35.Гарантії захисту прав на землю.

Гарантії прав на землю мають свої засади, які надають їм реального характеру. Реальність гарантії заснована на наявності земельного фонду нашої країни. Без земельних ресурсів правовими засобами не можна принижувати й значення юридичних гарантій цих прав. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з озбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Колишній власник земельної ділянки, яка викуплена для суспільних потреб, має право звернутися до суду з позовом про визнання недійсним чи розірвання договору викупу земельної ділянки та відшкодування збитків, пов'язаних з викупом, якщо після викупу земельної ділянки буде встановлено, що земельна ділянка використовується не для суспільних потреб. Це не означає, що права держави або територіальних громад, а також їх органів, установ і підприємств на землю мають бути менш гарантовані. Вони також потребують відповідних гарантій, особливо за існування різноманітності права власності на землю й поширеності орендного землекористування у період переходу нашої держави до ринкових відносин. Проте нині традиційна необмежена гарантованість їх земельних прав втратила пріоритетне значення.

36.Зміст права земельних сервітутів.

Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача ЗД на обмежене платне або безоплатне користування чужою ЗД (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорння нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника ЗД, щодо якоївін встановлений. Власники або землекористувачі ЗД можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:1) право проходу та проїзду на велосипеді;2) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;3) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;4) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу ЗД;5) право відводу води зі своєї ЗД на сусідню або через сусідню ЗД;6) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній ЗД, та право проходу до природної водойми;7) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній ЗД, та право прогону худоби до природної водойми;8) право прогону худоби по наявному шляху;9) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;10) інші земельні сервітути. Власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї ЗД. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх ЗД на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим ФО та ЮО. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встан-ння, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням зем-го сервітуту. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках, пнрндбачених ЗК.