4. Характеристика інженерних систем Теплопостачання

Подача теплової енергії у приміщення для забезпечення в них комфортних п араметрів внутрішнього повітря, приготування гарячої води для санітарно-гігієнічних потреб і для виконання технологічних процесів на промислових підприємствах потребує організації та функціювання спеціальних систем теплопостачання, які бувають місцевими, якщо вироблення теплоти відбувається в місці його споживання, або централізованими, якщо вироблення теплоти здійснюється спеціальними підприємствами.

В існуючому господарському механізмі України теплопостачання будівель здійснюється в основному від централізованих систем. Цьому сприяло краще використання палива, більші можливості впровадження заходів з боротьби з забрудненням атмосфери продуктами спалювання палива, зменшення питомих витрат на експлуатацію. Централізовані системи теплопостачання складаються з трьох основних елементів: джерело теплоти, теплові мережі, системи використання теплоти у споживачів.

Джерела теплопостачання призначені для перетворення в теплоту енергію, що міститься в органічному чи ядерному паливі і нагрівання теплоносія (вода, водяна пара), який транспортує теплоту до споживачів.

Джерелом теплопостачання в містах є теплоелектроцентралі (ТЕЦ) і котельні, а сільській місцевості - невеликі котельні й опалювальні печі. На відміну від ТЕЦ і великих котелень централізованого теплопостачання, вироблення теплоти в невеликих котельнях і опалювальних печах потребує значних витрат некваліфікованої праці й сприяє суттєвому забрудненню навколишнього середовища.

Систему трубопроводів і спеціального обладнання, призначених для організації руху теплоносія від джерела до споживача і повернення охолодженого теплоносія до джерела теплопостачання, називають тепловими мережами.

Системи використання теплоти у споживачів призначені для прийому теплоносія з теплових мереж для його розподілу, підтримання потрібних параметрів у абонентів, для обліку споживання теплоти.

Водопостачання

Водопостачання з кругообертом води (замкнений цикл водопостачання), (рос. водоснабжение с кругооборотом воды, англ. supply of water with circle; нім. Wasserbeschaffung mit Wasserzirkelbewegung f) — спосіб водопостачання з багаторазовим використанням відробленої води, що пройшла необхідне очищення. Втрати води при цьому поповнюються з водного джерела.

Питне́ водопостача́ння (рос. питьевое водоснабжение; англ. drinking water supply; нім. Trinkwasserversorgung f) — сукупність заходів по забезпеченню питною водою населення. Питне водопостачання включає вибір і оцінку можливих джерел водопостачання (для підземних вод — оцінку їх запасів), вибір місця закладання та будівництво водозабірних споруд, санітарну оцінку вод і заходів з їх охорони від забруднення. Склад і властивості питної води в системах питного водопостачання повинні відповідати вимогам Державного стандарту "Вода питна".

Місцеве або децентралізоване водопостачання — система водопостачання, призначена для забезпечення питною водою окремих будинків або невеликої групи будівель; має ряд особливостей. З цією метою можуть використовуватися різні за походженням води: атмосферні, відкритих водойм, підземні.

Холодне водопостачання - цілодобове забезпечення споживача холодної питної водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення або до водорозбірної колонки;

Гаряче водопостачання - цілодобове забезпечення споживача гарячою водою належної якості, що подається в необхідних обсягах з приєднаної мережі в приміщення.

Джерела водопостачання бувають закритого (підземні) й відкритого (поверхневі) типу.

До підземних джерел водопостачання відносяться підземні води, які утворюються внаслідок проникнення в землю атмосферних і поверхневих вод. Підземні води можуть бути безнапірними й напірними (артезіанськими). Безнапірні під’йомні води першого від поверхні водоносного горизонту, називаються ґрунтовими. Ґрунтові води характеризуються підвищеним забрудненням, тому повинні бути очищені.

Напірні (артезіанські) води заповнюють водоносні горизонти повністю. Артезіанські води, як правило, характеризуються високою якістю і можуть використовуватись без очищення.

У колодязі, який відкриває напірний водоносний горизонт, вода підіймається до п’єзометричної лінії. Якщо п’єзометрична лінія проходить вище поверхні землі, спостерігається виливання води з колодязя. Такі колодязі називаються самовиливними. Безнапірні й напірні води можуть виходити на поверхню (джерела).

До поверхневих джерел водопостачання відносять ріки, водосховища.

Морська вода після опріснення може також використовуватись для господарсько-питних потреб. Вибір джерела водопостачання залежить від якості води та його потужності.

Схема водопостачання міста залежить від виду джерела водопостачання.