Тема лекції: « Особливості органів дихання у віковому аспекті».

Джерелом енергії в організмі служать поживні речовини. Основною біохімічною реакцією, що звільняє енергію цих речовин, є окислення, яке супроводжується витрачанням кисню та утворенням вуглекислого газу. В організмі людини немає запасів кисню, тому його безперервне надходження життєво необхідне. Припинення доступу кисню в клітини організму призводить до їх загибелі. Утворений при окисленні речовин вуглекислий газ повинен бути видалений з організму, тому що його накопичення в значній кількості небезпечне для життя. Обмін кисню і вуглекислого газу між організмом і навколишнім середовищем називається диханням

Біологічні процеси як на рівні окремої клітини, так і цілого організму здійснюються з використанням енергії . В основному (оскільки є і безкисневий шлях отримання енергії) для її утворення необхідною умовою є постійне надходження кисню, з зовнішнього середовища до мітохондрій клітин. Там, із органічних молекул внаслідок окиснення, йде утворення енергії, вуглекислого газу і води. Послідовність реакції, внаслідок яких клітина організму людини отримує енергію, складає внутрішнє клітинне (тканинне) дихання. Вуглекислий газ із тканин з кров'ю надходить в альвеоли легень. Обмін газів між зовнішнім середовищем і кров'ю легеневих капілярів являє собою зовнішнє дихання. З'єднувальною ланкою між внутрішнім та зовнішнім диханням є кров та інші рідини організму, здатні транспортувати гази.

Диханням називається сукупність фізіологічних процесів, які забезпечуютьнадходження кисню в організм, використання його тканинами дляокислювально – відновних реакцій і виведення з організму вуглекислого

газу.

Дихальна функція здійснюється за допомогою зовнішнього (легеневого)дихання, переносу О2 до тканин і СО2 від них, а також газообміну міжтканинами і кров”ю.

Розрізняють грудний, черевний і змішаний типи дихання. Типи дихання

виробляються і змінюються під впливом зовнішнього і внутрішнього

середовища, особливо під впливом праці і спортивних вправ. Паталогічний подих виявляється звичайно у виді зміни глибини, частоти ритму і ритму дихання.

Система органів дихання

Функцію зовнішнього дихання виконує система повітронос- них дихальних шляхів (носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи та легені). У дихальних шляхах вдихуване повітря зігрівається, частково очищається і зволожується, оскільки до складу їх слизової оболонки входять клітини війчастого епітелію і секреторні клітини, що виділяють слиз. Рідкі виділення служать для зволоження вдихуваного повітря, а пил і дрібні частинки адсорбуються слизом і видаляються миготливими рухами війок. Особливо велику роль у здійсненні цих функцій відіграє носова порожнина.

З носоглотки повітря потрапляє в ротову частину глотки і далі в гортань. Гортань має вигляд лійки, стінки якої утворені кількома хрящамт’ Між хрящами по обидва боки гортані є слизові складки — голосові зв’язки, між якими утворюється голосова щілина. Коливання зв’язок під час проходження між ними повітря забезпечує утворення звуку. Його підсилюють ротова і носова порожнини, а також глотка. Звер. вхід у гортань прикривається надгортанником, який перешкоджає потраплянню їжі в гортань і дихальні шляхи. Нижній відділ гортані переходить у трахею, що розташована в грудній клітці, спереду від стравоходу, і має довжи­ну 11 —12 см. На рівні п’ятого грудного хребця вона розгалужується на два головні бронхи: лівий і правий. Трахея складається з 18—20 хрящових напівкілець, з’єднаних між собою зв’язками. Задня стінка трахей без хрящових утворень прилягає до стравоходу, що сприяє проходженню їжі по ньому. Стінки бронхів складаються також із хрящових кілець. Разом з кровоносними судинами і нервами бронхи входять у легені. Правий бронх поділяється на три гілки, а лівий — на дві, відповідно до кількості часток легень. У кожній легені гілки багаторазово поділяються, утворюючи бронхіальне дерево. В дрібних бронхах зникають хрящові кільця, змінюється форма епітеліальних клітин. Кінцеві бронхіоли мають діаметр 0,5 мм. їх слизова оболонка вислана одношаровим кубічним епітелієм. Бронхіоли закінчуються альвеолярними ходами, на стінках яких розташовані легеневі пухирці, або альвеоли. Стінки альвеол складаються з одного епітеліального шару клітин і обплетені густою сіткою кровоносних капілярів, у яких відбувається газообмін. Альвеоли утворюють дихальну (газообмінну) частину легень, а бронхи — повітроносну.

Легені — парний орган. Зовні вкриті плеврою, яка складається з двох листків: внутрішнього і зовнішнього. Внутрішній листок зростається з повітроносною тканиною легень, а зовнішній — із стінками грудної порожнини. Між листками утворюється безповітряний простір — плевральна порожнйна. Поверхні обох оболонок дуже гладенькі і слизькі, постійно зволожуються, тому в нормі не відчувається їх тертя під час дихальних рухів. У плевральній порожнині тиск на 6—9 мм рт. ст. нижчий від атмосферного. Усе це сприяє рухам легень під час вдиху і видиху.

Шляхи надходження кисню, використання його в окислювальних процесах і механізм зворотного транспорту вуглекислого газу складають єдину систему дихання (транспорту газів). Розрізняють два види дихання: зовнішнє і тканинне (внутрішнє). Традиційно вважають, що клітинне (внутрішнє) дихання вивчає біохімія, а інші процеси – фізіологія.

Під системою дихання розуміють комплекс структур, які беруть участь у газообміні, і механізми їх регуляції. Завдання системи транспорту газів полягає у забезпеченні організму такою кількістю кисню, яка адекватна його енергетичним потребам. Сумарним показником активності дихальної системи є споживання кисню (СК) за 1 хв. У дорослої людини у стані спокою СК становить близько 3,5 мл (хв/кг). Підвищення функціонального стану будь-якого органа супроводжується зростанням СК. Особливо значно збільшується СК під час роботи м'язів. Виконання фізичної роботи потребує посилені функції всіх органів системі транспорту газів. З'являється задишка. Вона виникає і при багатьох захворюваннях, які порушують функцію системи дихання.