Закономірності онтогенезу, поняття вікової норми

В останній чверті XIX — на початку XX ст. в багатьох країнах помічено прискорення росту дітей. З того часу дані про прискорення фізичного розвитку дітей почали накопичуватися, і в 1935 р. складний комплекс явищ, які характеризують прискорення розвитку, був названий Є. Кохом акселерацією (від лат. ассеlerare — прискорювати).

Спочатку багато дослідників розуміли під акселерацією прискорення головним чином фізичного розвитку дітей і підлітків. Пізніше це поняття було значно розширене.

Нині поняття «акселерація» стало настільки широким, що говорять не тільки про прискорення фізичного розвитку дітей і підлітків, а й про збільшення розмірів тіла у дорослих, пізніше настання клімаксу.

У цьому зв'язку часто користуються ширшим поняттям — «секулярний тренд» (вікова тенденція), розуміючи під цим тенденцію до прискорення фізичного розвитку всього організму, від внутрішньо-утробного періоду до дорослого стану , яка спостерігається приблизно протягом віку.

Справді, прискорення росту можна спостерігати вже на стадії внутрішньоутробного розвитку. Дослідження новонароджених показали, що за останні 30... 40 років довжина їхнього тіла збільшилась на 0,5...1 см, а маса— на 100...150 г. У дітей першого року життя, крім збільшення зросту і маси тіла, знижується вік подвоєння маси тіла і перехрестя розмірів окружностей голови і грудей. Маса тіла дитини подвоюється тепер у 4 місяці (раніше в 6). Річні діти в середньому довші на 5 см, важчі на 1,5...2 кг, ніж 50...75 років тому.

Одночасно з прискорення росту змінились і строки статевого дозрівання. Є повідомлення про продовження дітородного періоду за останні 60 років на 8 років.

Відносно причин акселерації до теперішнього часу не сформовано загальноприйнятої точки зору.

Висунуто багато гіпотез та припущень. Більшість вчених вважають зміни в харчуванні визначальним фактором у всіх зрушеннях розвитку (нітритивна теорія). Це пов'язують із збільшенням кількості споживаних повноцінних білків і натуральних жирів на душу населення. Сюди ж відносять більш регулярне споживання овочів і фруктів протягом року, посилену вітамінізацію організму матері і дитини.

Геліогенна теорія акселерації відводить досить істотну роль дії на дитину сонячних променів; вважається, що діти в наш час більше зазнають впливу сонячної радіації. Але навряд чи це переконливо, бо процес акселерації в північних країнах відбувається не меншими темпами, ніж у південних.

Деякі вчені пов'язують акселерацію із змінами клімату. Вологе і тепле повітря веде до уповільнення процесів росту і розвитку. Прохолодний сухий клімат сприяє втраті тепла організмом і тому ніби стимулює ріст.

Є дані також про стимулюючий вплив на організм малих доз іонізуючого випромінювання.

Поряд з поліпшенням харчування важливою причиною акселерації вважають загальне зниження захворюваності у дитинстві, що пов'язано із загальними успіхами медицини.

Розвиток науки і технічний прогрес привели до появи багатьох нових факторів впливу на людину, причому властивості цих факторів і дія їх на організм ще не відомі (мова йде про хімічні речовини, які застосовуються в промисловості, сільському господарстві, побуті, нові лікарські засоби з нез'ясованими побічними впливами генномодифіковані продукти харчування тощо).

Деякі автори значну роль в акселерації відводять новим формам і методам виховання й освіти, постійному, значно частішому, ніж раніше, спілкуванню між хлопчиками і дівчатками, спорту, фізкультурі.

Пов'язують акселерацію і з подразнюючим впливом темпів міського життя. Це й посилене штучне освітлення (включаючи рекламу); стимулюючий вплив електромагнітних коливань, які виникають при роботі радіо- і телевізійних станцій; міський шум і транспорт, що рухається; вплив радіо, кіно і телебачення на ранній інтелектуальний та особливо сексуальний розвиток.

Шукають відповіді про причини акселерації і в області генетики. Технічний прогрес в економічно розвинених країнах Європи, Америки і Азії привів до концентрації населення у великих містах. Розвиток транспорту і зв'язку зблизив відстані, які раніше здавалися досить далекими. Посилилась міграція населення. Розширилась географія шлюбу, руйнується генетична ізоляція. Це створює сприятливий грунт для зміни спадковості. Молоде покоління стає вищим на зріст і дозріває раніше за своїх батьків.

Відомо, що фізичний розвиток у забезпечених груп населення в середньому вищий, ніж у незабезпечених. Для більш забезпечених груп характерне більш раннє статеве дозрівання.

Ми навели переконливі докази прискорення фізичного розвитку дітей. А як же справа з функціональним, психічним розвитком дітей? Наскільки прискорення фізичного розвитку збігається з темпами психічної акселерації, та чи є вона взагалі?

Через недосконалість методів оцінки в фізіологічних і психологічних дослідженнях З0...40-річної давності ми практично позбавлені можливості проводити скільки-небудь вірогідні порівняння цих показників у часі. Проте не виключено, що збільшення інформації, вдосконалення системи виховання і навчання внаслідок високих пластичних якостей мозку могли бути факторами, які сприяють деякому прискоренню розвитку психічних функцій.

Є непрямі дані, які вказують на функціональну акселерацію у сучасних дітей. Так, за останні 30 років поряд із збільшенням зросту і маси тіла діти дають також вищі показники сили стискання кисті.

За даними вчених НДР, значно змінились середні показники виконання різних фізичних вправ. Тепер 16-річні підлітки стрибають у довжину в середньому на 60 см далі, у висоту — на 23 см вище і штовхають ядро на 1,2 м далі, ніж їхні ровесники в 1970 р.

Як далеко може зайти процес акселерації? В. В. Бунак вважає, що дальше збільшення довжини тіла не перейде усталену протягом віків верхню фізіологічну норму (178... 180 см).

Поряд з високими темпами акселерації статевого дозрівання в ряді країн Європи (Італія, Югославія, Польща, Болгарія та ін.) констатується деяке зниження акселерації в США, Англії, Швеції, Норвегії. Так, у дівчат в Англії і Норвегії вік першої менструації за останні 15...17 років стабілізувався.

Акселерація фізичного розвитку людини, за даними антропологів, спостерігалася також в інші історичні епохи. В часи неоліту і бронзи в Європі жили люди, зріст яких був такий же, як у людей цих районів в середині XX ст.

За даними Бакман, статеве дозрівання у Стародавній Греції наставало у дівчаток у 12-річному віці, в XVI—XVII ст. в Європі ці строки були більш пізні; на початку XIX ст. менструація з'являлася у дівчаток в середньому в 16...17 років, а в наш час в 11 - 13 років.

Якими б не були спірними проблеми акселерації, безперечним є одне: акселерація — факт, і його треба враховувати. І мова тут іде не тільки про зміни стандартів меблів, одягу, тощо, хоч це також важливо. Акселерацію слід враховувати при організації навчально-виховного процесу, режиму праці і відпочинку; вона повинна вести до значного варіювання форм і методів виховання в різні вікові періоди. Діти рано стають дорослішими фізично, а рівень їхньої працездатності і від їхньої фізичної зрілості; соціальна зрілість, як показують численні дані, не акселерує в таких масштабах, як це спостерігається у фізичному розвитку дітей. У зв'язку з акселерацією особливої гостроти набувають питання статевого виховання учнів.