6.Завдання для розрахункової роботи з світлотехніки

Завдання: Виконати розрахунок загального штучного освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку. Порівняти фактичну загальну рівномірну освітленість приміщення з нормативною освітленістю. Якщо фактична освітленість E_ф менша за нормативну, то підрахувати необхідну кількість світильників для того, щоб нова фактична освітленість E_ф1 практично відповідала нормативній E_н , або не змінюючи кількість світильників збільшити потужність ламп.

Зауваження 1. Перед розв’язанням задачі розглянути аналіз методів розрахунку штучного освітлення (розділи 2, 3 і 4) і проаналізувати методику розв’язання конкретних світлотехнічних задач (розділ 5).

Зауваження 1. Розшифровування абревіатури типу лампи (див. табл. 12) подані в табл. 18, де в першій колонці позначений тип лампи українською, а в дужках – російською мовою.

Таблиця 18

Назви освітлювальних ламп

Тип лампи	Повна назва лампи (в дужках російськомовна термінологія)	Тип лампи	Повна назва лампи (в дужках російськомовна термінологія)
ДРЛ (ДРЛ)	Дугова ртутна лампа високого тиску	ГЛР (ГЛН)	Галогенні лампи розжарювання (“накаливания”)
ДРІ (ДРИ)	Дугова ртутна металогалогенна лампа	ЛР (ЛН)	Лампи розжарювання (“накаливания”)
НЛВТ (НЛВД)	Натрієва газорозрядна лампа високого тиску (“давления”)	ЛЛ (ЛЛ)	Люмінесцентні лампи: білого світла (ЛБ), денного світла (ЛД), природного (“естественного”) світла (ЛП)(ЛЕ), холодно-білого світла (ЛХБ), тепло-білого світла (ЛТБ)

Вихідні дані та вимоги до розрахунку:

1) вид приміщення;

2) розміри приміщення, А  В  H, м;

3) тип світильників, які встановлені в даному приміщенні (табл. 12);

4) кількість світильників, N;

5) тип ламп у світильнику (табл. 2; 4; 5; 6; 12; 15);

6) число ламп, n;

7) коефіцієнти відбиття світлового потоку від стелі _стелі, від стін _стін і від підлоги _підл (табл. 8);

8) висота умовної робочої поверхні над підлогою, h_p = 0,8 м (рис. 3);

9) висота звису світильника h_с (рис. 3). Для люмінесцентних ламп треба прийняти h_с = 0, а для ламп розжарювання, ДРЛ і ДРІ – h_с = 40 см;

10) розрахункова висота люмінесцентного світильника над робочим столом визначається за формулою h = H – h_p , а для ламп розжарювання, ДРЛ і ДРІ за формулою h = h_п = H – h_p – h_с (рис. 3);

11) оптимальна відстань між світильниками L визначається за відомою формулою L =   h, де параметр  табульований ( = 0,36 ... 2,6), залежить від виду КСС та визначається за таблицею 7;

11) затемнення робочих місць немає;

12) коефіцієнт мінімального освітлення (коефіцієнт нерівномірності освітлення) для люмінесцентних ламп складає z = 1,1, а для ламп розжарювання ДРЛ і ДРІ цей коефіцієнт дорівнює z = 1,15;

13) значення індексу приміщення визначати за формулою:

i = A  B / (A+B)  h_п ;

14) розрахункову (фактичну) освітленість визначати за формулою:

E_р = N  n    Ф / (S  z  k_з);

15) номінальні світлові потоки ламп розжарювання, люмінесцентних ламп, натрієвих ламп високого тиску та дугових ртутних ламп типів ДРЛ і ДРІ визначають за таблицями 2, 4, 5, 6 і 15;

16) фактична проектована освітленість E_ф повинна відповідати нормативній величині E_н освітленості відповідно потужності чи типу лампи, кількості ламп в одному світильнику, кількості світильників і схемі їх розташування в приміщенні;

17) розрахунок загального штучного освітлення повинен завершуватися коротким висновком, який узагальнює процедури розрахунку, акцентує увагу на достовірності отриманих результатів та їх значимість;

18) електронний варіант розрахунку загального штучного освітлення перевірити на граматичні та синтаксичні помилки, а далі перетворити за допомогою принтера в паперову матеріалізовану форму, а далі зброшурувати листи паперу за допомогою скріпок.

Вихідні дані до розрахунку наведені в табл. 19. Вказані дані є основою для вибору варіанту розрахункової роботи, який співпадає з порядковим номером студента в журналі групи.

Таблиця 19