8. Еволюціоністська соціологія г.Спенсера.

Соц теорія Г. Спенсера грунтується на 3 складових: принципі органіцизму, ідеї соц еволюції та вчення про соц інститути. За Г. Спенсером, суспільство копіює та відтворює живий організм, а це означає, що ним керують біологічні закони, відповідним чином адаптовані. Так, закон боротьби за існування, виведений Дарвіном для біол середовища, Спенсер трактує як закон класової боротьби для середовища соц.

Ототожнюючи суспільство з біологічним організмом, він дає порівняльний аналіз соц та біол організмів. Спенсер стверджує, що кожний елемент структури соц системи виконує свої функції: землеробство і промисло­вість - функцію харчування, торгівля - кровообігу, армія - захи­сні функції шкіри, транспорт - кровоносних судин тощо.

Людст­во у своєму історичному розвитку повторює еволюцію органічного світу: ускладнення структури, зростання внутрішньої диференціації суспільних утворень, посилення їх інтеграції, централізація управ­ління ними тощо.

Учення Г. Спенсера сприяло проникненню в соціологію еволю­ціонізму як методологічного підґрунтя. А виявлена ним схожість та спорідненість соц організмів із біол стала теорети­чною основою проголошення єдності законів історичного розвитку природи та людини. Соціальна еволюція стала сприйматися та роз­глядатися як продовження біологічної. Зрозуміло, що такий підхід не позбавлений і багатьох принципових недоліків, зокрема механі­цизму й натуралізму. Механіцизм Спенсера виявився в його теорії еволюції, яка не ви­знає революційних стрибків, розглядає еволюцію як автоматичний про­цес природного добору, що не сприймає зовнішнього регулювання. Натуралізм Спенсера виявляється у невиправданому зближен­ні закономірностей соц й біо розвитку, ігноруван­ні якісної специфіки суспільного життя порівняно з природними явищами, у спробі перенести методи природознавства у сферу соц пізнання

Вчення Г.Спенсера про соціальні інститути.

Характеризуючи структуру суспільства, Г. Спенсер розрізняв, наприклад, три підсистеми — підтримуючу (економіка), розподіль­чу (розподіл праці) і регулюючу (держава), а також шість типів соці­альних інститутів (родинні, освітні, політичні, церковні, професійні і промислові).

Марксистська соціологія, її особливості.

Усі зміни, що відбуваються в суспільстві, у тому числі зміни суспільних відносин, залежать від змін у суспільному виробництві. Виробничі відносини – матеріальна основа соціальних, ідеологічних та політичних відносин. На кожному етапі розвитку суспільства є свої особливості взаємодії суспільства з особистістю, зумовлені сукупністю соціальних обставин конкретної соціальної формації. Вивчення суспільного життя слід розпочинати із вивчення соціальної діяльності людей. Заперечується сприйняття суспільства як механічної сукупності індивідів, що виникає і змінюється випадково і кожній формації притаманні власні закони розвитку та функціонування соціальної системи  і її складових.

• Теорія відчуження праці. Пропонував вивчати не взагалі, а кожне суспільство окремо, конкретні соц.утворення.

Методика конкретних соц.досліджекнь: на основі узагальнення великого фактичного матеріалу з використанням різних соц. способів збирання первинної інформації: вивчення документів, соц.спостереження, опитування.

Отже, можна зробити такі висновки:

• Для марксизму суспільство – продукт взаємодії між різними людьми, система їхніх взаємозв’язків, що є результатом насамперед їхньої трудової діяльності.

• Висунули фундаментальне положення про те, що соціологічне знання повинно спиратися на вивчення самої соціальної реальності, а не тих ідей і уявлень, що їх відбивають.

• їхнє розуміння соціальної історії як природно-історичного процесу, заснованого на послідовній, по­ступальній і закономірній зміні суспільних формацій — первіснооб­щинній, рабовласницькій, феодальній, капіталістичній і комуністич­ній — було для свого часу великим кроком вперед у розвитку не тільки соціальної філософії, але й соціологічної думки. Особливо ве­лика в цьому плані заслуга марксизму в обґрунтуванні зародження, становлення і розвитку капіталізму як промислового (індустріально­го) суспільства.