Щитовидна залоза

Щитовидна залоза складається з двох долей та перешийка і розміщена на рівні гортані. Маса залози – 16 – 23 г. В ній дуже добре розвинена сітка кровоносних капілярів та нервових волокон, які є гілками блукаючого та симпатичного нервів. Щитовидна залоза поглинає велику кількість йоду. В організмі людини міститься 20 – 50 мг йоду, з них близько 10 мг знаходиться в щитовидній залозі. А на добу людина потребує 50 – 75 мкг йоду, з їжею вона одержує 150 мкг.

Йод є основним елементом будь якого гормону щитовидної залози. В самій залозі розрізняють 4 види йодовмісних речовин: монойодтирозин, дийодтирозин, трийодтиронин тетрайодтиронін, або тироксин. Але гормональну активність мають тільки дві останні сполуки.

Гормони щитовидної залози впливають на обмін речовин, обмін холестирину, стимулюють кровотворення, збільшують секрецію шлунка та кишечника.

Гіперфункція щитовидної залози є причиною захворювання, яке називається екзофтальмічним зобом або Базедовою хворобою. У жінок вона зустрічається в 6 – 15 разів частіше, ніж у чоловіків.

Основні симптоми захворювання – зоб, витрішкуватість, пітливість, прискорення процесів обміну речовин, частоти серцевих скорочень, рухливої активності. Підвищується збудливість, з’являється швидка стомлюваність.

Гіпофункція щитовидної залози з’являється в ранньому віці, до 3 – 4 років, викликає симптоми кретинізму. Такі люди відстають у розумовому та фізичному розвитку. Вони мають характерний зовнішній вигляд: карликовий зріст, широке , глибоко втиснуте перенісся, широко розставлені очі, із напіввідкритого рота тече слина, лоб низький, шкірні покриви бліді, кінцівки короткі, зігнуті, живіт здутий, тупий вираз обличчя. Тривалість життя таких людей, як правило, не перевищує 30 – 40 років. Лікування особливо ефективне в перші місяці життя дитини. В цьому випадку можна досягти в послідуючому нормального психічного розвитку. Якщо лікування почати після року, то як правило діти залишаються на дуже низькому рівні психічного розвитку.

Гіпофункція щитовидної залози, яка виникає в дорослому віці, призводить до захворювання, яке називається мексидема або слизовий набряк. При цьому захворюванні знижуються обмінні процеси, знижується температура тіла, сповільнюється пульс, падає кров’яний тиск, шкіра стає сухою, з’являються набряки, волосся випадає, нігті ламаються, обличчя стає бліде маскоподібне. У хворих погіршується пам’ять, з’являється сонливість, вони стають дуже повільні. Захворювання повільно прогресує, при відсутності лікування призводить до повної інвалідності.

Вікові особливості. Щитовидна залоза це один із перших органів, який вдається виявити у людського ембріона. Зародок її з’являється на 3 тижні ембріонального розвитку.

У новонародженого маса щитовидної залози коливається від 1 до 5 г. Вона дещо зменшується до 6 місяців, а потім починається період інтенсивного росту і продовжується до 5 років. З 6 – 7 років ріст залози сповільнюється. А в період статевого дозрівання знову відмічається прискорення росту залози, і саме в цей період вона досягає маси залози дорослої людини.

На 14 – 15 тижні внутрішньоутробного розвитку залоза починає проявляти свою внутрішньосекреторну активність. До моменту народження вона є функціонально активною, однак в постнатальному розвитку відбувається удосконалення її функцій.

Найбільша секреторна здатність відмічається в період раннього дитинства та статевого дозрівання. Максимум активності щитовидна залоза досягає в віці 21 – 30 років, після чого починається зменшення інтенсивності її функціонування.