4. Підсистема інвестиції макроекономічної моделі державного регулювання економіки

Для побудови моделі “інвестиції” приймемо додатково такі положення:

- у нормальній ринковій економіці інвестиції в економіку в поточному періоді дорівнюють заощадженому в попередньому ( ): ;

- на розмір заощаджень впливають прибутки населення у вигляді заробітної плати, дивідендів, а також ціна грошей, тобто відсоткова ставка;

- гроші приватних інвесторів завжди спрямовують у найбільш прибуткові галузі економіки.

Заощадження населення можна розрахувати, виходячи з такої залежності:

,

де – заощадження в поточному періоді; – схильність до заощадження від прибутку; – сумарна заробітна плата по всіх галузях; – сумарний прибуток по всіх галузях; – зміна рівня заощаджень у разі зміни відсоткової ставки на один відсоток; – відсоткова ставка.

Для визначення обсягів приватних інвестицій по галузях необхідно визначити вектор пріоритетів приватних інвестицій. Формально цю гіпотезу можна подати у вигляді векторів пріоритетів для приватних інвестицій у такий спосіб:

, де – приватні інвестиції в галузі ;  – інвестиційна пріоритетність галузі за підсумками минулого року.

Вектор пріоритетів обчислюють за формулою

, де – валовий прибуток за попередній рік у галузі ; – валовий продукт галузі в попередньому періоді.

Аналогічно чинимо в разі визначення обсягів державних інвестицій. У цьому разі обсяг державних інвестицій множимо на вектор пріоритетів , що виражають так:

, де , – частка державних інвестицій, що надходять до галузі . У цьому випадку результативним показником є вектор галузевих державних інвестицій

, де – державні інвестиції в галузі .

4. Моделювання взаємодії інфляції та безробіття

Використовують різні форми представлення залежності між безробіттям та інфляцією (різні форми представлення кривої Філіпса):

1. , де

це чуттєвість інфляції до зміни безробіття;

це чуттєвість інфляції до зміни інфляційних очікувань;

інфляційні очікування;

рівень безробіття.

Припустимо, що інфляційні очікування змінюються за так званою адаптивною схемою, тобто зростають, коли інфляція збільшується (перевищує очікуваний рівень) і спадають у протилежному випадку.

2. , де

параметр адаптації; p - інфляція; рівень інфляційних очікувань.

Зворотній вплив інфляції на рівень інфляційних очікувань реалізується наступним рівнянням:

3. 

де коефіцієнт пропорційності;

темп росту грошової маси.

Якщо грошова маса зростатиме швидше інфляції, то зростатиме агрегований попит, що сприятиме збільшенню виробництва, тобто зменшенню безробіття.

Тепер рівняння (1)-(3) агрегуємо наступним чином: 1) продиференціюємо по часу рівняння (2); 2) підставимо у (2) продиференційовані рівняння (3) і (1).

Отже, (4)

де ;

;

. Рівняння (4) пов’язує інфляційні очікування та безробіття відносно рівнів очікувань та їх змін.

Загальний розв’язок рівняння (4): ,

корені характеристичного рівняння; сталі інтегрування, які визначаються початковими умовами моделі, а саме характеристичне рівняння: .

Подальший аналіз розв’язку рівняння (4) залежить від коренів характеристичного рівняння. Так, якщо вони дійсні і від’ємні, то інфляційні очікування затихають у часі (прямують до нуля). У цьому випадку в довгостроковому періоді величина інфляції визначатиметься швидкістю зміни грошової маси.