50.Поняття та зміст моніторингу.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним. Ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів. Порядок проведення моніторингу земель встановлюється КМУ. Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. Обєктом моніторингу є весь земельний фонд не залежно від форм власності на землю. Залежно від охоплюваних територій розрізняють глобальні, національні, регіональні і локальні моніторинги. Зазначений моніторинг складається з систематичних спостережень за станом земель, виявлення змін у ньому, оцінки цього стану і процесу. Спостереження залежно від строків та періодичності їх проведення поділяються на базові (на момент початку ведення моніторингу), періодичні (через рік або більше) та оперативні (фіксують поточні зміни). За результатами складається доповідь, прогнози і рекомендації для прийняття необхідних рішень держ. органами в галузі використання і охорони земель. Здійснення моніторингу земель забезпечує Держкомзем, за участю Мінекоресурсів, Мінагрополітики та інших мін-в, відомств.

51.Поняття та зміст державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресу

рсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: а)забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; б)застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; в)запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. Державний земельний кадастр включає: а)кадастрове зонування; б)кадастрові зйомки; в)бонітування ґрунтів; г)економічну оцінку земель; ґ)грошову оцінку земельних ділянок; д)державну реєстрацію земельних ділянок; е)облік кількості та якості земель.