Групи крові

Наука про групи крові виникла на рубежі століть. В 1901 р. австрійський дослідник Карл Ландштейнер, змішуючи еритроцити з нормальною сироваткою крові, виявив, що при одних сполученнях сироватки й еритроцитів різних людей спостерігається аглютинація (склеювання) еритроцитів, при інших її немає. Аглютинація виникає в результаті взаємодії присутніх в еритроцитах антигенів — аглютиногенів — і антитіл, що знаходяться в плазмі, - аглютинінів.

Основні аглютиногени еритроцитів — аглютиноген А і аглютиноген В, аглютиніни плазми — аглютинін альфа й аглютинін бета.

Як було встановлено К. Ландштейнером ( за участю його учнів Андріана Штурлі і Альфреда Декастелло «…4 група крові нетипова, сумнівна…») і Я. Янським, у крові одних людей зовсім немає аглютиногенів (група І), у крові інших знаходиться тільки аглютиноген А (група II), у третіх - тільки аглютиноген В (група III), четверті містять обидва аглютиногени: А і В (група IV). Групові антигени перебувають в еритроцитах, але вони знайдені також у лейкоцитах і тромбоцитах.

У плазмі крові було відкрито відповідно два аглютинуючі агенти: аглютинін альфа й аглютинін бета, - які склеюють еритроцити. У крові різних людей існують або один, або два, або жодного аглютиніну, ніколи не зустрічаються в організмі одночасно аглютиноген А с аглютиніном альфа й аглютиноген В з аглютиніном бета. Тому в організмі не буває аглютинації власних формених елементів.

Таким чином, існує чотири комбінації аглютиногенів і аглютинінів системи AB0 і відповідно виділено чотири групи крові. Їх позначають: I (0) - 0, альфа, бета; II (А) - А, бета: III (В) – В, альфа: IV (А. В) – А.В,0.

Відповідно до існуючої статистики, приналежність людей до тієї або іншої групи крові по системі ABO виглядає в такий спосіб. Приблизно 40 % населення центральної Європи має I (О) групу, більше 40 % — II (А) групу, 10 % або більше — III (В), близько 6 % — IV (АВ) групу. В 90 % корінних жителів Північної Америки виявлена приналежність до I (О) групи. Вчення про групи крові значно ускладнилося у зв'язку з відкриттям нових аглютиногенів. Наприклад, група А виявилася, що складається з великого ряду підгруп, крім того, виявлені й нові різновиди аглютиногенів - М, N, S, Р і т.д.. Ці фактори іноді є причиною ускладнень при повторних переливаннях крові.

Людей з I групою крові раніше вважали універсальними донорами, тобто їхня кров могла бути перелита всім без винятку особам. Однак тепер відомо, що ця універсальність не абсолютна. Це пов'язане з тим, що в людей із кров'ю I групи в досить значному відсотку виявлені імунні анти-А- і анти-В-аглютиніни. Переливання такої крові може привести до важких наслідків і навіть до летального результату. Ці дані послужили підставою до переливання тільки одногрупової крові.

Резус-фактор

Одним з перших агглютиногенів крові людини, що не входять в систему ABO, був резус-аглютиноген, або резус-фактор, виявлений К. Ландштейнером і О. Вінером в 1940 р. 85 % людей мають у крові цей аглютиноген, через що їх називають резус-позитивними (Rh⁺ ), а 15% його не мають тому їх називають резус-негативними (Rh^-)

Після переливання Rh⁺ кpoви Rh^--людині в останнього утворяться специфічні антитіла до резус-антигену — ангтирезус-аглютиногени. Тому повторне введення цій же людині Rh⁺ -крові може викликати в нього аглютинацію еритроцитів і важкий гемотрансфузивний шок.

Резус-фактор має велике значення в клінічній практиці, і визначення властивостей крові на резус-фактор тепер обов'язково проводять разом зі звичайним визначенням груп крові.

Особливого значення набуває визначення резус-фактора під час вступу в шлюб. При резус-позитивному батьку й резус-негативній матері (імовірність таких шлюбів близько 60 %) дитина нерідко успадковує резус-фактор батька. У цьому випадку можуть виникнути серйозні ускладнення, механізм яких полягає в наступному. У Rh^-матері, що виношує Rh⁺ плід, організм постійно імунізується резус-антигеном плода, що дифундує через плаценту. При цьому в матері відбувається утворення Rh -аглютинінів, які через плаценту попадають у кров плода й викликають аглютинацію й гемоліз його еритроцитів. Висока концентрація Rh -аглютинінів може привести до загибелі плода або розвитку важкого гемолітичного захворювання. Особливо у важкій формі це проявляється при повторній вагітності, оскільки в плазмі матері залишаються Rh -антитіла, вироблені ще при попередній вагітності.

Існування в людини тієї або іншої групи крові є його індивідуальною біологічною особливістю. Ця особливість починає формуватися вже в ранньому періоді ембріонального розвитку й не міняється протягом всього наступного життя. Деякі групові антигени втримуються не тільки у формених елементах і плазмі крові, вони перебувають і в інших клітинах, тканинах і деяких секретах, таких, як слина, шлунковий і кишковий соки.

В еволюції хребетних тварин групова приналежність крові проявляється вже в окремих видів риб, які мають кілька груп крові. Чотири групи в копитних, три - у жуйних, різні групи мають хижі й птаха. У цих тварин відсутня структура системи крові, аналогічна системі людини. Вона з'являється й виявляє відносну подобу лише в людиноподібних мавп.