11.3. Стан і тенденції розвитку сучасної сім'ї в Україні

Сім'я як соціальний феномен пройшла складний шлях історичного розвитку, основними етапами якого, на думку американського соціолога Дж. Голдторпа, слід вважати такі:

1-й етап — сім'я у дохристиянському суспільстві (з домінацією пар­ної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю самотніх людей);

2-й етап — сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними роди­чами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю роз­лучень, забороною абортів тощо);

3-й етап — сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промисло-воїреволюції наприкінціХ\Ш ст. відбувається першареволюція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, знач­не поширення жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим рішенням і т. ін.).

Останній сучасний етап, що триває і в наш час, привніс у розвиток сім'ї радикальні зміни, які дістали серед науковців визначення революційних. Соціологи, характеризуючи сучасний етап розвитку сім'ї, називають його черговою (другою)революцією в сімейному житті, яка не тільки внесла радикальні зміни у сімейні стосунки, місце та роль сім'ї у суспільстві, але й, на думку частини вчених, фактично поставила під сумнів саме існу­вання сім'ї. Серед соціальних умов, які дають підставу робити подібний висновок, називають такі [ЗО, с 19-20]:

• по-перше, зростання економічної незалежності жінок та активне залучення до трудової діяльності (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних

син, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправності з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо);

• по-друге, утворення двох центрів життя — місця праці і дому (ра­ніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);

• по-третє, еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошу­ють вільне статеве кохання мало не основним мірилом рівня цивілізова­ності сучасних чоловіків і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки з тенденцією пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

• по-четверте, винахід надійних контрацептивних засобів і методів запобігання вагітності (вперше в історії людства за допомогою таких за­собів вдалося відокремити секс від зачаття).

Аналіз впливу названих обставин показує на їхню загальність і типо­вість для усього сучасного цивілізованого світу. Отже, можна зробити висновок про типовість та порівняну універсальність наслідків впливу зазначених обставин на сучасну сім'ю, на визначення тенденцій її подаль­шого розвитку. До таких тенденцій відносять: 1) збільшення кількості розлучень (абсолютне і відносне); 2) збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом; 3) зменшення середньої тривалості шлюбу; 4) відкладення часу вступу до шлюбу; 5) проживання подружніх пар без оформлення шлюбу; 6) зменшення розмірів сім'ї і народжуванос­ті дітей з подальшим старінням населення та навіть його депопуляцією; 7) збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються; 8) змен­шення кількості повторних шлюбів

Зрозуміло, що зазначені тенденції тією чи іншою мірою притаманні й розвиткові сім'ї в Україні. При загальній кількості сімей (близько 17 млн.) середній розмір сім'ї коливається від 3,1 до 4 осіб. У нашій країні протя­гом року реєструється близько 500 тис.шлюбів, або 9,3-9,5 на тисячу ме­шканців. Це один з найнижчих показників серед країн СНД (ще нижчий — лише у Росії і Вірменії), хоча дещо вищий, ніж у Франції, Швеції, Японії, Швейцарії і Канаді (там 4,9—7,3 шлюбів на тисячу мешканців). Водночас за 2003 рік в Україні зареєстровано понад 240 тис.розлучень. Основні їх причини такі: зловживання спиртними напоями (пияцтво пере­важає серед чоловіків); різниця в характерах та інтересах і пов'язані з нею сімейні чвари; передчасне, непродумане одруження; незадоволення сімей­ним життям, зрада; втручання третіх осіб; фінансові труднощі; нездатність або небажання когось із подружжя мати дітей тощо. Аналіз також показує, що понад 3/4 молодих одружуються до 28 років, а пік розлучень припадає на роки подружнього життя. Найміцніші шлюби на Закарпатті, най­менш міцні — в Криму. Зростає питома вага повторних шлюбів Щорічно до 200 тис.дітей залишаються без одного з батьків. Збільшуєть­ся кількість матерів-одиначок, дошлюбних дітей. Через підвищення у по­рівнянні з народжуваністю рівня смертності та еміграції, в Україні почи­наючи з 1991 р. відбувається природне скорочення населення.

Отже, основні сучасні тенденціїрозвитку сім'ї, що зумовлені станом українського суспільства, можуть бути зведені до таких:

/ по-перше, шлюб, що лежить в основі сім'ї, стає рівноправним, добро­вільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб;

/ по-друге, дотримується принцип егалітарності, не обмежуються права й не принижується гідність жінок і чоловіків, що забезпечує кож­ному з них рівні можливості професійного та духовного зростання;

по-третє, в сучасній сім'ї долається відчуження подружнього жит­тя; системою прав та обов'язків створюються реальні передумови для усунення суперечності між любов'ю та обов'язком;

по-четверте, суспільство об'єктивно зацікавлене у зміцненні шлю­бно-сімейних стосунків не шляхом зовнішнього тиску на сім'ю, право­вих та інших заборон, а за рахунок зростання її внутрішньої згуртовано­сті, посилення подружньої і батьківської відповідальності.

За результатами аналізу стану і тенденцій розвитку сім'ї в Україні ві­домий український соціолог І. Мигович дійшов висновку, що за цих умов зростає суспільне значення підготовки юнаків і дівчат до шлюбу, підтрим­ки молодих сімей, створення мережі необхідних соціальних служб, меди-ко-психологічних консультаційних центрів, розвитку вітчизняної демо­графії, цілеспрямованої демографічної політики держави тощо.

Демографія — одна із суспільних наукових дисциплін, що вивчає на­селення та закономірності його розвитку. Головне місце в ній посідають дослідження проблем відтворення населення, змін його кількісного складу, розміщення під впливом як звичайного руху (народжуваність, смертність), так і міграції населення. При цьому слід пам'ятати, що відтворення населен­ня залежить не лише від природних факторів. Значною мірою воно обумов­лене соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства.

Як свідчить світова практика, демографічні процеси в суспільстві роз­виваються надто бурхливо й нерівномірно. За останнє десятиліття ця проб­лема стала однією з найважливіших у сучасному світі. Суть її, з одного боку, у високих темпах збільшення населення світу, а з іншого — у зни­женні народжуваності. Сучасні демографічні процеси торкнулися бага­тьох держав, у тому числі й України, де, починаючи з 1992 р. рівень смерт­ності населення перевищує рівень народжуваності. А це, як відомо, нега­тивно впливає на відтворення трудових ресурсів, на розвиток соціально-економічних та інших життєво важливих сфер суспільства. Тому з метою врегулювання процесів дитячої народжуваності багато держав свідомо розробляють і втілюють у життя активну демографічну політику.

Демографічна політика — це система соціальних, економічних та юридичних заходів держави та інших суспільних інституцій, спрямова­них на досягнення в перспективі бажаного рівня дитячої народжуванос­ті. Основні елементи демографічної політики: охорона материнства; по­ліпшення матеріального рівня багатодітних та малозабезпечених сімей; створення і розвиток широкої мережі медичних та дитячих закладів; на­дання безкоштовної і якісної медичної допомоги; надання допомоги при народженні дитини (виплати і пільги); надання оплачуваних відпусток у зв'язку з вагітністю та доглядом за дітьми, надання різноманітних пільг молодим сім'ям, передусім, у забезпеченні

Демографічна політика, як правило, здійснюється у двох протилеж­них напрямках. Вона може бути спрямована або на підвищення народжу­ваності серед населення (там, де спостерігається її низький рівень), або, навпаки, — на зниження народжуваності (там, де цей рівень дуже висо­кий, наприклад, в Китаї).

Як бачимо, обидва напрямки безпосередньо пов'язані з сімейним жит­тям і залежать від рівня державної політики щодо підтримки сім'ї. Важ­ливо об'єднати для цього усіх суб'єктів соціальної політики нашої дер­жави — владні структури, систему освіти і виховання, наукові установи, систему охорони здоров'я і соціального захисту, а також широку громадсь­кість. Передумови для такої координації постали зі створенням в Україні відповідного Міністерства сім'ї, молоді та дітей, функції якого охоплю­ють сьогодні найважливіші соціальні складові сім'ї: батьків і дітей. Як свідчить історична практика, періоди духовного піднесення суспільства супроводжуються, як правило, зростанням поваги до сім'ї, матері, жінки. Таке ставлення до сім'ї притаманне й українському менталітетові і є гли­боким духовним підґрунтям для формування та здійснення ефективної державної соціальної політики підтримки і захисту сім'ї в умовах транс­формації українського суспільства до ринкової економіки.

ЬЕЛгІ Резюме

Соціологія сім'ї — це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає сім'ю як соціальний феномен у всій сукупності її соціальних характеристик і стосунків.

2. Об'єкт цієї науки — сім'я, що виступає у двох іпостасях: як мала кон­тактна соціальна група, тобто певна форма взаємодії людей, з одного боку, і як специфічний соціальний інститут, що здійснює регулювання відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і орга­нізаційних форм — з другого.

3. Предмет соціології сім'ї — закономірності та специфічні соціальні відносини, що виникають між сім'єю і суспільством та всередині сім'ї, а також процеси її утворення, функціонування та розвитку.

4. Основними функціями суспільстві є: репродуктивна, виховна, госпо­дарсько-побутова, емоційна, первинного соціального контролю, дозвіль­на, соціально-статусна, матеріального забезпечення, сексуальна тощо.

5. Серед основних тенденцій розвитку сучасної виділяють: зрос­тання кількості розлучень, неповних сімей та позашлюбних дітей, а також людей, що не одружуються та подружжів без оформлення шлю­бу; 2) зменшення тривалості шлюбу, розміру сім'ї і народжуваності дітей, кількості повторних шлюбів.

6. Стан розвитку сім'ї в Україні вимагає розробки виваженої й активної державної соціальної політики, що зорієнтована на підтримку сім'ї, і передбачає об'єднання зусиль усіх державних структур, соціальних інституцій та громадськості щодо створення передумов для її подаль­шого розвитку.

[ЩСписок використаної та рекомендованої літератури

1. Агильдиева Е. Ф. Городская многодетная семья // Социологические исслед. — 1990. — № 9.

2. Антонов А. И., Борисов В. А. Кризис семьи и пути его преодоления. — М.: Наука, 1990.

3. Антонов А. И., Медков В. М. Социология семьи. — М.: Логос, 1996.

4. Аргайл М. Психология счастья. — М.: Прогресс, 1990.

1. Бойко В. В. Если тьі мать и жена. — М.: Политиздат, 1991.

5. Бойко В. В. Малодетная семья: социально-психологический аспект. — М.: Наука, 1988.

6. Бромлей Ю. В. История первобьггаого общества: зпоха первобьітной родовой общини. —М.: Мьісль, 1986.

7. Голод С. И. Будущая семья: какова она? — М.: Наука, 1990.

8. Голод С. И. Стабильность семьи: социологический и демографичес-кий аспекти. — Л.: Наука, 1984.

Ю.Заостровцев А. П. Социология семьи //Социально-полит. журн. — 1993. -№9-10.

11. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.

12. Мацковский М. С. Социология семьи: проблеми теории, методологии и методики. — М.: Наука, 1989.

13. Мигович 1.1. Основи соціології. —Ужгород: Патент, 1996.

14. Ланкова Л. М. У порога семейной жизни. — М.: Политиздат, 1991.

15. Семья в СССР: Всесоюзная перепись 1989 г. —М.: Политиздат, 1990.

16. Семья: социально-психологические и зтические проблеми: Справоч-ник. — К.: Политиздат Украинь,

17. Семья: традиции и современность. — М.: Политиздат, 1990.

18. Семья и воспроизводство структури трудовой деятельности. — К.: Политиздат Украинь, 1984.

19. Семья в представлении современного человека. — М.: Наука, 1990.

20. Сокира для немовлят II Голос України. — 1992. — 14 листоп.

21. Социологический знциклопедический словарь I Ред.-коорд. Г. В. Оси­пов. - М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998.

22. Социология. —М.: Наука, 1990.

23. Студенческая семья: состояние, проблеми, перспективи. — Минск: Университетское, 1991.

24.ТитаренкоВ. Я. Семья и формированиеличности. —М.: Мисль, 1987.

25. Туленков Н. В. Социология семьи. Конспект лекции по социологии. — К.:УГУФВС, 1994.

26. Узи брака, узи свободи. — М.: Наука, 1990.

27. Фролов С. С. Социология: Учебник. —М.: Логос, 1996. 28.ХарчевА. І. Браки семья в СССР. — М.: Мьісль, 1979. 29.Харчева В. Г. Основи социологии: Учебник. — М.: Логос, 1997.

30. Черниш Н. Й. Соціологія: Курс лекцій. — Львів: Кальварія, 1996.

31. Знгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государ-ства // Маркс К., Знгельс Ф. Соч. — 2-е изд. — Т. 21.

Розділ 12. СОЦІОЛОГІЯ ЕТНОСУ

ИВгГІ В результаті вивчення цього розділу Ви повинні вміти:

визначати соціологію етносу як соціологіч­ну теорію та її місце в системі сучасних соціо­логічних знань;

розкривати предмет та об'єкт етносоціо-логії;

пояснювати сутність основних категорій і по­нять соціології етносу та взаємозв'язок між ними;

показувати особливості соціологічних ме­тодів при дослідженні соціально-етнічних проблем;

розкривати сутність категорії "етнос" та її ролі в дослідженні соціально-етнічних спільнот;

використовувати методику аналізу для соціально-етнічної ситуації в сус­пільстві.