2.2.Графічний метод

Графічний метод, зокрема метод А.А.Труханового, припускає розрахунок за номограмами [1; 5]. Цей метод дає найбільшу точність при розрахунку освітлювальних установок зі спрямованим світлом.

2.3.Точковий метод

Точковий метод використовується для розрахунку локалізованого та місцевого освітлення, а також освітлення негоризонтальних площин та великих територій. Цей метод дозволяє врахувати освітленість, яка створюється світловим потоком, відбитим від стін і стелі.

Як відомо з фізики, освітленість Е в точці поверхні А, створена ізотропним точковим джерелом, силою світла І, на відстані r від нього, виражається формулою

Е_А = І  cos  / r ² , (5)

де  – кут падіння променів ( рис. 1).

S^*



dS

Рис. 1. До пояснення поняття освітленості поверхні, де:

dS – елементарна площа ділянки;

– радіус-вектор від точкового джерела світла S^* до освітлювальної поверхні;

– нормаль до поверхні.

Якщо d – розмір джерела, то його можна вважати точковим за умови, коли відстань r від джерела до освітлюваної поверхні значно більше розміру джерела. Якщо відношення r / d  10, то помилка при обчисленні освітленості за формулою (5) менше 1 %.

Так, як r  cos  = h – висота підвісу світильника, то r = h / cos . Підставляючи в (5), маємо Е_А = (І  cos³ ) / h² . Уводячи коефіцієнт запасу k, маємо остаточно

Е_А = (І  cos³ ) / (k h²) . (6)

У тому випадку, коли розрахункова точка Б знаходиться на будь-якій негоризонтальній площині, освітленість можна знайти за виразом:

Е_Б = Е_А  , (7)

де  – перехідний коефіцієнт, що визначається за спеціальними номограмами.

Якщо освітлення утворюється від кількох джерел світла (кількох світильників), то підраховують освітленість від кожного з джерел (світильників) і за принципом суперпозиції (накладання) знаходять загальну освітленість.

Зазначимо, що принцип суперпозиції хвиль відноситься до системи хвиль, які поширюються в середовищі, незалежно одна від іншої. Результуюча швидкість, зміщення та прискорення кожної частинки середовища рівна векторним сумам відповідних величин, обумовлених кожною із хвиль окремо. Для системи однаково поляризованих електромагнітних хвиль світлового діапазону їх створювана загальна освітленість в деякій точці отримується арифметичною сумою окремих освітленостей, які створюються в даній точці складовими хвилями.

Різновидом точкового методу є метод ізолюкс (ізолюкса – крива, яка являє собою геометричне місце точок даної площини з однаковими значеннями освітленості).

2.4. Метод коефіцієнта використання світлового потоку

Вказаний метод призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Метод не можна застосовувати при розрахунках локалізованого освітлення, місцевого освітлення, а також освітлення похилих поверхонь. Нижче метод коефіцієнта використання світлового потоку розглянутий докладно з врахуванням обмежень і умов застосування.