Висновки та пропозиції

Отже, з проаналізованих даних можна зробити такі висновки, що вода, яка скидається з Ташлицької водойми-охолоджувача мало впливає на якісні характеристики Олександрівського водосховища. Так як порівняльний аналіз кількісних показників в точці відбору проб вище за течією скиду продувних вод (район насосної станції підпитки ТВО) незначною мірою відрізняється від показників, які вимірюються нижче за течією скидання продувних вод.

В основному формування гідрохімічного режиму Олександрівського водосховища в сучасних умовах більшою мірою визначається кількісними і якісними характеристики р. Південний Буг.

Найбільше перевищення над ГДК мають сульфати, кратність розбавлення для яких становить 10,88. Ця цифра свідчить про те, що для підтримання ГДК сульфатів в нормі, необхідно трохи більше, ніж в 10 разів розбавляти воду Ташлицької водойми-охолоджувача з водою р. Південний Буг. Тому вибір в якості еталонної речовини сульфатів найповніше відображає гідрохімічну ситуацію в водоймі-охолоджувачі.

Для підтримки нормативної якості води в контрольному створі Південного Бугу слугує модель залежності допустимого розходу продувних вод від розходу води в р. Південний Буг, якості води в річці та Ташлцькій водоймі-охолоджувачі. Для дотримання гранично допустимих концентрацій (ГДК) в контрольному створі необхідно керуватися таким положенням:

На основі оперативного аналізу концентрації сульфатів в фоновому створі (выще скиду) та в продувних водах (в скидній трубі) можна встановити необхідну кратність розбавлення (n), яка забезпечує дотримання норм ГДК в контрольному створі, з виразу 1.

Список використаних джерел

1. Лапшев Н. Н. Расчеты выпусков сточных вод. М.: Стройиздат, 1977. 87 с.

2. Обобщенный перечень предельно допустимых концентраций (ПДК) и ориентировочно безопасных уровней воздействия (ОБУВ) вредных веществ для воды рыбохозяйственных водоемов, Москва, Главрыбвод, 1990 г.;

3. Порядок встановлення допустимих рівнів скидів і викидів АЕС України (радіаційно-гігієнічні регламенти I групи). Методичні вказівки, затверждений постановленням головного державного санітарного лікаря України № 29 від 23.07.02;

4. Регламент продувки Ташлыкского водоема охладителя ОП «Южноукраинская АЭС» в Александровское водохранилище г. Южноукраинск, 2007 г.

5. Охрана окружающей среды на предприятиях атомной промышленности / Ф. З. Ширяев, В. И. Карпов, В. М. Крупчатников и др.; Под ред. Б. Н. Ласкорина. – М.: Энергоатомиздат, 1982. – 200 с., ил.

6. Словник нормативних термінів і визначень у галузі охорони і використання вод (УкрНЦОВ, Харків, 1992).

7. Томілін Ю. А., Григор’єва Л. І. Радіонукліди у водних екосистемах південного регіону України: міграція, розподіл, накопичення, доза опромінення людини і контрзаходи: Монографія. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2008. – (с. 82).

8. Ядерная энергетика, человек и окружающая среда. Под ред. Бабаева Н.С. М.: Энергоатомиздат, 1984. – 311 с.

9. Макаров И. И, Соколов А. С., Шульман С. Г. Моделирование гидротермических процессов водохранилищ-охладителей ТЭС и АЭС. М.: Энергоатомиздат, 1986. 184 с.

10. Непорожний П. С., Обрезков В. И. Введение в специальность. Гидроэелектроенергетика: Учеб. пособие для вузов. – М.: Энергоиздат, 1982. – 304 с., ил.

11. Авакян А. Б. , Шарапов В. А. Водохранилища гидроэлектростанций СССР. Изд. ІІІ, переработанное и дополненное. – М.: Энергия, 1977. – 399 с.

12. Гидроаккумулирующие электростанции / Бабурин Б. Л., Глезин М. Д., Красильников М. Ф., Шейнман Л. Б.; Под ред. Л. Б. Шейнман. – М.: Энергия, 1978. – 184 с., ил.

13. Гидроэлектрические станции: Учебник для вузов / Н. Н. Аршеневский, М. Ф. Губин, В. Я. Карелина, Г. И. Кривченко. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Энергоатомиздат, 1987. – 464 с.: ил.