2 ..1…0 2 Нижня щелепа (один бік)

Молочні зуби ніжні і крихкі, це треба враховувати при організації харчування дітей.

У 6...7 років у дітей починають випадати молочні зуби, і замість них поступово виростають постійні зуби. Перед зміною корені молочних зубів розсмоктуються, після чого вони випадають. Малі корінні і треті великі корінні, або зуби мудрості, виростають без молочних попередників. Прорізування постійних зубів закінчується до 14...15 років. Виняток становлять зуби мудрості, поява яких часом затримується до 25... 30 років; в 15% випадків вони відсутні на верхній щелепі взагалі. Ці зуби були добре розвинуті у стародавніх викопних людей (синантропів, неандертальців). Тепер вони, безсумнівно, трохи редуковані.

У зв'язку з тим що постійні зуби протягом кількох років знаходяться під молочними зубами, треба особливу увагу звертати на стан порожнини рота і зубів у дітей дошкільного, та і шкільного віку.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), 7...9 осіб із 10 обстежених потребують лікування зубів. Насамперед це пов'язано з карієсом. Суть його полягає ось у чому. При хімічній дії на емаль відбувається демінералізація, розчинення мінеральних солей емалі кислотами, які утворюються в основному в результаті розпаду залишків їжі. Демінералізація відбувається також і в тканині зуба, розташованій під емаллю,— в дентині. Найбільш згубно впливає на емаль молочна кислота — основний продукт бродіння вуглеводів. Потім відбувається уже безпосередня дія мікробів на демінералізовані емаль і дентин. Внаслідок цього розпадаються органічні речовини зуба.

На каріозний процес впливають також зовнішні (екзогенні) фактори. Серед них нестача вітамінів (особливо групи В і Д), солей кальцію, фосфору, фтору в їжі і питній воді, відсутність або нестача ультрафіолетових променів. Все це призводить до порушення мінерального і білкового обміну в організмі, який впливає на живлення емалі та дентину.

Першорядне значення в механізмі карієсу зубів відіграють мікроорганізми порожнини рота, головним чином стрептококи.

Під дією кислоти в емалі відбувається розчинення мінеральних речовин. В ураженій ділянці емалі створюються все більше сприятливі умови для життєдіяльності мікроорганізмів. Виникає бляшка зубного нальоту із мікроорганізмів, що утворюють кислоту. Тут найчастіше і починається процес розвитку карієсу, з'являється помітна оком пляма. Мінеральних речовин у ділян­ці ураження стає все менше. В результаті утворюється каріозна порожнина.

Щоб запобігти утворенню порожнини, треба збалансувати раціон харчування, забезпечити достатнє надходження з їжею кальцію, фосфору і фтору.

Тепер широко застосовують фторопрофілактику карієсу. Це і фторування питної води, і місцеве зрошення розчином фтори­стого натрію, спеціальні зубні порошки, пасти, еліксири, які містять фтор і, нарешті, таблетки з фтором.

З метою охорони зубів у дітей у школах проводять санацію порожнини рота: пошкоджені зуби видаляють або пломбують, і таким чином запобігається псування решти зубів, особливо постійних.

Догляд за зубами передусім повинен виявлятися в обов'язковому прополіскуванні рота кип'яченою, трохи теплуватою водою після кожного споживання їжі, щоб по можливості видалити всі частинки їжі, які застряли між зубами. Треба щодня ввечері перед сном чистити зуби щіткою із зубним порошком, щоб грунтовніше видалити всі залишки їжі.

Не можна давати дітям надто гарячу або дуже холодну їжу, а також дозволяти їм розкушувати зубами горіхи та інші тверді речовини, бо це може спричинити пошкодження емалі.

Змикання верхніх різців із нижніми називають прикусом. При правильному прикусі верхні різці займають положення попереду від нижніх, що посилює їхню різальну дію.

Подрібнена механічно їжа в порожнині рота змішується із слиною. В ротову порожнину відкриваються протоки трьох пар великих слинних залоз: привушні, піднижньощелепні і під'язичні. Крім великих, є дрібні слизові слинні залозки. Вони розкидані майже по всій слизовій оболонці ротової порожнини і язика.

Слинні залози функціонують від моменту народження дитини, але в перші місяці слини виділяється мало. З появою молочних зубів слиновиділення посилюється настільки, що діти часто не встигають її проковтнути, і вона витікає з рота.

В слині міститься фермент птіалін, який розщеплює складні вуглеводи до мальтази, і мальтаза, яка розщеплює дисахариди до глюкози. Білок слини муцин робить слину клейкою. Завдяки муцинові просочена слиною їжа легше проковтується. До складу слини входить ще речовина білкової природи — лізоцим, якому властива знешкоджуюча дія. Цим, видно, можна пояснити, що рани і подряпини слизової оболонки ротової порожнини загоюються швидше, ніж на поверхні тіла.

З віком кількість слини, яка виділяється, збільшується; найпомітніші зрушення у слиновиділенні відмічаються у дітей від 9 до 12 місяців і від 9 до 11 років. Всього за добу у дітей виділяється до 800 см³ слини.

Регуляція слиновиділення. Через кілька секунд після того, як їжа потрапила в рот, починається слиновиділення. Така швидка відповідь слинних залоз на подразнення ротової порожнини свідчить про те, що слиновиділення здійснюється рефлекторно, за участю нервової системи.

Їжа, що надійшла в порожнину рота, подразнює закінчення смакових нервів; в них виникає збудження, яке по доцентрових нервах передається в довгастий мозок, у центр слиновиділення. Тут відбувається передача збудження із доцентрових нервів на відцентрові (симпатичні і парасимпатичні), які йдуть до слинних залоз. Збудження охоплює секреторні клітини слинних залоз, і відбувається виділення слини певної якості та кількості. Так здійснюється безумовний слиновидільний рефлекс.

Слина може виділятися не тільки при попаданні їжі в рот, а й при вигляді, запаху їжі, розмові про їжу. Це теж рефлекс, але рефлекс особливий, який І. П. Павлов назвав умовним рефлексом. Умовнорефлекторне виділення слини відбувається лише в тому випадку, якщо вигляд, запах їжі або розмова про смачну їжу збігалися раніше із споживанням їжі.

Стравохід. їжа, подрібнена у ротовій порожнині і просочена слиною, сформована в харчові грудки, через зів надходить у глотку, а з неї у стравохід. Стравохід—м'язова трубка довжиною у дорослої людини близько 25 см. Внутрішня оболонка стравоходу — слизова — вкрита багатошаровим плоским епітелієм із ознаками ороговіння у верхніх шарах. Епітелій захищає стравохід при рухові по ньому грубої харчової грудки. Слизова оболонка утворює глибокі поздовжні складки, що допускає значне розширення стравоходу при проходженні по ньому харчової грудки.

У дітей слизова оболонка стравоходу багата на кровоносні судини, ніжна, легко може бути поранена грубою їжею. Довжина стравоходу в новонароджених близько 10 см, у віці 5 років — 16 см, в 15 років — 19 см.