27.Наукове виробництво в бюджетних установах (особливості та їх вплив на побудову обліку, склад і класифікація витрат).

До складу бюджетних установ, як уже зазначалося, входять наукові установи, зокрема науково-дослідні інститути, наукові інститути різної галузевої належності та ступеня підпорядкування. Основним продуктом їхньої діяльності є науково-технічна продукція, отримувана в результаті дослідної діяльності. Науково-дослідна діяльність являє собою специфічний вид виробництва, який має певні особливості:

Невизначеність, імовірнісний характер майбутнього результату.

Непередбачуваність досягнень, що пояснюється творчим харак­тером наукової праці — доцільної діяльності людини з пізнання та теоретичної схематизації об’єктивних знань щодо дійсності.

Нематеріальний характер наукової продукції, що розкриваєть­ся в головній властивості результату — інформаційності.

Неповторність наукової продукції, пов’язана із самими характеристиками наукової праці.

Циклічність процесу наукового дослідження, яка пов’язана з етапами наукових досліджень.

Цілісність продукції наукового виробництва, що полягає в наданні статусу продукції кінцевому, а не проміжним за циклами результатам.

Продуктивність та високий рівень інтелектуальності продук­ції.

Специфічність предмета праці, яким у цьому разі виступає сума нагромаджених знань у відповідній галузі.

Важливою умовою отримання якісних достовірних даних про собівартість виконаних НДР є чітке визначення складу витрат. Через значну різнорідність витрат на різних рівнях науково-до­слідної роботи та управлінської діяльності установ особливого значення набуває відпрацювання загальних класифікаційних принципів формування складу витрат на НДР.

Загальний склад витрат на НДР визначено Методичними рекомендаціями щодо застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» при визначенні вартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердже­ними Наказом Міністерства освіти і науки від 13.03.2001 № 19. Відповідно до класифікаційних принципів, прийнятих у вітчизняній практиці, витрати на НДР можна згрупувати за такими ознаками :

видами робіт;

економічними елементами;

статтями калькулювання.

До витрат за видами робіт, що включаються до собівартості НДР, входять:

витрати на теоретичні (пошукові) дослідження, розроблення технічних пропозицій, виконання розрахункових робіт, моделювання процесів;

витрати, пов’язані з добором та вивченням науково-техніч­ної літератури, інформаційних матеріалів вітчизняних і зарубіжних видань та ін;

витрати на проектування, розроблення робочої документації та виготовлення дослідних зразків або макетів, засобів для їх випробування;

витрати на дослідні роботи й випробування, узагальнення та аналіз результатів досліджень і розроблень пропозицій про впровадження у виробництво результатів виконаної роботи;

витрати на винахідництво й раціоналізацію;

витрати на розроблення дослідно-технологічного регламенту, дослідно-промислового регламенту;

витрати на передачу підприємствам, установам і організаціям своїх науково-технічних досягнень.

Група, утворена за економічними елементами, становить сукупність первинних однорідних видів витрат.

Серед витрат, що належать до економічних елементів, виокремлюють:

• матеріальні витрати (з урахуванням вартості зворотних відходів);

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизацію;

• інші операційні витрати.

Групування за певним видом витрат, що становлять собівартість як окремих НДР, так і науково-господарської діяльності в цілому, називають групуванням за калькуляційними статтями.

Зауважимо, що зазначене групування має дворівневий поділ, який повно характеризує сутність поняття і містить чотири основні загальні статті:

• прямі матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта;

• прямі витрати на оплату праці, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

• інші прямі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

• загальновиробничі витрати.

Витрати на НДР групуються й за іншими класифікаційними ознаками: темами й завданнями НДР, календарними періодами, місцеві виконання НД

28.Незавершене капітальне будівництво в складі необоротних активів (визначення, рахунки бухгалтерського обліку, бухгалтерські проведення).

Незавершене капітальне будівництво (виготовлення, створення), добудівля, поліпшення (дообладнання, реконструкція, модер­нізація) від початку і до завершення зазначених робіт є новим об’єктом обліку в складі необоротних активів, при цьому вартість виконаних будівельно-монтажних робіт установа відносить на фактичні видатки для відображення накопичення сум за незавершеним капітальним будівництвом. Витрати за незавершеними або завершеними, але не зданими в експлуатацію об’єктами капітального будівництва, які були списані на виконання кошторису, обліковують у складі необоротних активів на окремому рахунку до введення їх в експлуатацію. Аналітичний облік незавершеного капітального будівництва ведуть у розмірі витрат за кожним об’єктом за такими напрямами робіт: проектно-вишукувальні роботи; будівельні роботи; роботи з монтажу устаткування; придбання устаткування, що потребує монтажу; придбання устаткування, що не потребує монтажу, інструментів та інвентарю; інші капітальні роботи і витрати.

Для обліку розрахунків за незавершеним капітальним будівництвом передбачено рахунок 14 «Незавершене капітальне будівництво» в розрізі субрахунків 141, 142, 143.

Основні бухгалтерські проведення:

1.Відображено в обліку суми за невведеними в експлуатацію об’єктами капітального будівництва: Дт 141-143 Кт 402

2.Прийнято в експлуатацію об’єкти капітального будівництва на підставі акту.

Дт 103 – 122 Кт 401

Водночас проводять другий запис: Дт 402 Кт 141 – 143