Навколо щитовидні, або паращитовидні залози.

У людини 4 навколощитовидні залози і розміщені вони за задній стінці бокових долей щитовидної залози. Кожна паращитовидна залоза має масу 0,1 – 0,15 г. Зовні вони вкриті сполучнотканинною капсулою.

Клітини навколощитовидної залози безперервно продукують гормон, який називається паратгормон. Він регулює обмін кальцію та фосфору в організмі. В організмі дорослої людини близько 1 кг кальцію, 99% цієї кількості входить до складу скелета. В крові концентрація кальцію 10 мг%

Паратгормон діє на нирки, кісткову тканину та кишечник. В нирках він пригнічує зворотнє всмоктування в кров солей фосфору, і вони підсилено виводяться з сечею. При недостачі паратгормону вміст солей фосфору в кровф зростає.

Дія паратгормону на кісткову тканину проявляється у збільшенні остеокластів (клітини, що здатні руйнувати кісткову тканину). Це призводить до збільшення в крові кальцію та фосфору.

В кишечнику паратгормон стимулює всмоктування кальцію в кров. При нестачі кальцію в крові підсилюється виділення паратгормона, який сприяє всмоктування кальцію із кишечника та виходу його з кісткової тканини. Кісткова тканина при цьому руйнується. Одночасно з виходом кальцію відбувається вихід і фосфору. Але паратгормон, діючи на нирки, зменшує його зворотнє всмоктування, і фосфор підсилено виводиться з сечею.

Дисить недавно був виділений гормон тирекальцитонін. Він сприяє переходу кальцію із крові в кісткову тканину.

При гіперфункції навколощитовидних залоз розвивається хвороба Реклінгаузена. Вона проявляється в розсмоктуванні кісткової тканини, яка стає м’якою, деформується та викривлюється. При цьому в крові різко збільшується кількість кальцію. А в результаті підсиленого виділення з сечею фосфору та солей кальцію можуть утворюватись ниркові камені.

Гіпофункція навколощитовидних залоз проявляється у зменшенні кількості кальцію в крові, що є причиною збудливості нервової системи.

Вікові особливості навколощитовидних залоз. Навколо щитовидні залози з’являються на 6 тижні внутрішньоутробного розвитку. Вважають що саме на цій стадії вони починають проявляти свою функціональну активність, тобто продукувати паратгормон. Після народження відбувається дозрівання навколощитовидних залоз. Найбільша функціональна активність їх відмічається в віці 4 – 7 років.

Наднирники

Наднирники це парні залози, які розміщені на верхніх полюсах нирок. Їх маса 5 – 7 г. Вони складаються із коркової та мозкової речовини. Корковий шар наднирників складається з трьох зон: клубочкової, пучкової та сітчастої.

Гормони, що продукуються корою наднирників відносяться до стероїдів. З кори каднирників виділено близько 40 стероїдних сполук, які одержали назву кортекостероїдів. Одні з них є справжніми гормонами, інші це прдуктиїх біосинтезу та обміну. Із усіх виділених сполук біологічна активність виявлена лише у деяких з них: альдостерон, гідрокортизон, кортикостерон, дегідрокортикостерон і дезоксикортизон. З них кортизон, кортикостерон, гідрокортизон та дегідрокортикостерон відносяться до глюкокортикоїдів, а альдостерон, дезоксикортикостерон та дезоксикортизон до мінералокортикоїдів. Справжніми гормонами є три сполуки: альдостерон, кортикостерон та гідрокортизон.

Синтез глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів відбувається в пучковій зоні кори наднирників.

Мінералокортикоїди регулюють мінеральний та водний обміни в організмі. Альдостерон сприяє накопиченню іонів натрію в організмі і виведенню іонів калію. При нестачі альдостерона натрій виводиться із організму і накопичується калій. Це призводить до перерозподілу рідини, що є в організмі. Відомо, що всередині клітини, калію міститься більше, ніж назовні. Тому при збільшенні його концентрації зростає осмотичний тиск всередині клітини, і до них починає надходити вода із міжклітинної рідини. В результаті відбувається згущення крові, зниження кров’яного тиску, дегідрація всіх тканин, що може призвести до дегідраційного шоку. При збільшенні альдостерона відбувається затримка в організмі натрію, який накопичується у міжклітинній рідині, а це призводить до переходу в неї води з клітин, і це призводить до виникнення набряків. Одночасно збільшується кількість плазми та кров’яний тиск.

Глюкокортекоїди впливають на обмін речовин. Під їх впливом збільшується швидкість розщеплення білків та пригнічується їх синтез. Такий вплив на обмін речовин називається катаболічним. Великі дози гормонів цієї групи призводять до зменшення білка в організмі, затримки в рості. М’язевого виснаження, розсмоктування кісткової тканини.

Глюкокортикоїди сприяють синтезе вуглеводів із білка, а також впливають на обмін жирів, сприяючи їх синтезу.

В сітчастій зоні кори наднирників утворюються чоловічі та жіночі статеві гормони: астрогени та естрогени. Причому чоловічі та жіночі статеві гормони виробляються у людей обох статей, але в невеликих кількостях. Фізіологічне значення утворення цих гормонів наднирниками ще не встановлено.

І четвертим типом гормонів кори наднирників є гестагени, до яких відноситься прогестерон. Його значення полягає в тому. Що він сприяє збереженню вагітності.

Мозковий шар наднирників. Хромаффінні клітини розкидані по всьому організму: вони виявлені в складі симпатичної н. системи, селезінці, печінці, в місці розгалудження аорти... Хромафінними клатинами утворений і мозковий шар наднирників. В мітохондріях хромафінних клітин формуються із тирозину два гормони: адреналін та норадреналін. Дія цих гормонів направленна на підтримання гомеостазу. Стресові ситуації викликають збільшення виділення цих гормоні в 1000 разів.

Дія адреналіну та норадреналіну не зовсім однотипна. Агресивні емоції супроводжуються виділенням норадреналіну, а слабкі емоції – адреналіну. Больові імпульси, зниження вмісту цукру в крові викликають виділення адреналіну, а фізична робота, втрата крові призводить до виділення норадреналіну. Адреналін інтенсивніше гальмує гладеньку мускулатуру, ніж норадреналін. На ЦНС адреналін виявляє збуджуючу дію. Він також розслаблює гладеньку мускулатуру шлунково-кишкового тракту, сечового міхура. Бронхіол, сфінктерів органів травної системи, селезінки. А м’яз, який розширює зіницю ока під дією адреналіну, навпаки скорочується. Адреналін також збільшує частоту та глибину дихання, підвищує температуру тіла.

Мозковий шар наднирників рідковтягується в патологічний процес. Явище гіпофункції не виявлено навіть при повному руйнуванні мозкового шару. Так як його відсутність компенсується підсиленим виділенням гормонів хромаффінними клітинами інших органів.

Гіперфункція мозкового шару супроводжується різким підвищенням кров’яного тиску, частоти пульсу, концентрації цукру в крові, появою головних болей.

Гіпофункція кори наднирників викликає різні патологічні зміни в організмі, а видалення кори наднирників – швидку смерть.

Гіперфункція кори характеризується появою ознак іншої статі.

Вікові особливості. Наднирники починають формуватись в ранньому онтогенезі. Зародки кори наднирників вперше з’являються на початку 4 тижня внутрішньоутробного розвитку. У новонародженого маса наднирників близько 7 г. До 6 місяців вона дещо зменшується , після чого знову починає збільшуватись. Темпи розвитку наднирників не одинакові в різні вікові періоди. Особливо різке збільшення наднирників відмічається в 6 – 7 місяців і до 2 – 4 років. Збільшення маси наднирників спостерігається до 30 років. Секреція глюкокортикоїдів починається уже в період внутрішньоутробного розвитку. Гормони мозкового шару наднирників також виявлені ще в періоді. ембріонального розвитку.