Форми оплати праці

Підприємствам надані широкі права в області оплати праці. Так, їм надане право самостійне установлювати форми, системи і розміри оплати праці працівників, а також інші види їхніх доходів. При цьому взаємини між працівником і роботодавцем регулюються трудовим договором (контрактом), ув'язненим у писемній формі, а також діючим трудовим законодавством. При оплаті праці робітників можуть застосовуватися тарифні ставки, оклади, а також безтарифна система, якщо підприємство (роботодавець) рахує таку систему найбільш доцільної. Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємозалежних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників). Довідники розробляються Міністерством праці України. Основними елементами тарифної системи є: • тарифні ставки; • тарифні сітки; • тарифно-кваліфікаційні довідники. Тарифна ставка визначає абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, вираженого у вартісній формі. Залежно від обраної одиниці вимірювання робочого часу встановлюються годинні, денні та місячні тарифні ставки. Тарифна ставка є основною нормативною величиною, що визначає розмір оплати праці всіх категорій працівників. Вона враховує умови та інтенсивність праці робітників у даній галузі, а також значення самої галузі в народному господарстві. Тарифні сітки використовуються для врахування в оплаті кваліфікації праці, тобто визначення співвідношень в оплаті праці робітників різної кваліфікації. Тарифна сітка являє собою сукупність тарифних розрядів, що характеризують ступінь складності, важливості та відповідальності робіт, а також тарифних коефіцієнтів, що відповідають кожному розряду. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку 1 розряду: Тарифна система використовується для розподілу робіт і працівників, у залежності від складності робіт і кваліфікації працівників, по розрядах тарифної сітки і є основою формування і регулювання заробітної плати. При тарифній системі діють форми оплати праці працівників — відрядна і погодинна, що включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва. Оплату праці керівників, фахівців і службовців рекомендовано робити, як правило, на основі посадових окладів. Але може бути встановлений і інший вид оплати праці: у відсотках від виторгу, у частках від прибутку й ін. На практиці у виробничій і комерційній діяльності відомі кілька форм і систем оплати праці. До них, насамперед, варто віднести відрядну, погодинну й акордну форми оплати праці. Відрядна форма оплати праці має такі основні системи оплати праці, як пряма відрядна, відрядно-преміальна і відрядно-прогресивна. При прямій відрядній системі виплата заробітної плати прямо пропорційна кількості виробленої чи продукції виконаної роботи. Помноживши відрядну розцінку на обсяг вироблення, визначають розмір заробітної плати. Часто застосовують бригадну відрядну оплату, при якій заробітну плату нараховують групі (бригаді) робітників, а потім розподіляють її між членами бригади пропорційно кількості відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням тарифних ставок і розрядів. Відрядно-преміальна система оплати праці відрізняється від прямої відрядної системи тим, що робітником, крім заробітної плати по основних відрядних розцінках, виплачують премії по встановленій шкалі за ті чи інші якісні і кількісні показники роботи. Такими показниками звичайно бувають: перевиконання норм виробітку, підвищення якості продукції, відсутність шлюбу і т.д. При відрядно-прогресивній системі частина чи продукції робіт, випущеної чи здійсненої в зв'язку з перевиконанням установлених норм, оплачують за підвищеними розцінками. Відрядну оплату праці рекомендовано застосовувати на ділянках і видах виробництва, де маються кількісні показники чи вироблення виконання робіт, що правильно відбивають витрати праці працівників; виробничі умови для збільшення вироблення проти встановлених норм і завдань, можливості для точного обліку фактично зробленої чи продукції виконаних робіт. Акордною формою називають відрядну оплату праці за кінцеві результати виробництва, тобто за виконання у визначений термін закінченого комплексу (циклу) робіт. При ній чи колективу окремому працівнику встановлюють загальну суму оплати праці за виконання встановленого комплексу робіт. Погодинною формою називають оплату праці за визначену кількість відпрацьованого часу поза прямою залежністю від кількості виконаних робіт. За відпрацьований час звичайно приймають календарний місяць (при місячній тарифній чи ставці місячному посадовому окладі), день (при денній тарифній ставці) чи година (при годинній тарифній ставці). Погодинна форма оплати праці має дві основні системи: просту погодинну і почасово-преміальну. Проста погодинна система у своїй основі має тільки кількість відпрацьованого часу. При ній оплата праці будується диференційовано в залежності від кваліфікації працівників і їхнього виробничого стажу. У багатьох випадках тут установлюють місячні посадові оклади. При почасово-преміальній системі на додаток до погодинної тарифної ставки, для посилення матеріального стимулювання за досягнення встановлених чи показників високої якості робіт, працівникам виплачують премії. Погодинну форму оплати праці рекомендовано використовувати в умовах механізації й автоматизації виробництва, зокрема, на ділянках і видах робіт з регламентованим режимом виробничого процесу, на апаратурних процесах, на роботах, де потрібно особлива точність виготовлення продукції і її висока якість, у досвідчених виробництвах. Звичайно її застосовують у сполученні з установленням нормованих завдань, нормативів чисельності і норм обслуговування для відповідних категорій працівників. У цих умовах найбільше застосування знаходить почасово-преміальна система оплати праці.

30. Кошторисні норми - це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, цін і розцінок, що об'єднуються в окремі збірники. Разом з певними прави лами і методичними положеннями, що містять у собі необхідні вимоги, вони служать основою визначення кошторисної вартості будівництва, реконструкції та капітального ремонту будівель і споруд, розширення і технічного перево оружения підприємств будь-якої форми власності.  Головною функцією кошторисних норм є визначення нормативного количе ства матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для виконання одиниці відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до стоїмо стним показниками.  Вартість будівництва визначається в двох рівнях цін: 

• в базисному рівні-в базисних в цінах на 01.01.1991 або на 01.01.2006; 

• в поточному (прогнозному) рівні - на основі індексів зміни вартості окремих елементів витрат до їх базисної вартості або цін, що склалися на певний період. 

Ресурсно-кошторисні норми (далі - РСН) призначені для визначення кошторисної вартості і складання кошторисної документації при новому будівельник стве, реконструкції, ремонті, реставрації будівель і споруд, інженерних і транспортних комунікацій, благоустрою територій у базисному уров не цін.  Відповідно до наказу Міністерства архітектури і будівництва Респуб лики Білорусь від 29.09.2000 № 436 система нормативно-технічних документів по економіці будівництва входить в структуру Національного комплексу нір мативно-технічних документів у будівництві, частина 8 «Нормативно-технічні документи з економіки будівництва».  Окремою кошторисної нормою називається сукупність ресурсів (затрат праці, часу роботи машин, потреби в мат.ресурсах), встановлена ​​на одиницю виміру будівельних монтажних і др.работ.  Кошторисні нормативи - А) елементні  1. ресурсно-кошторисні норми (розцінки) на: будує. конструкції і роботи; монтаж обладнання; ремонтно-будівельні роботи; реставраційно-відновлювальні роботи; пуско-налагоджувальні роботи; ремонт виробничих ЗіС, енергопідприємств.  2. кошторисні ціни на: мат, вид і констр; експлуатацію строймашін і механізмів; перевезення вантажів для стр-ва; обладнання.  Б) укрупнені  1. кошторисні норми, виражені в%: норми НР і ПН; норми заготівельно-складських витрат; СН витрат на буд-во тимчасових ЗіС; СН доп витрат на пр-во робіт в зимовий час; норми резерву коштів на непередбачені роботи і витрати; інші витрати  2. укрупнені кошторисні норми і розцінки: УСН на ЗіС; УСН на конструкції і види робіт; укрупнені розцінки на споживчу одиницю будівельної продукції; укрупнені показники вартості будівництва; укрупнені прейскуранти цін на будівництво ЗіС, мереж. 

Формування кошторисної вартості у будівництві відбувається в логічній послідовності від приватного до загального.  кошторисна собівартість будівельних та інших спеціальних робіт складається з вартості прямих витрат СПЗ, накладних витрат СНР, і вартості додаткових витрат на тимчасові будівлі і споруди СВЗ, на зимове дорожчання СЗУ, і витрат на непередбачені роботи і витрати Снепр.  Сссмр = СПЗ + СНР + СВЗ + СЗУ + Снепр  Кошторисна вартість будівельних монтажних та інших робіт складається з кошторисної собівартості і планових нагромаджень СПН.  ССМ = Сссмр + СПН  Кошторисна вартість будівництва формується на підставі вартості СМР з урахуванням інших витрат, пов'язаних зі специфікою виконання робіт на об'єкті. Ці витрати передбачаються главою 9 зведеного кошторисного розрахунку (надбавки за пересувний або роз'їзний характер робіт, преміювання за введення об'єкту в експлуатацію термін, виплати стимулюючого характеру, перевезення робітників, вахтовий метод, малий обсяг робіт і т.д.)  Сстр-ва = ССМ + Спр 

31. Інвесторською кошторисною документацією називається сукупність кошторисів (кошторисних розрахунків), відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розроблення проектної документації.

Ефективність освоєння матеріалу щодо складання інвесторської кошторисної документації залежить від однозначного розуміння змісту основних елементів будівництва: об'єкт, пусковий комплекс, черга будівництва, будівництво (будова) в цілому.

Пусковим комплексом є сукупність об'єктів (або їх частин) основного виробничого, допоміжного та обслуговуючого призначення, енергетичного, транспортного та складського господарств, зв'язку, інженерних комунікацій, очисних споруд, благоустрою, охорони довкілля від забруднення та інших об'єктів, що є частиною будови або ії черги, введення яких в експлуатацію забезпечує: випуск продукції або наданні послуг в обсязі, передбаченому проектною документацією для даного пускового комплексу; умови праці, що відповідають чинним нормам.

Чергою будівництва визначена проектною документацією є сукупність об'єктів виробничого призначенні (або їх частин), введення в дію яких забезпечує випуск продукції або надання послуг та безпечну експлуатацію цих об'єктів. Вона може складатися з одного або кількох пускових комплексів.

Будовою є сукупність будівель та споруд (об'єктів) різного призначення, будівництво яких здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва (розрахунком вартості будівництва) або, у відповідних випадках, із зведенням витрат, на які у встановленому порядку затверджується окремий титул будови.

Для визначення кошторисної вартості будівництва проектованих підприємств, будівель, споруд або їх черг складається інвесторська кошторисна документація: таких видів:

Локальні кошториси є первинними кошторисними документами і складаються на окремі види робіт та витрат на будівлях і спорудах або на загальномайданчикових роботах на підставі обсягів, що визначились при розробленні робочої документації (робочих креслень).

Локальні кошторисні розрахунки складаються також на окремі види робіт на витрат по будівлях і спорудах або загальномайданчикових роботах замість локальних кошторисів у тих випадках, коли обсяги робіт і розміри витрат остаточно не визначились і полагають уточненню.

Об'єктні кошториси об'єднують у своєму складі на об’єкт у цілому дані з локальних кошторисів.