74Фонди оплати праці, грошового та стипендіального забезпечення (визначення, склад, контроль за використанням)

Під фондом оплати праці бюджетних установ розуміють обсяг коштів, отриманих як у вигляді фінансування із бюджету, так і від надання платних послуг і т.п.., що запланований відповідно до кошторису доходів і видатків бюджетних установ для використання при розрахунках по заробітній платі з працівниками.

Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватись у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи.

Вищі розпорядники коштів, Рахункова палата й фінансові органи контролюють використання фонду заробітної плати, перевіряючи та затверджуючи кошториси доходів і видатків бюджетних установ, аналізуючи звіти про виконання кошторисів. До їхніх функцій належить проведення документальних ревізій фінансово-господарської діяльності, які є найефективнішою формою подальшого контролю.

У бюджетних установах відповідальність за використання коштів на заробітну плату несуть розпорядники коштів і голов­ні бухгалтери.

Важливі контрольні функції виконують органи Державного казначейства, які видають дозвіл на отримання коштів на заробіт­ну плату в межах планового фонду.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють також Міністерство праці та соціальної політики України, професійні спілки й інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України й підпорядковані йому прокурори.

Стипендія - це грошове забезпечення, яке призначається з загального фонду державного бюджету: 1) особам, які навчаються в межах обсягів підготовки кадрів за державним замовленням, а саме: учням денних відділень професійно-технічних навчальних закладів; студентам денних відділень вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації; ІІІ—ІV рівнів акредитації; 2) учням середніх спеціальних музичних шкіл-інтернатів і середніх художніх шкіл, які навчаються у VІІІ—ХІІ класах, учням І і ІІ курсів училищ фізичної культури; 3) слухачам підготовчих відділень консерваторій та студій підготовки акторських кадрів.

Розрізняють академічні та соціальні стипендії. Академічними стипендіями є:стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України; іменні або персональні стипендії навчального закладу; ординарні (звичайні) академічні стипендії. Соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія. Розмір академічних стипендій визначається виходячи з установленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць з урахуванням типу навчального закладу, умов та порядку навчання, успішності стипендіата. Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність в особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законом для таких категорій громадян.

Військовослужбовцям присвоюється військове звання і нараховується не заробітна плата, а грошове забезпечення. Джерелом фінансування потреб у коштах на його виплату є фонд грошового забезпечення, який створюється щорічно за рахунок бюджетних асигнувань, виділених на зазначені цілі. Грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Грошове забезпечення складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовими званнями та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки і доплати (за вислугу років; за тривалу безперервну службу; за класну кваліфікацію; за знання й використання іноземної мови; за особливі умови праці; за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, тощо), одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги, премію. Слід зазначити, що підґрунтям для нарахування додаткових видів грошового забезпечення є оклади грошового утримання. Нарахування грошового забезпечення здійснюють на підставі штатного розпису, норм грошового забезпечення, грошових атес­татів і роздавальних відомостей, які складаються у фінансово-економічному органі військової частини.

75Характеристика понятійного апарату обліку видатків бюджетних установ (касові видатки, фактичні видатки, поточні видатки, капітальні видатки, видатки загального фонду, видатки спеціального фонду) та сфера його застосування

Фактичні видатки - це дійсні, кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, включаючи видатки за неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченої заробітною платою і стипендіями. Ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому при виконанні планового обсягу робіт вони повинні відповідати сумам асигнувань за кошторисом.

Касовими видатками вважаються всі виплати, здійснені з поточних чи реєстраційних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівкових перерахувань. Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків. Основною задачею обліку касових видатків є забезпечення контролю за цільовим витрачанням бюджетних коштів відповідно до кошторисних асигнувань.

Поточні видатки - це видатки бюджету на утримання мережі підприємств, установ і організацій, яка діє на початок бюджетного року та набуває чинності в цьому році, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та ін. До них належать видатки; 1) на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату; 2) придбання товарів і матеріалів; 3) відрядження; 4) оплату послуг бюджетних установ; 5) оплату комунальних послуг та енергопостачання; 6) дослідження, дослідно-промислові та інші розробки; 7) сплату відсотків банківським установам, відсотків за внутрішніми позиками; 8) сплату відсотків, комісій та штрафів за зовнішніми державними позиками; 9) трансферти (бюджетам місцевого самоврядування, населенню або певним групам населення, підприємствам та іншим країнам). 

Капітальні видатки - це видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: 1) фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; 2) фінансування структурної перебудови національної економіки; 3) субсидії, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. До капітальних також належать видатки: 1) на придбання обладнання і предметів довгострокового використання; 2) придбання основного капіталу; 3) капітальне будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт; 4) створення державних запасів і резервів; 5) придбання землі та нематеріальних активів; 6) капітальні трансферти; 7) нерозподілені витрати.

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету.

Видатки загального фонду фінансуються шляхом залучення коштів, які не мають закріплених джерел фінансового забезпечення