Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.49 Mб
Скачать

Гуморальна регуляція

Хімічні речовини, що утворюються в клітинах, надходять у судинне русло і з кров'ю розносяться до клітин різних органів і тканин, виконуючи функцію інформонів. Вони здійснюють рідинну, або гуморальну, регуляцію. Такі хімічні речовини діють на клітини однієї і тієї ж тканини і на весь організм. Деяким з них притаманна висока фізіологічна активність. їх називають біологічно-активними речовинами (БАР). У дуже малих концентраціях вони здатні викликати значні зміни функцій окремих органів і організму в цілому.

Гуморальна регуляція, на відміну від нервової, не має певного «адресата». Хімічна речовина, що надійшла до кровоносної системи, діє водночас на всі клітини організму. Але чутливим до неї будуть тільки ті, в яких є відповідний рецептор. Крім того, гуморальна регуляція характеризується повільністю дії і тривалістю впливу.

В основі нервової регуляції лежить принцип рефлексу.

Взаємодія нервових, гуморальних і клітинних механізмів регуляції

При безперервних змінах навколишнього і внутрішнього середовища організм може залишитись живим тільки в тому випадку, коли його реакції будуть біологічно доцільними. Ефектором у кожній реакції є клітина. Тому для того щоб зрозуміти біологічну доцільність дії клітин, необхідно простежити весь ланцюг взаємодії процесів регуляції від виникнення нервового імпульсу в рецепторі до здійснення специфічної функції клітин. При цьому необхідно пам'ятати, що будь-яка клітина чутлива тільки до хімічних речовин. .Саме во­ни перетворюють будь-яку інформацію на «мову», зрозумілу для клітин,— обмін речовин. Нервові і гуморальні механізми в цьому процесі регуляції фізіологічних функцій діють взаємоузгоджено і створюють єдину нейрогуморальну систему. Нервові структури надзвичайно швидко сприймають найдрібніші зміни фізико-хімічних параметрів зовнішнього і внутрішнього середовища і відповідно реагують на них за допомогою хімічних факторів регуляції. Клітини, що виробляють хімічні речовини, в такому процесі діють як ефектори. Велику роль у ланцюгу нейрогуморальної регуляції відіграють залози, що не мають протоків (внутрішньої секреції).

Наші уявлення про механізми регуляції фізіологічних функцій будуть однобічними, якщо ми не врахуємо доцільну (розумову) поведінку як елемент пристосувальної реакції. Саме доцільна поведінка, яка спрямовується свідомістю, є найбільш ефективною формою пристосування. Таким чином, свідомість —специфічна людська форма відображення дійсності є однією з форм діяльності вищих відділів центральної нервової системи. Свідомість формується на основі відчуттів. Відчуття — це відображення властивостей явищ і предметів об'єктивного світу. Воно виникає внаслідок безперервного впливу подразника на рецептори і формується у нервових центрах різних відділів головного мозку.

Враховуючи всю складність пристосувальних фізіологічних реакцій організму до безперервних змін навколишнього середовища, необхідно виділити три принципово різних, але пов'язаних між собою механізми: 1) виникнення і розповсюдження нервового процесу (імпульсу); 2) хімічні фактори регуляції; 3) відчуття і свідомість, між якими існують причинно-наслідкові зв'язки. Постійно відбувається модуляція процесів, але на початку всього складного ланцюга цих безперервних модуляцій знаходиться нервовий імпульс, що виникає в рецепторі.