Тема 8. Соціально-трудові відносини зайнятості.

1. Зайнятість: сутність, принципи та форми.

2. Безробіття, його показники і види.

3. Державне регулювання зайнятості населення.

1. Зайнятість: сутність, принципи та форми.

Міжнародна організація праці рекомендувала систему класифікації, згідно з якою населення поділяється на економічно активне та економічно неактивне.

Економічно активне населення — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

Економічно неактивне населення, (за методикою МОП) — це особи у віці 15 — 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні.

До цієї категорії належать:

• учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання;

• особи, що одержують Пенсії за віком або на пільгових умовах;

• особи, що одержують пенсії за інвалідністю;

• особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;

• особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання;

• інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Зайнятість – одна з найскладніших і найважливіших економіч­них категорій, оскільки, з одного боку, забезпечує виробництво валового національного продукту - основу життєдіяльності люд­ського суспільства, а з іншого – відображає потреби людини в самореалізації через участь у суспільно корисній праці. Отже, зайня­тість — надзвичайно важливе соціально-економічне явище, яке відображає раціональне використання ресурсів праці, задоволення потреб народного господарства в робочій силі, забезпечення належ­ного рівня життя зайнятого населення, задоволення потреб пра­цівників у підвищенні професійного рівня, у всебічному розвитку особистості.

Зайнятість населення – це діяльність, пов'язана з задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить дохід у вигляді заробітної плати, додаткових грошових допомог, натуральних ви­плат і т. ін.

Зайнятість (ЗУ «Про зайнятість населення» від 1.01.2013) - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно;

Залежно від тривалості й режиму зайнятості виділяють такі її форми:

Повну зайнятість розглядають на рівні працівника та на рівні держави. На рівні окремого суб'єкта ринку праці повна зайня­тість – це діяльність працівника протягом повного робочого дня (тижня, сезону), яка приносить дохід у нормальних для даного регіону розмірах. На рівні держави під повною зайнятістю розумі­ють стан найбільшого залучення працездатного населення в суспільне виробництво. Тобто, зайнятість вважається повною, якщо фак­тичне безробіття дорівнює природному його рівню.

Неповна зайнятість на рівні країни визначається ситуацією, ко­ли до суспільного виробництва залучено тільки частину працездат­ного населення. Під кутом зору окремого працівника неповна зайня­тість - це зайнятість певної особи протягом неповного робочого дня, або з неповною ефективністю, з неповною оплатою. Неповна зайнятість може бути примусовою та добровільною. Примусова неповна зайнятість обумовлена економічними причинами (скоро­ченням обсягів виробництва, циклічним розвитком економіки, ре­конструкцією підприємства).

Добровільна неповна зайнятість пов'язана з соціальними фак­торами – вихованням дітей, доглядом за хворими членами сім'ї, суміщенням роботи і навчання. Добровільна неповна зайнятість називається частковою. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи працівника. До частково зайнятих можуть належати жінки-домогосподарки, студенти, пенсіонери.

Крім перелічених видів зайнятості, виділяють іще приховану, сезонну, маятникову зайнятість.

Прихована зайнятість – це зайнятість поза офіційним обліком, наприклад, зайнятість працівників, які перебувають у тривалих неоплачуваних відпустках, безробітних, пенсіонерів торгівлею, на­данням різних послуг населенню.

Сезонна зайнятість характеризується сезонним залученням працездатного населення у суспільне виробництво.

Маятникова зайнятість – вид зайнятості, який має постійний характер, але пов'язаний з періодичними переміщеннями праців­ників під час трудової діяльності.

Залежно від сфери прикладання праці виділяють основну і до­даткову зайнятість, які ще можуть називатися первинною і вто­ринною.

Основна, або первинна зайнятість – це діяльність у межах нормативного робочого дня, тижня за основним місцем роботи.

Додаткова, або вторинна зайнятість – це зайнятість понад нормативний робочий час.

За критерієм реєстрації трудової діяльності зайнятість поділяє­ться на:

• зареєстровану зайнятість (наймана праця, підприємництво, самозайнятість);

• неформальну зайнятість – діяльність, реєстрації якої не пе­редбачено чинним законодавством (дрібне виробництво, надання послуг пенсіонерами, особами, які перебувають у неоплачуваних відпустках тощо);

• тіньову зайнятість – діяльність, дозволену законом, реєст­рацію якої передбачено чинним законодавством, але яка з різних причин не здійснюється;

• кримінальну зайнятість – діяльність, заборонену чинним законодавством (торгівля й виробництво наркотичних речовин, зброї тощо).

У спеціальній економічній літературі нерідко може використовуватися велика кількість визначень зайнятості: продуктивна, ра­ціональна, оптимальна, збалансована, ефективна. Всі вони лише уточнюють основний зміст зайнятості, який полягає в необхідності підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою силою і її резервом, яке сприяло б досягненню максимальної ефективності функціонування виробництва і зростання доходів населення.

Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забез­печує гідний дохід, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспіль­ної продуктивності праці.

Зайняті економічною діяльністю (за визначенням МОП)— це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві — не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

Відповідно до ЗУ «Про зайнятість населення» від 1.01.2013 продуктивна зайнятість - зайнятість, що дає змогу забезпечити ефективне суспільне виробництво та задовольнити потреби працівника на рівні не менше встановлених законодавством гарантій;

Прагнення до найповнішої та ефективної зайнятості всього економічно активного населення країни - мета розвитку будь-якої економічної системи.

Згідно з ЗУ «Про зайнятість населення» від 1.01.2013 до зайнятого населення належать

• особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством,

• особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств),

• проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості,

• особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать:

• непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

• батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

• особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Кількісно зайнятість характеризується її рівнем, визначуваним як відношення чисельності зайнятих до загальної чисельності населення, або як відношення зайнятого населення до економічно активного.

де Ч₃ - чисельність зайнятого населення,

Ч_н - загальна чисельність населення,

Ч - чисельність безробітного населення.