Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.49 Mб
Скачать

Вікові особливості вестибулярного апарату

Вестибулярний апарат формується і дозріває раніше за інші сенсорні системи. Морфологічний розвиток усіх ланок апарату забезпечує прояв рефлекторних реакцій уже на четвертому місяці внутрішньоутробного розвитку.

В цей час вестибулярний апарат має велике значення для розвитку нервової системи. Після народження вестибулярний апарат дитини має такі самі функціональні характеристики, як і в дорослих.

Модуль IV. Фізіологія вегетативних систем та регуляція фізіологічних процесів

Тема 13. Внутрішнє середовище організму та його регуляція план

1. Кров як компонент внутрішнього середовища організму.

2. Значення крові.

3. Склад і фізико-хімічні властивості крові.

4. Імунітет.

5. Групи крові.

6. Резус – фактор.

Рекомендована література:

1. Анатомія та фізіологія з патологією (за ред. Я.І.Федонюка. Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2001р.

2. Ермолаев Ю. А. Возрастная физиология. Учебное пособие для студентов пед. вузов. – М.: Высшая школа, 1985.

3. Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільної гігієни. –К. Ред. шк. 1977.

4. Леонтьева Н.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. – М: Просвещение, 1986.

5. Присяжнюк М.С. Людина та її здоров’я: Навч.посібн. –К. Фенікс,1998.

6. Хоменко Б.Г., Дідков О.М. Анатомія і фізіологія дитячого організму: Навчальний посібник. – К.: НПУ ім. Драгоманова, 2004.

7. Хрипкова А.Г. и др. Возрастная физиология и школьная гигиена. – М: Просвещение, 1990.

Кров як компонент внутрішнього середовища організму

Життя будь-якого організму можливе тільки за умови безперервного контакту з навколишнім середовищем, із якого він бере необхідні для себе речовини і куди виділяє продукти своєї життєдіяльності. Для одноклітинних організмів характерний повний контакт з оточуючим середовищем. У багатоклітинних організмів у безпосередній контакт з оточуючим середовищем вступають тільки клітини, розташовані на зовнішній поверхні організму. Тому в процесі еволюції виникла спеціалізована система, яка виконує функцію внутрішнього середовища організму.

Внутрішнім середовищем для клітин і органів людини є кров, лімфа і тканинна (міжклітинна) рідина.

Організм людини в цілому може переносити досить великі зміни параметрів навколишнього середовища. Однак окремі клітини і групи клітин людського організму надзвичайно чутливі до змін навколишнього середовища. Тому в організмі є спеціальні пристосування для забезпечення сталості середовища перебування їхніх клітин. Підтримання сталості внутрішнього середовищі називають гомеостазом. В організмі на відносно постійному рівні підтримуються артеріальний тиск, температура тіла, осмотичний тиск крові і тканинної рідини, вміст у них білків і цукру, іонів натрію, калію, кальцію, хлору та ін.

Найважливіша роль у підтриманні гомеостазу належить нервовій та ендокринній системам. Доведено участь у реакціях підтримання гомеостазу автономної нервової системи, системи гіпофіз — надниркові залози, підзгір'я та інших утворень. Крім того сталість внутрішнього середовища підтримується безперервною роботою органів дихання, кровообігу, травлення, виділення.

Розглянемо на прикладі. У вищих тварин і людини величина активної реакції крові (рН) не виходить за межі 7,32...7,35, хоч в організмі утворюються молочна, фосфорна, піровиноградна та інші кислоти, які можуть змінити величину рН. Як же регулюється величина активної реакції крові? При надмірному надходженні в кров кислих продуктів обміну насамперед включаються буферні системи крові. Суміші речовин, які підтримують сталість величини рН, називають буферними системами (карбонатна, білки крові, фосфатна). Найважливіша з них карбонатна система (гідрогенокарбонатна), яка складається із вугільної кислоти (карбонатної Н2СО3) і гідрогенокарбонату (NaНСО3 і КНСО3). Молочна кислота (СН3СН(ОН)СООН), яка утворюється у значній кількості при м'язовій роботі, надходить із клітин у кров, витісняє іони натрію і калію із гідрокарбонатів, в результаті утворюються солі молочної кислоти та вільна вугільна кислота, яка під впливом вугільної ангідрази розщеплюється на СО2 і Н2О і виводиться через легені назовні.

Буферна система білків пов’язана з амфотерними властивостями їхніх амінокислот. Залежно від реакції плазми крові вони дисоціюють як луги або як кислоти, нейтралізуючи таким чином речовини, які можуть змінювати рН крові.

Фосфатна буферна система представлені первинним NaH2PO4 і вторинним Na2HPO4 фосфатом натрію. Перший є слабкою кислотою, другий – слабкою основою. Під час дії речовин з активною реакцією відбуваються взаємні переходи між цими солями і виведення Н+ через нирки у вигляді Na2HPO4.

Одночасно з роботою буферних систем крові під впливом імпульсів що надходять з хеморецепторів змінюються діяльність дихальної системи, органів виділення, швидкість течії крові тощо. В результаті надлишок кислих продуктів обміну виводиться з організму і величина рН практично залишається сталою.

Гомеостатичні реакції, проте, мають певні межі. При значних відхиленнях від них можуть розвиватися тяжкі захворювання, а інколи настає загибель організму.