Вилочкова (зобна) залоза.

Вилочкова залоза утворена епітелієм та лімфоцитами, які є одним із видів білих кров’яних тілець. Вона розміщується за грудною кісткою, маса її складає 38 г. Залоза складається з коркової та мозкової речовини і зовні вкрита капсулою. В кірковій речовині міститься велика кількість лімфоцитів, в мозковій речовині їх дуже мало.

На сьогоднішній день нема достовірних даних, які б свідчили про беззаперечну належність вилочкової залози до залоз внутрішньої секреції. Гормон цієї залози в чистому вигляді не виділений. Але спостерігаючи за функціями організму після видалення зобної залози допускають ймовірність її ендокринної функції.

Вилочкова залоза гальмує функцію щитовидної залози та гальмує статеве дозрівання.

Вікові особливості. Вилочкова залоза починає формуватись на 6 тижні ембріонального розвитку. Її маса у новонародженого становить 4 – 5 г., в 6 – 10 років – 26 г, в 15 – 16 років – 37 – 38г, в 20 – 25 років – 18 – 20 г, 40 років – 15 г, в 75 років – 4 г. Прослідкувавши тенденцію зменшення маси залози можна прийти до висновку, що функція її з віком згасає. В старечому віці зобна залоза перетворюється на сполучнотканинний тяж.

Епіфіз.

Епіфіз, або шишковидна залоза розміщена між передніми горбами чотиригорбкового тіла. Зовні залоза вкрита сполучнотканинною капсулою. Маса епіфізу – 100 – 200 мг. З епіфізу виділено активну речовину – мелатонін. Він є антагоністом меланоформного гормону гіпофізу, і викликає посвітління шкіри. Він також впливає на функцію статевих залоз, прискорюючи статеве дозрівання. Також встановлено, що епіфіз може гальмувати гонадотропну функцію гіпофізу.

Вікові особливості. Епіфіз уже помітний на 6 – 7 тижні ембріонального розвитку. Його маса при народженні становить 7 мг, а у дорослої людини ми пам’ятаємо 100 – 200 мг. Збільшення розмірів епіфіза і його маси продовжується до 4 – 7 років, після чого починається зваротний процес, процес інволюції.

Незважаючи на інволюцію епіфіза, діяльність окремих його клітин зберігається аж до старечого віку.

Статеві залози

До статевих залоз відносяться: сім’яники у чоловіків та яєчники у жінок.

Чоловічі статеві залози містяться у сім’яниковому мішечку. Вони складаються з сім’яних канальців, у яких утворюються сперматозоїди і інтерстиціальних клітин, що продукують гормони.

Жіночі статеві залози містяться у порожнині малого таза. У яєчниках міститься багато фолікулів, кожний з яких має одну яйцеклітину.

Чоловічі статеві гормони називаються андрогенами. Основним чоловічим гормоном є тестостерон.

Андрогени стимулюють розвиток статевої системи, ріст статевих органів, впливають на розвиток вторинних статевих ознак. Вони також обумовлюють закриття епіфізарних хрящів і тим самим зупинку росту.

Андрогени також змінюючи активність деяких ферментів, впливають на ріст різних тканин, особливо м’язової. Під впливом андрогенів відбувається синтез білка. Крім цього вони впливають на функцію кровотворення, збільшують кількість еритроцитів в крові, гемоглобіну та зменшують число еозинофілів. Ось саме тому кров чоловіків відрізняється від крові жінок більшим вмістом еритроцитів та гемоглобіну та меншим вмістом числа еозинофілів.

В жіночому організмі також виробляються андрогени (в яєчниках) . але кількість їх дуже мала.

В жіночому організмі вони пригнічують менструальну функцію, гальмують овуляцію та лактацію.

Механізм дії андрогенів такий же як і більшості гормонів6 вони виступають генетичними індукторами. Введення тестостерону збільшує інтенсивність синтезу і-РНК та синтезу білків.

У дорослої людини надлишок тестостерону не викликає ніяких симптомів, які б були пов’язані з порушенням діяльності ендокринних залоз. Якщо ж гіперфункція виникає у несформованому організмі, то відмічається раннє статеве дозрівання, швидкий ріст тіла, ранній прояв вторинних статевих ознак.

Набагато частіше зустрічається захворювання, яке пов’язане із зменшенням кількості андрогенів в крові. Симптоми цього захворювання зустрічаються при видалення сім’яників. Якщо це відбувається до настання статевої зрілості, то відбуваються дуже різкі зміни в розвитку організму: припиняється ріст, ріст та розвиток внутрішніх та зовнішніх статевих органів, не з’являються вторинні статеві ознаки, м’язові волокна стають тонкими, гортань залишається маленькою, голос високий, можуть збільшуватись грудні залози...

Якщо гормональна недостатність розвивається в дорослому організмі, то вона не супроводжується дуже різкими змінами. Щоправда відмічається різна ступінь зворотного розвитку статевих органів, зменшується статевий потяг.

Серед естрогенів розрізняють естрадіол, естрон та естріол. Найбільш активний із них естрон і найменш активний естріол.

Естрогени утворюються не тільки в організмі жінки, але і у чоловіків, але у чоловіків їх утворюється набагато менше, ніж у жінок.

Біологічне значення естрогенів полягає в стимуляції розвитку статевого апарату, розвитку вторинних статевих ознак та формування статевого почуття.

Прогестинами називають сполуки, які утворюються головним чином в жовтому тілі яєчників. Крім жовтого тіла вони формуються в плаценті та наднирниках.

До групи прогестинів відноситься прогестерон – гормон, який сприяє збереженню та нормальному розвитку вагітності.

Релаксин також утворюється в жовтому тілі яєчників та плаценті. Він сприяє пом’якшенню лобкового зрощення , що сприяє здійсненню пологового процесу.

Гіперфункція яєчників у дітей викликає раннє статеве дозрівання, а у дорослих підсилення статевого почуття.

Гіпофункція зустрічається дуже рідко. Жінки з гіпофункцією яєчників мають високий зріст. Велику силу, недорозвинені внутрішні та зовнішні статеві органи та загальне ожиріння.

Вікові особливості. Чоловічі та жіночі статеві залози сформувавшись ще у внутрішньоутробному розвитку підлягають повільному морфологічному та функціональному дозріванню. В процесі статевого дозрівання виділяють кілька періодів6 дитячий – до 8 – 10 років, підлітковий – від 9 – 10 років до 12 – 14 років, юнацький – від 13 – 14 до 16 – 18 років, період статевої зрілості – до 50 – 60 років і клімакс – період згасання статевої функції.