23.4. Ефективність соціологічних досліджень

Ефективність у широкому розумінні — це рівень збігу отриманих результатів будь-якої дії і цілей, що передували Саме ефективність є остаточною інстанцією визначення місця і ролі досліджуваного об'єкта, тобто наскільки реальні отримані результати збігаються з очікуваними.

Ефективність соціологічних досліджень забезпечується всіма факто­рами людської життєдіяльності — об'єктивними (середовище-потреби), суб'єктивними (усвідомлення потреб у вигляді інтересів, ціннісних оріє­нтацій, мотивів, цільових установок, а також задоволення цих потреб у вигляді вчинків, дій, поведінки і діяльності в цілому) в усіх її різновидах (практика, праця, активність, творчість тощо).

Існують перевірені практикою різноманітні способи вимірів такої ефе­ктивності. Оскільки в цьому випадку йдеться про соціологію, наближену до управлінської практики, слід наголосити на важливості спільного ви­користання управлінсько-соціологічної статистики. Статистика — само­стійна наука, яка вивчає кількісні закономірності життя суспільства у не­розривному взаємозв'язку з якісним змістом. Соціальна статистика — це система положень і прийомів теорії статистики, що застосовується у сфері соціального управління різноманітними за формою власності та сферою діяльності організаціями.

Соціологія враховує методи соціальної статистики насамперед на ета­пі використання отриманих результатів і, в першу чергу, для з'ясування рівня ефективності організаційних формувань соціальної сфери. Предмет соціальної статистики — кількісна сторона (у взаємозв'язку з якісними особливостями) соціальної діяльності (її стан, структура, динаміка, влас­тивості суб'єкта соціального управління).

Соціологічні дослідження не можуть бути ефективними без вмілого використання багатоструктурних соціологічних методів — аналізу доку­ментів, опитування, спостереження, експерименту. Ефективність соціа­льної роботи також вимірюється за допомогою соціологічних засобів із застосуванням статистики у двох одиницях: 1) управлінських діях і рі­шеннях; 2) суб'єктах соціального управління, що їх здійснюють.

Ефективність соціологічних досліджень, зокрема у сфері соціального управління, фіксується насамперед у статистичній звітності, яка є головним джерелом статистичної інформації як складового чинника загальноінформа-ційного банку даних. Статистична звітність є надійним виміром ефектив­ності проведеного дослідження і його практичного використання. Вимоги до статистичної звітності: 1) повнота, достовірність, точність, своєчасність, економічність інформації; 2) зіставлення з іншими джерелами інформації, індикаторами якісних характеристик і просторово-часових параметрів.

Таким чином, ефективність — поняття системно-комплексне, і її ви­мір теж має бути відповідним. Системно-комплексний вимір ефективно­сті соціологічних досліджень та практичного використання включає підсумки аналізу документів, усіх видів опитування (анкетування, інтер­в'ювання), спостереження (безперервно-поточного і перервно-одночас­ного, періодичного, суцільного і несуцільного, коли всі елементи частко­ві), експерименту (польового, лабораторного, уявного), соціометрії (тес­ти) та ін. Враховуються також генеральна й вибіркова сукупності тощо.

Статистична звітність взаємопов'язана з таким видом фіксації ефек­тивності досліджень, практичної цінності, як статистичний облік, що на єдиній системі документації (карткової, журнальної та ін­ших форм). Так, соціально-управлінська статистична звітність і облік реєструють динаміку розвитку соціальних організацій, структуру, кад­ровий потенціал, характеристики діяльності в різноманітних умовах переходу до ринку.

Статистика невідривна від математичного методу, закону великих чи­сел і теорії ймовірності. Ефективність соціологічних досліджень, зокре­ма у сфері управління, багато в чому залежить від математичного забез­печення. Закон великих чисел ґрунтується на поняттях випадковості, ймо­вірності. Зменшення ступеня випадковості детерміноване збільшенням ймовірності: остання збільшується із збільшенням статистичної сукуп­ності (у місті, наприклад, —45% чоловіків, 55% — жінок, уся сукупнісїі.

населення міста повністю збігається з наведеними показниками, чого не можна сказати про зменшену сукупність: у кінотеатрі цього міста навряд чи буде 45% чоловіків та 55% жінок). Життя постійно вимагає враховува­ти діалектику кількісних і якісних показників, абсолютних і відносних величин. Зокрема, істотними є показники варіації ознак досліджуваного об'єкта (ступінь його однорідності-варіантності).

Таким чином, стає очевидним творчий характер процесу визначення ефективності соціологічного дослідження, як і всіх його інших, попере­дніх етапів. У полі зору дослідника — відносні величини структури об'­єкта (у % — частина цілого), інтенсивності функціонування об'єкта, по­рівняння (у різних регіонах), відносні й середні величини (узагальнені показники, середня арифметична, геометрична, квадратична), динаміка процесу загалом (зокрема, динаміка зростання організацій). Показники динаміки утворюють її ряди, що теж є важливим аспектом з'ясування ефективності реального об'єкта та його соціологічного виміру. Напри­клад, стан кадрового забезпечення організації — абсолютний кількісний показник, структура кадрів підприємства — відносний якісний показник щодо контингенту працюючих, рівень (коефіцієнт) кадрового потенціалу персоналу, організації тощо.

Саме поняття динаміки досліджуваного процесу, рядів динаміки є кон­статацією постійно перетворювального його характеру. Соціологія — динамічна наука. Ефективність соціологічних досліджень залежить від адекватності динамізму, а також від динамізму самого життя суспільства. Ідеться про чітке дотримання загальноприйнятих правил. Наприклад, для практичного використання аналізу будь-якого динамічного ряду потріб­но розглядати його рівні, показники, способи перетворення, екстраполя­цію та інтерполяцію, зв'язок ознак, види залежностей і ступені групу­вання, насамперед кореляцію і функціональні факторні характеристики.

Таким чином, можна констатувати наявність арсеналу взаємоінтегро-ваних чинників, за допомогою яких є можливість об'єктивно відтворити наслідки досліджень, практичну ефективність, адекватність попереднім намірам, сподіванням, гіпотезам. Це стосується всіх сфер суспільного життя, включаючи сферу соціального управління.

ІИЗг' Резюме

1. Аналіз соціологічних даних — це фактично членування об'єкта на певні елементи. Він включає ряд етапів (процедур), а саме: опрацювання інформації; узагальнення даних; інтерпретацію отриманої інформації.

2. Опрацювання отриманої інформації має певну послідовність, тобто спочатку проводиться перевірка всього масиву інструментарію щодо точності, повноти та якості його заповнення, а згодом він піддається кодуванню та безпосередньому опрацюванню ручним чи машинним способом.

3. Узагальнення опрацьованої інформації здійснюється у формі групу­вання даних (буває простим, комбінованим та структурним), яке до­зволяє побудувати ряди чисел (ряди розподілу) та подати у вигляді таблиць, графіків, полігонів, гістограм тощо.

4. Інтерпретація соціологічних даних — заключна частина аналізу соці­ологічної інформації — являє собою перетворення певних величин (отриманих на попередніх етапах) у логічну форму: показни­ки (індикатори), що дають можливість перевірити дослідницькі гіпо­тези та сформулювати висновки про стан і зміни, які відбулися в об'єкті соціологічного дослідження.

5. Під надійністю соціологічної інформації розуміють загальну характе­ристику емпіричних даних, отриманих під час проведення соціологіч­них досліджень. Надійною вважається така соціологічна інформація, у якій, по-перше, відсутні невраховані помилки, тобто такі, величину котрих соціолог не в змозі оцінити, а по-друге, кількість врахованих помилок не повинна перевищувати заданої величини.

6. Використання соціологічних даних, що отримані в ході проведеного дослідження та впровадження у практичну діяльність можуть здійс­нюватись у різних формах, а саме: а) у формі захисту результатів дослід­ження перед замовником; б) у формі публікації основних висновків, положень, пропозицій і рекомендацій у засобах масової інформації, наукових збірниках, монографіях тощо; в) у формі виступів на конферен­ціях, по радіо і телебаченню; г) у формі підготовки проектів документів і відповідних матеріалів для органів державної влади й управління.

7. Результати соціологічних даних, отриманих після дослідження, опра­цьовуються на ЕОМ та подаються, як правило, у вигляді соціологічних звітів. За структурою ці звіти повинні відповідати загальній логіці нау­кового аналізу та включати: 1) вступну частину, в якій формулюються мета, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження; подаються інтер­претація основних понять, гіпотези та характеристика вибіркової сукуп­ності; 2) основну частину, де містяться проблемні розділи, кількість яких визначається кількістю висунутих гіпотез; 3) заключну частину, що міс­тить головні висновки та практичні рекомендації щодо вирішення існую­чих проблем; 4) додатки, в яких подається інструментарій дослідження

(анкети, бланки-інтерв'ю тощо), за допомогою якого було отримано емпіричну інформацію. Сюди включаються також таблиці і графіки, що не ввійшли до наукового соціологічного звіту. 8. Категорія "ефективність" у широкому розумінні — це рівень збігу отри­маних результатів будь-якої дії та цілей, що передували їй. Ефектив­ність соціологічного дослідження носить системно-комплексний ха­рактер та залежить від цілої низки факторів, а саме: від якості розроб­ки програми й інструментарію дослідження, професіоналізму вико­навців, які повинні на високому рівні забезпечити здійснення усіх його етапів, а також від вміння сформулювати відповідні висновки й реко­мендації щодо існуючих проблем та подати підготовлений соціологіч­ний звіт його замовникам.

|Щ Список використаної та рекомендованої літератури

1. Анализ нечисловой информации в социологических исследованиях. —

М.: Наука, 1985.

2. Андреенков В. Г., Чередниченко В. Н. К вопросу о создании банка со- циологической информации // Социол. исслед. — 1982. —№ 1.

3. Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования: Учеб. пособ. — К.: МАУП, 2002.

4. Батигин Г. С. Обоснование научного вьгвода в социологических ис­следованиях. — М.: Наука, 1987.

5. Докторов Б. 3. О надежности измерения в социологическом исследо-вании. — Л.: Наука, 1979.

6. Докторова Л. Д. Система основньгх процедур подготовки и анализа данньх в комплексном многоступенчатом исследовании // Саморе-гуляция и прогнозирование социального поведения личности. — Л.: Наука, 1979.

7. Жабский М. И. Обоснование репрезентативносте социологического исследования // Социол. исслед. — 1983. — № 2.

8. Интерпретация и анализ данних в социологических исследованиях. — М.: Наука, 1987.

9. Лукашевич Н. П., Туленков Н. В. Введение в социологию: Учеб.-ме-тод. пособ. - К.: МАУП, 1996.

10.ЛукашевичН. П., ТуленковН. В.Социология:Учеб.пособ.—К.: МАУП, 2002.

11. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.

12. Малахов В. А Группировка социологической информации // Социол. исслед. — 1989.— № 2.

13. Математическиеметоди анализа и интерпретации социологических данних.— М.: Наука, 1989.

14. Математическиеметодьів социальньхнауках. —М.: Прогресс, 1973. 75. Математическиеметоди всоциологическом исследовании. — М.:

Наука, 1981.

16. Методика и техника статистической обработки первичной социо­логической информации. — М.: Наука, 1968.

П.Миркин Б. Г. Анализ качественньгх признаков и структур. — М.: Ста­тистика, 1980.

Ів.Моин В. Б. Две стратегии измерения // Социол. исслед. — 1989. — №6.

19. Морено Дж. Социометрия. —М.: Изд-во иностр. лит., 1958.

20. Осипов Г. В., Андреев 3. П. Метода измерения в социологии. — М.: Наука, 1977.

21.Паниотто В. И., Максименко В. С. Количественньїе методи в социо­логических исследованиях.— К.: Наук, думка, 1982.

22. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження: Курс лекцій. — К.: Наук, думка, 1996.

23.Практикум по прикладной социологии.— М.: Изд-во МГУ, 1987.

24. Саганенко Г. И. Социологическая информация. Статистическая оценка исходньгх данньгх социологического исследования. — Л.:

Наука, 1979.

25. Система социологического знания: Учеб. пособ. /Сост. Г. В. Щекин. - 3-є изд. - К.: МАУП, 1998.

26. Социологический знциклопедический словарь /Ред.-коорд. Г. В. Оси­пов. - М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998.

27. Статистическиеметоди анализа информации в социологических исследованиях. —М.: Наука, 1979.

28. Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. Методология и метода социологичес­ких исследований: Учеб. пособ. — К.: МАУП, 2000.

29. Типология и классификация в социологических исследованиях. — М.:

Наука, 1982.

30. Толстова Ю. Н. Логика математического анализа социологических данньх. — М.: Наука,

31. Фелингер А. Ф. Статистические алгоритми в социологических иссле-дованиях. — Новосибирск: Наука, 1985.

32.Харчева В. Г. Основи социологии: Учебник. — М.: Логос, 1997.