Особливості ринку євровалют

Ринок євровалют має низку переваг порівняно з національними валютними ринками і ринками позичкових капіталів:

■ Великі розміри: у 1960 р. — 2 млрд дол., у 1985 р. — 3,2 млрд дол., у 1990-ті роки — понад 8 трлн дол.

■ Відсутність чітких меж. Тенденція до розширення географічних меж ринку євровалют відображає прагнення банківських монополій забезпечити безперервне функціонування валютного ринку, долаючи обмеженість часових поясів, а також пошуки оптимальних умов (економічних, надто податкових, політичних) для валютних операцій. Це зумовило специфіку структури ринку євровалют, який охоплює близько 500 про-1 відних банків, розміщених у фінансових центрах різних континентів: у Лондоні (понад І/3 обороту на початок 80-х років). Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Амстердамі, Базелі, Цюріху, Женеві, Парижі, Мілані, Відні, Сінгапурі, Сянгані, Бахрейні та ін.

■ Інституційна особливість — виділення категорії євробанкш і міжнародних банківських консорціумів.

■ Це оптовий, а не роздрібний ринок, оскільки оперують на ньому, як правило, великими сумами. Торгівля здійснюється переважно на суми понад 500 тис. дол. США. Дуже важливим с неодмінне дотримання узгоджених термінів через причини бонітетності. Процент формується за попитом та пропозицією на ринку, тобто для кожної трансакції він узгоджується індивідуально.

.

Операції на ринку євровалют Класифікація операцій за об'єктами

Операції на ринку євровалют сконцентрувалися головно у великих фінансових центрах Західної Європи — Лондоні, Парижі, Цюріху та інших містах. Великі партії валют надходять зі США і Західної Європи. Ці регіони є найбільшими позичальниками

євровалют, за ними йдуть Японія, Канада та Швеція.

Ринок євровалют охоплює міжбанківські операції й угоди з небанківськими клієнтами. Євровалютний міжбанківський ринок відіграє провідну роль у переміщенні коштів від кредиторів у одній країні до позичальників у іншій. Понад 1000 банків більш ніж 50 різних країн є учасниками цього ринку. Основні валюти, що використовуються у міжбанківській торгівлі, — це долари США, японські єни, британські фунти стерлінгів, швейцарські франки, євро. За даними BIS, понад 50 % міжбанківських угод було здійснено американськими банками спільно з банками "великої п'ятірки" — Канади, Франції, Німеччини, Японії, Великої Британії.

Суть операцій на цьому ринку полягає в тому, що комерційні банки, розміщені поза сферою національного обігу валют, приймають за певний процент депозити в цих валютах, а потім переус-тупають ці кошти за більш високим процентом іншому банкові чи небанківському позичальникові.

Операції проводяться з таких категорій: 1. Денні гроші (одноденні позики — оплата здійснюється протягом 24 годин без відстрочки повідомлення); щоденні гроші (позики до запитання, безстрокові позики — надаються без зазначення терміну і мають бути сплачені в день оприлюднення — до II00 год.); термінові вклади (міжбанківські короткострокові кредити — кредити, які надаються тільки на грошовому ринку; сплачуються в узгоджений термін, процентна ставка з цих вкладів вища, ніж з одноденної позиції й з безстрокової позиції).

2. Узаконені права, наприклад гарантійні векселі уряду -" комерційні папери -> банківські акцепти та депозитні сертифікати.

3. Кредити з постійною (твердою) ставкою та роловерні кредити. На основі відмови від установлення гарантів у операціях з цими кредитами можуть брати участь лише учасники першої бонітетності*, тобто великі комерційні банки, підприємства і страхові компанії, що діють на міжнародному ринку, емісійні банки, уряди та міжнародні інституції.