- 15. Підсистема виробництво макроекономічної моделі державного регулювання економіки
Підсистема “виробництво”.
Головні положення:
- за основу цієї підсистеми взято такі постулати економічної теорії: на розмір капіталу позитивно впливають інвестиції в економіку, а негативно – розмір самого капіталу (капітал зношується в процесі експлуатації, зазначає амортизації);
- у короткостроковому періоді структура ресурсів, які використовують у виробничому процесі, суттєво не змінюється, тобто співвідношення капітал-праця не змінюється;
- витрати на працю зростають тільки у випадку позитивної граничної ефективності праці.
На підставі цих положень підсистему виробництва можна описати такою сукупністю співвідношень.
Розрахунок нового обсягу капіталу (по галузях):
,
(1)
де
,
– капітал у галузі
,
відповідно, у поточному й минулому
періодах;
,
– державні та приватні інвестиції,
відповідно, в галузі
;
– амортизаційні відрахування в галузі
.
Показник отримуємо безпосередньо з бази даних економічної інформацій, розраховуємо за формулою
,
(2)
де
– норма амортизації капіталу (екзогенна
величина).
Розрахунок величини зайнятих трудових ресурсів (по галузях):
,
(3)
де
,
–кількість зайнятого населення в галузі
у поточний і минулий періоди відповідно.
Розрахунок
приросту зайнятого населення:
– приріст зайнятого населення в галузі
,
його розраховують з такої залежності:
,
(4)
де
– частина
продукції галузі
,
що припадає на заробітну плату працівників.
Її визначають за такою формулою:
,
(5)
де
– фонд заробітної плати в галузі
.
Розрахунок обсягу валового національного продукту. Подальшим кроком галузевої моделі виробництва є розрахунок обсягу валового національного продукту на підставі виробничої функції Кобба - Дугласа. Загальний вигляд виробничої функції має вигляд
,
(6)
де
– валовий продукт галузі
;
,
– витрати капіталу і праці в
-й
галузі;
,
,
– коефіцієнти виробничої функції Кобба
- Дугласа;
,
– гранична продуктивність капіталу і
праці, відповідно, в галузі
;
Розрахунок обсягів заробітної плати. На підставі параметрів виробничої функції Кобба - Дугласа , розраховують обсяги заробітної плати та прибутку по галузях:
, (7)
де
– заробітна плата в галузі
;
– параметр
моделі, що відображає ступінь використання
праці у виробництві.
Розрахунок обсягів прибутку по галузях.
,
де
– прибуток у галузі
;
– параметр
моделі, що відображає ступінь використання
капіталу у виробництві.
2. Дефіцит державного бюджету. Поняття сеньоражу.
Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами. Дефіцит державного бюджету є основною причиною інфляції.
Джерелами покриття дефіциту державного бюджету є: збільшення кількості грошей (емісія); збільшення випуску облігацій Міністерства фінансів (казначейства); скорочення валютних резервів Центрального банку; позики у зовнішніх кредиторів. Внаслідок монопольного права друкування грошей уряд отримує дохід, що називається сеньйораж.
Державні
витрати. Розмір державних витрат
,
з одного боку, можна вважати сумою:
, (12.55)
де
, 
– отримані
вище показники обсягу державного
споживання і трансферів;
– відсотки за державним боргом;
– відсоткова ставка за державним боргом;
– обсяг державних інвестицій.
З
іншого боку, оскільки державні витрати
можуть перевищувати обсяг податкових
надходжень
,
а отже, може з’явитися дефіцит або
профіцит
бюджету:
(12.56)
де
– дефіцит (профіцит) державного бюджету,
то на цьому етапі необхідно стежити за
розміром державного дефіциту. Це
зумовлено тим, що головним регулятором
зростання економіки є державні інвестиції,
які входять у видаткову частину державного
бюджету. Надмірне зловживання державними
інвестиціями призводить не тільки до
зростання інфляції, а й до девальвації
національної валюти, а в разі фінансування
дефіциту державного бюджету з кошту
позикових запасів – ще й до зростання
державного боргу.
Рівняння
зростання суспільного боргу чи приватного
багатства має вигляд:
(1)
де
— обсяг сеньйоражу чи емісії грошей у
номінальному
вираженні;
— обсяг додаткового розміщення
на вільному ринку державних боргових
зобов’язань; P(G – T)
— дефіцит державного бюджету в
номінальному вираженні; G
— бюджетні витрати в реальному вираженні;
T
— реальні податки, що не змінюють обсягів
випуску; RB
— обсяг обслуговування державного
боргу за ставкою номінального відсотка
R > 0.
Якщо
ввести змінні щодо реальних значень
грошових балансів
і реальної вартості боргу
,
вважаючи їх диференційованими функціями
часу, то рівняння (1) перепишеться як
(2)
де
— обсяг реального сеньйоражу; r = R – p
— реальна безризикова ставка відсотка
за державними борговими зобов’язаннями;
— темпи фактичної інфляції чи інфляційних
очікувань.