Місце україни в міжнародних відносинах тогочасної європи.

Католицькі держави Австрія, Іспанія та князівства Південної Німеччини підтримали Польщу і одразу ж зайняли негативну позицію щодо визвольної боротьби українського народу. Франція як католицька держава і водночас зорог Габсбургів займала щодо визвольного руху українського народу негативну позицію, зумовлену її політикою на континенті (після Вестфальського миру 1648 p.). У цій політиці Франція важливе місце відводила Польщі як своїй союзниці. Римська курія щодо козацької України здійснювала послідовно ворожу політику. З Риму вимагали найрі-шучішої боротьби з козаками аж до цілковитого їх міищення. Протестантський табір, до якого належані Англія, Голландія, Швеція і князівства Північної Німеччини, спостерігав за подіями в Україні з неприхованим інтересом і певним співчуттям, бо

і Іаціонально-визвольна війна знесилювала Річ Пос-лолйту, а-отже, і весь католицький блок. Боротьбу .'країнського народу православні країни загалом підтримали. Усі чотири православні патріархи (кон- .тантинопольський, александрійський, антіохійсь-кпй, єрусалимський) благословили Хмельницького на переможну війну. Московія, Валахія та Молдова на словах і підтримувала Хмельницького, проте, з безпосередньою військовою допомогою не квапилася.

Зміни в соціально-економічному житті козацької україни.

Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво. Натомість формувалася козацька, селянська, а також державна власність на землю. Змушені були залишити Україну польські магнати й католицька шляхта, католицьке духівництво — ті верстви, що тримали у своїх руках владу до початку війни. Провідну роль у житті суспільства став відігравати козацький стан. Влада та основні багатства зосереджувалися в руках козацької старшини. Козацька старшина формувалася з представників різних суспільних верств. Великим завоюванням козацької держави стала особиста свобода абсолютної більшості селян і міщан, які, крім того, могли вільно вступати до козацького стану. Переважна більшість селян покозачилася. Становище’ міщан поліпшувалося ще й завдяки тому, що в містах було ліквідовано засилля іноземців та усунуто національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислом, торгівлею, для участі в самоврядуванні.

Відновлення воєнних дій. Берестецька битва.

Упродовж 1650 р. Польща готувалася до нового етапу війни проти Богдана Хмельницького. Вирішальні бої між основними силами польської та української армій сталися 18-30 червня 1651 р. поблизу м. Берестечка на Волині. Вона була найбільшою битвою Національно-визвольної війни за чисельністю вояків, які брали в ній участь. Третього дня битви, 20 червня, коли перевага була вже на боці Богдана Хмельницького, ординці несподівано залишили йоле бою. Гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Але хан затримав і фактично ув’язнив Богдана Хмельницького. Протягом 10 днів козаки героїчно обороняли табір, відбиваючи всі атаки поляків. Наказним гетьманом було обрано Івана Богуна. Відхід основної боєздатної частини козацького війська стався вночі проти ЗО червня. Козаки спорудили переправи через Пля-шівку й непомітно для ворогів вийшли з оточення. Повернувшись із короткочасного полону на початку липня, Богдан Хмельницький швидко відновив боєздатну армію і вже через два місяці зупинив просування потужного польсько-литовського війська в районі Білої Церкви. Це змусило коронного гетьмана Миколая Потоцького погодитися на переговори.

18 вересня 1651 р. в Білій Церкві було укладено мирний договір, за яким територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством. До Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Магнати і шляхта отримували свої довоєнні маєтки. Козацький реєстр зменшувався з 40 до 20 тисяч. ,

ПЕРШИЙ МОЛДОВСЬКИЙ ПОХІД БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦКОГО. Ще влітку 1648 р. гетьман удавався до сііроб схилити молдовського господаря Василя Лу-пула до встановлення добросусідських відносин із Гетьманщиною. Проте Лупул і надалі підтримував польський уряд. У другій половині серпня 1650 р. 60-тисячна українська армія під проводом Богдана Хмельницького й 30-тисячні загони- кримських татар перейшли Дністер і вступили на територію молдовського князівства. На початку вересня 1650 р. козацькі полки заволоділи столицею князівства - м. Яссами. Василь Лупул погодився на мир, головною умовою якого була відмова Молдови від союзу з Польщею. Так між Україною й Молдовою було встановлено союзницькі відносини. Щоб зміцнити політичні зв’язки з Гетьманщиною, молдовський господар зобов’язався видати свою дочку Розанду за сина Богдана Хмельницького — Тимоша.

БАТОЗЬКА БИТВА. Не бажаючи допустити воєнного союзу України з Молдовою, польський уряд наказав великому коронному гетьману М. Калиновському виступити проти українських полків, що йшли з Подніпров’я до Молдови. Польські загони розташу- . валися табором біля гори Батіг на Брацлавщині . (сучасна Вінниччина), на лівому березі Південного Бугу. 22 травня 1652 р. передові козацькі частини під командуванням Тимоша Хмельницького й заго-іти татарської кінноти почали битися з польською кіннотою, а основні частини підійшли'непомітно 23 травня. Оточивши польський табір, українська армія' атакувала одночасно з усіх боків. До вечора польське військо було вщент розбите, загинув і його головнокомандувач. Внаслідок нового спалаху визвольної боротьби у травні-червні 1652 р. влада гетьманського уряду відновилася на Брацлавщині та Чернігівщині, й козацька Україна знову здобущ незалежність. Після Батозької битви, у травні-червні 1652 p., українська армія, вступивши до Молдови, змусила Лупула виконати попередні зобов’язання. У серпні Тиміш узяв шлюб із Розандою.