Орієнтовна схема аналізу відвідування соціальної служби (установи, організації)

Завдання навчання

Методичні рекомендації для проведення занять

МОТОРИКА

Розвиток відчуття власного тіла і нормалізація тактильної чутливості є основою моторних навичок і умовою для розвитку пізнавальних та соціальних навиків учня. Діти із сильно порушеною моторикою зазнають велику недостачу зовнішніх подразників, яку вони не здатні самостійно заповнити. Тому педагог повинен бути готовим до тривалої та кропіткої роботи.

Нормалізація чутливості тіла

Навчити дитину не боятись дотиків до її тіла

• взяти дитину на руки і підняти її вгору;

• посадити на коліна;

• пригорнути до себе;

• лягти і покласти дитину собі на живіт;

• покласти руку на якусь частину тіла учня і помасажувати її, полоскотати.

Розвивати чутливість тіла

• занурити дитину у ванну з мильною піною;

• засипати тіло дитини піском, сіном, повітряними кульками, шматочками пінопласту;

• частини тіла дитини подразнювати різноманітним матеріалом (хутром, тканиною, щіткою);

• тіло помасажувати, втираючи масло; загорнути в одіяло; обгорнути стрічками;

• роздіти чи одіти учня.

Діяльність супроводжується спокійним голосом (чи співом) із спостереженням за реакцією дитини. Заняття триває не більше 15-20 хв.

Освідомлення зміни положення власного тіла у просторі

Навчити дитину цілісному сприйняттю свого тіла за допомогою вправ:

• в лежачому положенні

• в сидячому положенні

• перекочувати дитину по підлозі;

• вчити, лежачи на повітряній подушці, на перекидній дошці, в гамаку, на качелях (підстеливши одіяло, клейонку);

• обертати кругом;

• запропонувати дитині лягти і піднятись;

• посадити на крісло-вертушку, крісло-качалку, крісло з відкидною спинкою;

• покататись на трьохколісному велосипеді, дерев’яному конику;

• спуститися з гірки.

Утримання рівноваги

• на похиленій площині;

• на паролонових подушках (вправа не повинна викликати почуття страху).

Самостійно змінювати положення

• створити ситуацію, при якій дитина сама повинна змінити положення тіла, підбадьорювати її словами.

Розвиток функцій кисті

Навчити учня розпізнавати предмети на дотик

• наповнити посуд горохом, водою, рисом, піском і запропонувати дитині виконувати рухи у заповненому посуді;

• запропонувати учневі доторкнутися рукою до тіла, погладити його;

• доторкатись поверхонь різних матеріалів;

• запропонувати відчути рукою холод і тепло через воду, пісок, камінь, пічку, грілку.

Брати певний предмет у руку і утримувати його

• використовувати предмети, що привертають до себе увагу кольором, формою, величиною, звуковим ефектом, температурою;

• взяти предмет із рук дорослих;

• взяти предмет, що лежить на власному тілі;

• дістати предмет, що знаходиться у різних положеннях;

• дістати предмет зі столу, зняти зі стіни, вийняти із посуду (предмети: резинова іграшка, в’язка ключів, м’яч, кільце).

Брати предмети різними способами:

• прийом „плоскогубці” (усі пальці руки повинні бути витянуті)

• прийом „пінцет”

• прийом „ножиці” (усі пальці повинні бути зігнуті)

• взяти паперову тарілку, книгу, печення;

• учень засвоїть прийоми краще, якщо бере предмети із рук вчителя, а не зі столу;

• поверхня, на якій лежать предмети, повинна бути товстою;

• кидати монету в копілку;

• піднімати листок паперу;

• збирати сірники в коробку;

• взяти зі столу: ізюм, скрепки, маленькі камінчики, бусинки і т.д.

Навчити учня свідомо і цілеспрямовано випускати предмет із руки

• дитина тримає в руці горох – вчитель проносить її руку над металевою банкою – у необхідний момент злегка вдаряє по руці і просить розкрити її – учень розкриває долоню, горошини падають в банку.

Нормалізація моторики обличчя

Розвивати міміку учня

• розгледіти себе у люстрі;

• повторити міміку вчителя;

• висунути язик, облизати губи, роздути щоки;

• у рольових іграх мімічно виразити гнів, біль, подив, радість.

Навчитись правильно дихати

• роблячи вдих то ротоми, то носом, відчути різницю між органами дихання;

• дозовано використовувати інгалятор для рота і носа;

• вдихати ефірні масла і пари.

Виконувати рухи органами артикуляції

• вимовляти звуки стоячи перед люстрою;

• один навпроти одного;

• поряд з іншим;

• показати язик, зуби.

Навчити дитину слідкувати за своїм обличчям

• мити обличчя;

• висмаркувати;

• чистити зуби;

• витирати рот.

На заняттях прагнути виправити чи полегшити патологічні рефлекси в учня, такі як привкус, западання язика, слиновиділення.

СПРИЙМАННЯ

Сприймання – це здатність здійснювати і освідомлювати подразники організму та навколишнього середовища. Основним завданням є навчити учня сприймати та інтегрувати подразники, збагачуючи власні знання, досвід та забезбечуючи свою захищеність.

Навчити учня сприймати звуки і різноманітні шуми

• багаторазове повторення звука біля вуха дитини (бурчання, дзижчання, розмова, спів, кашель);

• багаторазово програвати на магнітофоні звуки, які говорить сама дитина;

• іграшка типу погремушки або дзвіночків;

• серії ритмічних звуків, які виникають при хотьбі, бігу, сплеску в долоні;

• звуки власного організму, отримані через статоскоп;

• високі звуки музичних інструментів;

• віддалені чи наближені звуки;

• рухатись в ритмі музики.

Формувати пізнання запаху і смаку

• пропонувати контрастну їжу: лимон, гірчицю, сіль, цукор;

• створювати приємну, затишну обстановку для прийому їжі;

• вибрати зручну позу для прийому їжі;

• підносити до носа учня пляшечки з пахучими речовинами;

• збризгувати іграшки різними запахами.

Формувати оптичні (зорові) враження

• пропонувати у затемненому приміщенні різноманітні зорові подразники;

• ловити дзеркалом „сонячний зайчик” та керувати ним у приміщенні;

• спрямовувати обличчя учня на те місце, на яке слід поглянути;

• показувати фото з обличчями людей;

• мерехтіти настольною лампою;

• звертатись до учня з того місця, яке знаходиться поза полем зору;

• при індивідуальних заняттях весь час дивитись на учня.

САМООБСЛУГОВУВАННЯ

Навички самообслуговування мають велике значення для розвитку самостійності та незалежності учня від оточуючих.

Користування туалетом

• показати, де знаходиться туалет;

• виробляти чистоплотність і порядок шляхом бесід, пояснень, похвалою;

• горшок повинен асоціюватись з приємними переживаннями;

• регулярно запитувати дитину – чи не хоче вона в туалет;

• вчити уміти користуватись різними туалетами;

• пояснювати дитині, як прийнято повідомляти про свою потребу;

• навчити користуватись туалетним папером, змивати унітаз, одягатись в туалеті, мити руки;

• слідкувати за особливостями кожного для того, щоби вчасно прийти на допомогу.

Догляд за тілом

• навчити слідкувати за чистотою тіла: мити і витирати руки, обличчя, смаркати, чистити зуби, підстригати нігті, купатись, приймати душ як позитивна подія у житті;

• під час купання дитини необхідно знайомити її з тілом;

• вчити користуватися краном, мочалкою, полотенцем;

• вчити правильно користуватися гребінцем і щіткою, для цього використати ляльку для вправ.

Усі дії повторювати до тих пір, поки учень не засвоїть, намагатися вчасно прийти на допомогу.

Їжа

Навчити учня їсти:

• попросити їсти чи пити;

• дочекатись їжі;

• жувати і ковтати їжу;

• зрозуміти зв’язок між їжою, тарілкою та чашкою;

• повідомити, що вже ситий;

• повідомити про те, що хоче їсти;

• визначити улюблені страви.

• знайти зручну позу для учня та вчителя при прийомі їжі;

• при питті використовувати пластичний посуд;

• ложку обережно виймати із рота, щоб не вдарити по зубах;

• тверду їжу класти на зуби, виробляти жувальну функцію;

• пропонувати різну за смаком їжу;

• слідкувати за кожним прийомом їжі, вчасно прийти на допомогу.

Турбота про власну безпеку

Навчити дитину реагувати на заборони і команди (слова „ні”, „стій”)

• для вправ використовувати життєві ситуації: розігріваючи їжу (обережно, гаряче); запалюючи свічку (обережно, вогонь); розрізуючи яблуко (обережно, гострий ніж).

Навчити вміння повідомити про потреби і безвихідні ситуації

• створити ситуацію, в якій дитина відчуває себе впевнено;

• через мову або жести спровокувати на монолог.

Навчити впевнено почувати себе під час небезпеки

• пройти по вузькій лавочці;

• зіскочити із табуретки;

• запалити сірниками свічку;

• спуститись у темний підвал;

• увійти в приміщення, де дуже багато людей (кіно, театр, цирк).

ОРІЄНТАЦІЯ УЧНЯ У НАВКОЛИШНЬОМУ СВІТІ

Головне завдання – ознайомити учня з навколишнім світом у повному обсязі і навчити орієнтуватись у ньому.

Навчити дитину правильно сприймати людей та предмети навколишнього середовища; вміти розрізняти, пізнавати ситуації та предмети

• на заняттях розглядають середовище, що оточує учня, в якому він повинен навчитися орієнтуватися. Предмети (іграшки, прості домашні предмети, інструменти) повинні підбиратись для сильно розумово відсталої дитини за кольором і за формою;

• разом з учителем учень бере предмет, розглядає, слухає, пробує, рухає. Завдання – пробудити готовність правильно поводитись з предметом;

• учень пробує пізнавати предмети за одинаковою ознакою;

• учень вивчає предмет за допомогою певних тестів – візуально, акустично, на слух, вигляд (картинки, звуки, запахи, смак, тактильні відчуття) для того, щоб закріпити образ у своїй уяві;

• учень жестом, наприклад рухом голови, повік, руки підтверджує своє знання предмета, що стоїть перед ним.

Навчитись сприймати близьке та далеке оточення

• на заняттях використовувати речі із домашнього вжитку, школи, природи, вулиці;

• спонукати дитину розуміти прості дії, що часто повторюються, використовувати їх.

Навчити визначати пору дня

• Поділ дня:

- зранку до сніданку;

- від перерви до обіду;

- від обіду до від’їзду додому.

• Пов’язувати пору дня із певними поняттями:

- ранок – світає і ми встаєм;

- полудень – час обіду і ми сідаєм за стіл;

- вечір – темніє і ми лягаємо спати;

- ніч – ми спимо.

• Використовувати допоміжний навчальний матеріал, картинки, дії:

- ранок – вмиваюсь і одягаюсь;

- полудень – я накриваю на стіл;

- вечір – я збираюсь іти спати.

Час

• послухати, як іде годинник;

• відобразити рух годинникової стрілки;

• хлопками в долоні передати бій годинника.

Пори року

• підбирати картинки із зображенням пір року, що відповідають характерним явищам природи.

СОЦІАЛЬНІ ВІДНОСИНИ

Мета – допомогти учням, використовуючи спеціальні педагогічні прийоми, встановлювати і підтримувати контакти з оточенням, знаходити спільну мову, налагоджувати співіснування.

Сприйняття присутності сторонніх: педагогів і вихователів, партнерів групи

• здатність сприймати дотики, голоси, людей за допомогою схвалення ранкових занять, міроприємств по догляду, гри;

• співвідносити ім’я з дотиком, жестом, предметом.

Контакти з оточенням:

• посміхнутись;

• повернути голову;

• підійти (відійти);

• звернутись

• підтримувати учня при встановленні контактів;

• допомогти спрямувати їх у приємне русло;

• знаходити контакт з тими, хто поряд лежить, сидить;

• сприймати міміку, жести, розмовну мову і реагувати на них;

• вести інших людей за руку;

• показувати терпиме ставлення в контакті з іншими людьми.

Вміння жити у колективі, відчувати себе членом групи

• спільне оформлення класної кімнати;

• відвідування інших класів і запрошення до себе;

• участь у змаганнях групи;

• разом братись за предмет;

• разом виготовлювати якийсь предмет, де кожен може проявити свої здібності;

• проводити ігри в колі;

• діяльність починати і завершувати разом зі всіма.

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Учні з великими розумовими вадами не завжди мають можливість чимось займатися. Основними завданнями уроків праці є: спроба залучити учнів до трудової діяльності; розвинути і скоординувати основні рухові навики учня і на їх основі виробити спеціальні виробничі навики; навчити дитину відкладати свої негайні бажання і доводити почату роботу до кінця.

Ознайомлення з предметами та матеріалами

Навчити правильно поводитись з предметами та матеріалами

Часто показуючи дитині різноманітні предмети, необхідно добитись того, щоби вона сама стала проявляти до них інтерес:

• розпочинати роботу із добре знайомих у повсякденному житті предметів, поступово переходячи до менш знайомих, наприклад: м’яч, крісло, ящик, відро, дерево, птах, струмок, кораблик;

• розглянути річ, пощупати її, пересістити з одного місця на інше, назвати, знайти її.

Уміти розрізняти речі:

• за формою;

• кольором;

• способами поводження з ними

Розрізняти предмети за наступними ознаками:

• їстивні – неїстивні;

• холодний – теплий;

• великий – маленький;

• збирати і розкладати у баночки: каштани, жолуді, камінці, насіння, корки;

• з’ясувати різні функції предметів (банка з соком – стакан, стіл – крісло).

Ознайомити учнів із властивостями різних речовин:

• води;

• паперу;

• піску;

• глини;

• тканини

Заняття з папером:

• запустити аркуш паперу і піймати його (так діти дізнаються, що папір легкий);

• зім’яти папір і наповнити поліетиленовий кульок (папір шелестить, а кульок стає схожим на подушку);

• новий аркуш паперу гладенький, якщо його зім’яти, то вирівняти його практично неможливо;

• загортати речі в папір, знову загортати, прикривати річ папером;

• різати папір, клеїти, розфарбовувати і т. д.;

Таким чином можна вивчити властивості інших речовин.

Розвиток основних навичок, необхідних для виробничої праці

Розвивати основні рухові навички:

• брати предмет в руку;

• тримати його в руці;

• випускати з руки;

• піднімати;

• вдаряти по предмету;

• стискати його

• робота з глиною: м’яти, кидати шматочки глини, рубати їх, розплескувати, копати ямки у глині;

• робота з канатом: петягувати канат, змотувати в клубок, зав’язувати на ньому вузли, переносити з місця на місце, виконувати парні вправи з канатом;

• робота з обручем: тримати в руці, котити;

• гратись кубиками, конструктором, рухомими іграшками;

• випрацьовувати різні рухові системи (рух вперед-назад, може знадобитись для пиляння; удари по предмету, цей рух потрібен для забивання цвяхів);

• виконувати цілеспрямовані контролюючі рухи тілом, рукою, кистю, пальцями;

• вивчати координацію рухів, що виконуюються двома руками, очами.

Для того, щоб навчити дитину будь-якому прийому роботи, вчитель повинен ретельно контролювати виконання кожного завдання. На початку завдання повинні бути досить легкими. Коли учень засвоїв один прийом, йому можна показувати новий. Вчитель повинен уважно слідкувати за тим, щоби невдачі не відлякували дитину, а самостійна робота додавала впевненості в собі, розвивала готовність займатись трудовою діяльністю.