1.Історичні етапи становлення та розвитку земельного права.

Земельні відносини на території сучасної України здійснюються з давніх часів. Регулювання зем відносин нормами звичаєвого права на тер Укр здійснювалось багато віків і було наділено наступними особливостями: 1. Феодальні відносини розвівалися нерівномірно (У Київськ, Черніг, Галиц землях процес ішов швидше). 2. Феодальна землевласність породжувала в середні віки систему васальних відносин типу васалітету – сюзеренітету. 3. Високий авторітет церкви віки сприяв становленню її як великого землевласника. 4. Розвитку феодальних відносин сприяло двостолітнє панування на Русі Золотої Орди. 5. Феодальна роздробленість була гальмом економічного розвитку регіонів, оскільки стримувала обмін між ними, що впливало і на розвиток землеробства. До 1917 р. Укр була складовою Рос Імперії, тому не мала власної правової системи і зем зак-ва. Правовий режим земель України визначався у відповідності з рос зак-вом. Після революції 1905 р. на зем відносини мала вплив столипінська аграрна реформа, яка внесла істотні зміни в правовий режим земель, але не змінила основи земельного ладу Росії. Виникнення в Рос Імперії земель різної форм власності, землеволодіння і землекористування привело до створення в сист рос права особливої галузі – зем права. Після перемоги Жовт Соц револ в зем зак-ві Рос, України, а згодом і СРСР відбулись докорінні зміни. Перший земельний законод акт радян держави “Про землю” скасував назавжди право приватної власності на землю. У 1929 р. прийнята перша законодавча база для створення зем права в Україні – Зем кодекс УРСР, який закріпив націоналізацію землі, скасування приватної власності на неї, заборонив купівлю-продаж, оренду та інші правовідн, пов’язані з відчуженням зем. Новий зем код було прийнято у 1970 р., де підкреслювалося, що земля явл держ власністю і надається лише в користування. Основи зак-ва СРСР і союзн республік в новій редакції були прийняті у 28.02.1990 р., а з урахуванням Декларації про держ суверенітет Укр 18.12.1990 Земельний кодекс УРСР, де земля, її надра, повітряний простір, ресурси, що знаход в межах України, проголошувалися власністю народу Укр. З цього часу почала формуватися правова сист Укр і галузь зем права У.

2.Соціально-економічні і екологічні передумови розвитку земельного права.

3.Предмет і методи земельного права(зп).

Земельні відносини являють собою самостійний вид су­спільних відносин і характеризуються істотними особливос­тями, які зумовлені предметом врегулювання - використан­ням та охороною земельних ресурсів країни У земельному праві під терміном «земля», як об'єкті право­вого регулювання розуміється частина земної поверхні, що розташова­на над надрами і називається грунтовим шаром, у межах те­риторії, на яку поширюється суверенітет держави. Характерними рисами землі як природного ресурсу є її не­замінність, обмеженість у просторі, локальність за місцемрозташування і нерухомість. Згідно з ЗК Украіни земельні відносини - це суспіль­ні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Вони виникають між державою, її органами, органа­ми місцевого самоврядування, ЮО та гро­мадянами і становлять предмет земельного права. Формою ЗП є приписи нормативних актів, що регулю­ють весь комплекс земельних відносин. Іх прийнято назива­ти земельним законодавством. ЗП як самостійна галузь права у правовій системі Украіни має свої методи регулювання земельних від­носин. Вони являють собою відповідні характерові земель­них відносин способи та засоби впливу на учасників цих від­носин. Метод – засіб, спеціальний правовий процес, за допомогою якого право впливає на сус-ні відносини, встановлюються права і обов’язки, характер взаємовідносин між суб’єктами, правові засоби впливу у випадку порушених наданих прав і обов’язків. Засоби впливу на поведінку суб’єкта: 1)державно-владний(імперативний) – напрвлений на забез-ння юридичних обов’язків, встановлених державою; 2)автономний – дозволяє суб’єктам встановлювати юридичні права і обов’язки та їх виконувати; 3)заохочуючий – стимулює бажану і необхідну державі та сус-ву позитивну діяльність та поведінку; 4) рекомендаційний – від державно-владних органів(напр., інструкція щодо підвищення ефективності вирощування певного сорту тощо).

Методи правового регулювання земельних відносин складаються зі встановлених земельно-правовими нормами прав та обов'язків учасників зазначених відносин і застосу­вання до них відповідних заходів. Особливості земельних від­носин відображені у специфічному поєднанні методів право­вого регулювання даної сфери сусп-х відносин. Виділяють властивий публічному праву метод імперативного впливу за допомогою обов'язко­вих до виконання розпоряджень і заборон та метод диспози­тивний, який визначає лише межі поведінки учасників від­повідних відносин, що дає їм можливість вільно і самостійно регулювати свої стосунки у встановленому обсязі. Земельному праву, враховуючи роз­галужену сукупність правових норм, притаманні обидва ме­тоди правового регулювання.Імперативкий метод у земельному праві застосовують у галузі управління використанням і охороною земель: визначення порядку реалізації функцій державного управління; ведення державного земельного кадастру; забез­печення земельного моніторингу; здійснення землевпоряд­кування; визначення порядку проведення земельних аукціо­нів і конкурсів; встановлення обмежень використання зе­мель за цільовим призначенням тощо.Дисnозитивкий метод притаманний регулюванню сто­сунків власників земельних ділянок з приводу використання землі та самостійного господарювання на ній. Власник має право на свій розсуд розпоряджатися належною йому зе­мельною ділянкою у межах, встановлених законом. Учасники земельних відносин мають можливість у визначених ме­жах регулювати свої стосунки.Існують три основні різновиди диспозитивного методу регулювання земельних відносин ­рекомендаційний, санкціонований та делегований .