4. У чому сутність спільного підприємництва як моделі виходу фірми на зарубіжний ринок?

Однією із стратегій проникнення на закордонний ринок є укладання ліцензійного договору. Ліцензування — це надання іншій фірмі визначених прав на використання патентів, торгових марок або ноу-хау за визначену платню. Продаж ліцензій є резонним у тому випадку, якщо фірма, що володіє цінними технологічними

патентами чи ноу-хау на унікальну продукцію, не мае організа-ційних структур на закордонних ринках і ресурсів для самостій-ного виходу на ринок.

Ліцензійні угоди можуть складатися щодо наступних катего-рій нематеріальних активів: програм, технологій, методів, процедур, систем, торгових марок, фірмових назв, авторських прав, музичних, літературних чи художніх композицій, винаходів та формул, процесів, конструкцій, схем тощо.

Основною перевагою використання стратеги ліцензування є доступ на НОВИЙ ринок без інвестицій. Але сьогодні вважається, що ліцензування в галузі виробництва пов'язане з високим ризи-ком (наприклад, ліцензіат може перетворитися на конкурента). Ліцензування у сфері послуг пов'язане з меншим ризиком. При цьому багато великих компаній використовують франчайзинг (комерційну концесію). Переконливим прикладом успіху в галузі франчайзинга є мережа «Макдональдс». Головна причина ЇЇ успіху — в широких програмах навчання і контролю за якістю. Але при цьому зберігається деяка економічна незалежність ліце-нзіатів. 3 правової ж точки зору, вони — незалежні юридичні особи.

Фірма може вийти на зовнішній ринок, створивши спільне пі-дприємство (СП). СП — це міжнародна фірма, створена двома чи декількома національними підприємствами з метою найбільш повного використання потенціалу кожної зі сторін для максимі-зації корисного економічного ефекту їхньої діяльності. Важли-вою ознакою СП є наявність у складі його засновників (учасни-ків) хоча б одного іноземного інвестора.

Ця стратегія проникнення стала засобом полегшення експорту капіталу і реалізації інвестиційних проектів, здійснення яких не під силу одній компанії. Завдяки СП поширюються передові технологи і сучасний досвід керування. Крім того, освоения ринків в інших країнах простіше здійснювати за допомогою місцевих пар-тнерів, тим більше, що спільні підприємства часто користуються податковими пільгами. Іноді СП створюються спеціально з метою проникнення міжнародних компаній у закриті національні ринки.

5. Охарактеризуйте форми спільного підприємництва. Які умови застосування, переваги та недоліки кожної з форм?

Існує 4 типи підприємництва: 1. ліцензування – форма спільного підприємництва, що базується на тому, що Ліцензіар (продавець) передає Ліцензіату (покупцеві) приво на використання виробничого процесу, патенту, товарного знаку в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. 2. Підрядне виробництво - форма спільного підприємництва, що базується на тому, що національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонним виробником на виготовлення своєї продукції. 3. Управління за контрактом – форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає закордонному партнерові «ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечує необхідний капітал.4. Спільне володіння – форма спільного підприємництва, за якої об’єднуються зусилля закордонних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, що ним вони володіють та керують спільно.

6. У чому сутність прямого інвестування як моделі виходу фірми на зовнішній ринок? Охарактеризуйте форми прямого інвестування, умови застосування, переваги та недоліки кожної з форм?

Фірма може використати таку модель виходу на зовнішній ринок, як пряме інвестування у виробництво в іншій країні шляхом придбання існуючого чи створення нового підприємства.

Прямі інвестиції здійснюються шляхом передачі капіталу з однієї країни в іншу, але капітал не завжди є єдиним внеском інвестора чи единим засобом придбання акціонерної власності. Фірма-інвестор може надати технологію, кваліфіковані кадри і ринки в обмін на частку участі в капіталі закордонної фірми. Існують такі варіанти прямого інвестування:

а) придбання частинки власності в діючому підприємстві;

б) створення нового підприємства.

Кожен варіант має свої переваги й недоліки і стає більш вигі-дним за певних умов. Перевагами прямого інвестування є:

— зі збільшенням компанією досвіду виробничої діяльності на закордонному ринку вона одержує можливість зниження ви-трат на сировину, робочу силу, інші фактори виробництва, а та-кож може розраховувати на пільги, надані урядом;

— створення нових робочих місць сприяє формуванню позитивного іміджу компанії в країні перебування;

— за рахунок постійної роботи з органами влади, споживача-ми, місцевими постачальниками і посередниками компанія адап-тує свою продукцію до потреб ринку;

— компанія цілком контролює інвестиції і проводить таку ви-робничу, товарну, цінову, збутову, комунікаційну політику, яка найкраще відповідає її стратегічним цілям.

Основний недолік прямого інвестування полягає в тому, що компанія не застрахована від погіршення ринкових умов, деваль-вації валюти, експропріації її власності у випадку політичних по-трясінь, а також від інших ризиків, характерних для діяльності на зовнішніх ринках.

Якщо компанія виходить на декілька зовнішніх ринків і вико-ристовує багатонаціональну стратегію, то вона пристосовує свої стратегічні дії до конкретно! ситуації на ринку кожної краї-ни. У цьому випадку загальна міжнародна стратегія є сукупністю стратегій щодо кількох країн. Таким чином, фірма намагається адаптуватися до умов різноманітних зовнішніх ринків. Необхід-ність у багатонаціональній стратегії виникає завдяки існуючому різноманіттю культурних, економічних, політичних і конкурентна умов у країнах світу. Головною перевагою цієї стратеги є її відповідність місцевим умовам країни, а недоліками — недостатке використання потенційних конкурентних переваг, зростання витрат компанії на дослідження, рекламу тощо.

Альтернативним варіантом виступає глобальна стратегія, яка базується на припущенні, що споживачі великої кількості країн віддають перевагу відносно дешевим стандартним товарам порі-вняно з дорогими диференційованими. Для компанії, яка викори-стовує цю стратегію, весь світ — це єдиний ринок без національ-них кордонів і національних відмінностей між споживачами.

Ця стратегія з успіхом застосовується такими транснаціональни-ми корпораціями, як 8опу, Соса-Соіа, Рерзі Со, МсБопаІсІз, Ргосїег & ОатЫе та ін.

При виході на міжнародний ринок доцільно йти від простого до складного, відпрацьовуючи методи проникнення і впрова-дження на доступніші ринки. Таку стратегію іноді називають стратегією лазерного променя.

7. Дайте порівняльну характеристику моделей виходу фірми на зарубіжний ринок за критеріями: контроль ринку, ресурсні вимоги, ризик, гнучкість, причетність до міжнародного маркетингу.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОДЕЛЕЙ

ВИХОДУ ФІРМИ НА ЗОВНІШНІЙ РИНОК

Модель Основні переваги Недоліки, загрози, вимоги

Прямий експорт • безпосередні контакти зі споживачем

• можливість швидше при¬стосуватися до вимог ринку

• повний контроль за маркетингом • необхідність мати кваліфікований персонал експортної служби

• менший контроль за ло-гістикою ніж у разі інвес-тування

Непрямий екс-порт • прискорення виходу на ринок

• маркетингова компетент¬ність посере-дників • збут стандартних про-мислових та споживчих товарів

• відсутність контакту зі споживачами

• маркетингова залежність від посередника

Ліцензування • мінімальний політичний ризик

• можливість проникнення на протекціоністські ринки • неможливість контролювати виробництво та мар-кетинг ліцензованого то-вару

• перетворення ліцензіата в конкурента

• нижча прибутковість порівняно з прямим експортом та інвесту-ванням

• комерційний ризик

Франчайзинг • швидкість виходу на ринок

• надійність захисту тор-говельної марки

• можливість одночасного виходу на декілька ринків

• відсутність або мініма-ль¬ність витрат

• мінімальний політичний ризик • складність пошуку на-дійного партнера

• обмежена прибутко-вість

• недостатній контроль

• можливість створення кон¬курента

• неможливість викорис-тан¬ня інших моделей у цій країні на час дії угоди

Управління за кон¬трактом • передінвестиційна стадія виходу на ринок

• можливість встановлен-ня певного управлінського контролю над зарубіжним місцевим підприємством

• набуття маркетингового досвіду • обмежена прибутко-вість

• обмеження на маркетинг товару

• тимчасовість

• залежність від стратегії партнера

Технічна допомога • мінімальний політичний ризик

• довготерміновість • пріоритет замовника

• відповідальність за кож-ну стадію контракту

• присутність на ринку обмежена термінами кон-тракту

Угода «під ключ» • довготерміновість

• гарантії сторони, що при¬ймає

• прибутковість

• можливість вертикаль-но¬го та горизонтального інтегрування • великі ресурсні вимоги

• необхідність мати та підтверджувати позитивний бізнес-імідж

• багатоаспектність кон-

тракту та складність переговорного процесу

Підрядне вироб-ництво • відносно невеликі фінансові та управлінські ресурси

• швидкий вихід на ринок

• уникнення проблем з місцевою власністю

• контроль над маркетин-гом

• ефективність застосування на маленьких та протек-ціоністських ринках • складність вибору місцевого партнера

• необхідність, як правило, надання технічної допомоги

• можливість створення кон¬курента на майбутнє

Спільне виробництво • мінімальний ризик виходу на ринок

• довготерміновість зв’яз-ків • залежність від партнера

• обмежений контроль виробництва та марке-тингу

Пряме інвесту-вання • економія за рахунок ви-трат на виробництво та доставку

• збільшення обсягу реалізації, якщо встановлена імпортна квота або обмежені виробничі потужності вдома

• маркетингові переваги (адаптація товару, конт-роль за розподілом, гнучке просування, цінові маневри, післяпродажний сервіс, знання конкурентного середовища, імідж місце-вої компанії) • збільшення витрат на маркетинг

• високі ресурсні вимоги

• вищий ризик втрат вна-слідок високих ресурсних вкладень

• необхідність стратегіч-ного планування

• значні витрати на маркетингові досліджен-ня

• тривалий період окупності

• складність деінвестування у разі провалу або зміни стратегії

8. Охарактеризуйте внутрішні та зовнішні чинники вибору моделей виходу фірми на зовнішній ринок.