Робота серця

Серце скорочується ритмічно: скорочення відділів серця чергуються із розслабленими. Скорочення відділів серця називають систолою, а розслаблення — діастолою.

Період, який охоплює одне скорочення і розслаблення серця, називають серцевим циклом. У стані відносного спокою серце дорослої людини скорочується приблизно 75- 80 разів на хвилину. Це означає, що весь цикл триває близько 0,8 с. Збільшення частоти серцевих скорочень називається тахікардією, а зменшення – брадікардією.

Кожний серцевий цикл складається із трьох фаз: перша — скорочення передсердь - систола передсердь (триває 0,1 с); друга — систола шлуночків (триває 0,3 с); третя — загальна пауза (0,4 с).

При великому фізичному навантаженні серце скорочується частіше, ніж 75 разів на хвилину, тривалість загальної паузи при цьому зменшується.

При скороченні серця у дорослої людини, яка перебуває у стані спокою, кожний шлуночок виштовхує в артерії 60...80 см³ крові. Кількість крові, яка викидається шлуночком за одне скорочення, називають ударним, або систолічним, об'ємом. Лівий і правий шлуночки виштовхують однакову кількість крові. Кількість крові, яка викидається в аорту серцем новонародженого при одному скороченні, лише 2,5 см³. До першого року вона збільшується в 4 рази, до семи років — у 9 разів, а до 12 років — у 16,4 рази. Частота серцевих скорочень, яка у новонароджених досягає 140 ударів на хвилину, до 13 років знижується до 80. Кількість крові, яка виштовхується серцем за 1 хв, називається хвилинним об'ємом. Знаючи кількість крові, яка надійшла із шлуночка під час систоли, і частоту скорочень серця за хвилину, можна обчислити величину хвилинного об'єму. Якщо систолічний об'єм дорівнює 70 см³, а частота серцебиття — 75 разів на хвилину, то хвилинний об'єм дорівнює 70 * 75 = 5250 (см³).

Хвилинний об'єм у тренованих людей збільшується головним чином за рахунок величини систолічного об'єму. Серцеві скорочення при цьому частішають незначно. У людей нетренованих хвилинний об'єм крові збільшується в основному за рахунок почастішання серцевих скорочень.

Відомо, що при збільшенні частоти серцевих скорочень зменшується тривалість загальної паузи серця. Із цього випливає, що серце нетренованих людей працює менш економічно і швидко зношується. Не випадково серцево-судинні захворювання бувають у спортсменів значно рідше, ніж у людей, які не займаються фізкультурою. У добре тренованих спортсменів при великих фізичних навантаженнях ударний об'єм крові може зростати до 200...250 см³.

Діяльність серця, як і діяльність будь-якої збудливої тканини, супроводжується електричними явищами. Метод реєстрації електричних явищ у серці, яке працює, дістав назву електрокардіографії. Чутливий прилад, за допомогою якого реєструють електричні явища в збудженому серці, називають електрокардіографом.

При реєстрації електричної активності серця на рухомій паперовій стрічці електрокардіографа пишеться крива — електрокардіограма (ЕКГ).

У серці здорової людини на електрокардіограмі чітко видно п'ять зубців, з яких три спрямовані вгору (РRТ), а два —вниз (QS). Зубець Р відображає електричні явища в передсердях, а зубці Q, R, S, T характеризують рух хвилі збудження в шлуночках серця.

Електрокардіографія — один із найважливіших методів об'єктивної реєстрації діяльності серця. Вона дозволяє робити висновок про послідовність поширення збудження по серцю і дає практичній медицині матеріал для діагностики хвороб серця.