довші, ніж у дорослих. У дорослої людини довжина кишок перевищує довжину її тіла у 4...5 разів, а у немовлят — в 6 разів. Особливо інтенсивно кишки ростуть у довжину від 1 до 3 років, у зв'язку з переходом від молочної їжі до мішаної, і від 10 до 15 років.

М'язовий шар кишок і його еластичні волокна розвинуті у дітей менше, ніж у дорослих. У зв'язку з цим перистальтика у дітей слабкіша. Цим частково пояснюється схильність до запорів у дітей.

Травні соки кишок уже в перші дні життя дитини містять всі основні ферменти, які забезпечують процес травлення.

Ріст і розвиток підшлункової залози триває до 11 років, найінтенсивніше вона росте у віці від 6 місяців до двох років.

Печінка у дітей відносно більша, ніж у дорослого; її маса подвоюється до 8... 10 місяців; особливо інтенсивно росте печінка у 14...15 років, досягаючи маси 1300...1400 г. Жовчовиділення відмічається уже у 3-місячного плода. З віком жовчовиділення посилюється.

Всмоктування в травному каналі. Всмоктування відбувається майже у всіх відділах травного каналу. Так, якщо під язиком довго гримати шматочок цукру, то він розчиниться і всмокчеться. Отже, всмоктування можливе і в ротовій порожнині. Проте їжа майже ніколи не знаходиться там протягом часу, необхідного для всмоктування. У шлунку добре всмоктується алкоголь, частково глюкоза; у товстій кишці — вода, деякі солі.

Основні процеси всмоктування поживних речовин відбуваються в тонкій кишці. її будова дуже добре пристосована до всмоктувальної функції. Внутрішня поверхня кишки людини досягає 0,65...0,70 м². Вона збільшується за рахунок ворсинок — на площі 1 см² міститься 2000...3000 ворсинок. Завдяки ворсинкам площа внутрішньої поверхні кишок збільшується до 4... 5 м², тобто у два-три рази перевищує поверхню тіла людини.

Розглядання клітин епітелію, який вкриває ворсинку, в електронному мікроскопі показало, що поверхня клітин, повернених всередину порожнини кишки, нерівна, вона у свою чергу вкрита пальцеподібними виростами — мікроворсинками. їхня величина така, що їх не видно навіть при найсильнішому збільшенні світлового мікроскопа. Проте значення їх дуже велике. По-перше, мікроворсинки значно збільшують всмоктувальну поверхню тон­кої кишки. По-друге, між мікроворсинками є велика кількість ферментів, які утримуються тут і лише в незначній кількості потрапляють у просвіт кишки. А оскільки концентрація ферментів між мікроворсинками велика, основний процес травлення відбувається не в порожнині кишки, а в просторі між мікроворсинками, біля стінки клітин кишкового епітелію. Ось чому такий вид травлення був названий пристінковим.

Пристінкове розщеплення харчових речовин дуже ефективне для організму, особливо для перебігу процесів всмоктування. Справа в тому, що в кишках постійно міститься значна кількість мікробів. Якби основні процеси розщеплення відбувалися у просвіті кишки, значна частина продуктів розщеплення використовувалася б мікроорганізмами, у кров всмоктувалася б значно менша кількість поживних речовин. Цього не відбувається тому, що мікроворсинки не допускають мікробів до місця дії ферментів, бо мікроб дуже великий, щоб проникнути в простір між мікроворсинками. А харчові речовини, знаходячись коло стінки кишкової клітини, легко всмоктуються.

Всмоктування — складний фізіологічний процес, який відбувається головним чином внаслідок активної роботи клітин кишкового епітелію.

Білки всмоктуються у кров у вигляді водних розчинів амінокислот. У зв'язку з тим що для дітей характерна підвищена проникність кишкової стінки, в невеликій кількості у них із кишечника всмоктуються натуральні білки молока, яєчний білок. Проте надмірне надходження в організм дитини нерозщеплених білків приводить до різних шкірних висипань, свербіння та інших небажаних явищ. У зв'язку з підвищеною проникністю кишкової стінки у дітей сторонні речовини і кишкові отрути, які утворюються в процесі гниття їжі, продукти неповного перетравлювання можуть потрапляти із кишечника в кров, спричиняючи різні токсикози.

Вуглеводи всмоктуються в кров головним чином у вигляді глюкози. Найінтенсивніший цей процес у тонкій кишці. В товстій кишці вуглеводи всмоктуються повільно. Проте можливість їх всмоктування в товстій кишці використовується в лікувальній практиці при штучному годуванні хворого (так звані живильні клізми).

Жири всмоктуються переважно в лімфу у вигляді гліцерину і жирних кислот.

Всмоктування води починається в шлунку. Найінтенсивніше вода всмоктується в кишках (1 л за 25 хв). Мінеральні солі всмоктуються у кров в розчиненому вигляді. Швидкість всмоктування солей визначається їхньою концентрацією в розчині.