7. Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб'єкти, об'єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення

Конституційно-правові відносини — це врегульовані норма­ми конституційного права суспільні відносини.

Для конституційних правовідносин характерне те, що вони:

1) мають політичний характер (хоча слід мати на увазі, що не всі політичні відносини є конституційно-правовими, а також що не всі конституційно-правові відносини мають політичний характер — наприклад, відносини з приводу громадянства, з при­ воду утворення та участі в діяльності громадських організацій тощо);

2) ці відносини є базовими в системі правовідносин у цілому. Конституційно-правові відносини класифікують за такими

критеріями:

І. За цільовим призначенням:

1. установчі відносини — це переважно загальні відносини, що виникають на основі конституційних принципів, статутних, дефінітивних та інших норм;

2. правовстановлюючі відносини — це такі, в яких їх суб'єкти здійснюють свої права та виконують свої обов'язки, встановле­ні правовою нормою;

правоохоронні відносини — це відносини, метою яких є охорона приписів правової норми. Ці відносини завжди мають характер владовідносин. Вони можуть бути як загальними, так і конкретними. Загальні, наприклад, забезпечують передбачений ст. 6 Конституції України розподіл державної влади на законо­давчу, виконавчу, судову гілки, а конкретні, приміром, забезпе­чують недоторканність народних депутатів України;

II. За змістом:

1. матеріальні правовідносини — це відносини, які скла­даються в процесі реалізації матеріальних норм конституцій­ного права. Наприклад, такі відносини виникають у процесі реалізації норм Конституції України, що визначають взаємо­відносини між Президентом України та Верховною Радою України;

2. процесуальні правовідносини виникають при реалізації процесуальних норм. Такі норми містяться, наприклад, у Регла­менті Верховної Ради України, який встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формуван­ня державних органів, визначає законодавчу процедуру, про­цедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради;

III. За формою:

1. правовідносини у власному розумінні, які характеризують­ся тим, що в них чітко визначені права та обов'язки суб'єктів і кожен суб'єкт здійснює свої права та обов'язки особисто;

2. правові стани, які характеризуються тим, що права та обо­в'язки суб'єктів мають менш визначений характер. Вони вста­новлюються правовими нормами, на підставі яких складаються ніші правові відносини (наприклад, стан громадянства);

IV. За часом дії:

1. строкові правовідносини — це більшість конституційно-правових відносин; вони діють протягом чіткого, встановленого и нормі строку (наприклад, правовідносини, що виникають під час виборчої кампанії, проведення референдуму тощо);

2. безстрокові правовідносини — це правовідносини, необ­межені в часі, які, однак, можуть припинити своє існування за певних умов (наприклад, смерть громадянина припиняє усі відносини з приводу його громадянства). До безстрокових належать всі відносини, що за формою є правовими станами, відносини, пов'язані із забезпеченням державою основних прав та свобод громадян, тощо.

Існують і інші критерії класифікації конституційних право­відносин: за суб'єктами, за юридичними фактами тощо.

Суб'єкти конституційно-правових відносин — це їх учасники, які у конкретному правовідношенні здійснюють свої права та не­сун, відповідні юридичні обов'язки або своєю правоздатністю породжують певні правові стани¹. Зазначене поняття потріб­но відрізняти від поняття «суб'єкт конституційного права», під яким розуміють установленого конституційними нормами носія, який може мати юридичні права і нести відповідні обов'язки².

Найбільш поширеними видами суб'єктів конституційно-пра­вових відносин є:

1. спільноти (народ, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо);

2. держава, органи державної влади та органи місцевого са­моврядування, депутати, службові та посадові особи;

3. політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації);

4. громадяни України, іноземці, особи без громадянства, жи­телі, біженці;

5. підприємства, установи, організації;

6. міжнародні органи і організації;

7. органи самоорганізації населення;

8. ЗМІ тощо.

Об'єкти конституційно-правових відносин — це предмети або явища, з якими норми конституційного права пов'язують по­ведінку учасників конституційно-правових відносин.

Об'єктами конституційно-правових відносин є:

1. державна територія, оскільки територія держави є прос­торовою базою здійснення її суверенітету, просторовою межею її влади;

2. влада (воля) Українського народу;

3. державна влада, що є об'єктом більшості конституційно-правових відносин;

1) місцеве самоврядування;

5. майнові та немайнові блага;

6. поведінка людей, дії органів держави, органів місцево-пі самоврядування, об'єднань громадян, що мають певною мі­рі і к і профілююче значення в конституційному праві, оскільки реалізується народовладдя в різноманітних його формах¹.

Змістом конституційно-правових відносин є соціальна по­ні лійка (діяльність) суб'єктів конституційного права, що за­безпечується і спрямовується державою шляхом визначення їх і суб'єктивних прав і юридичних обов'язків².

Виникнення, зміна та припинення конституційно-правових відносин пов'язані з певними умовами, передбаченими норма­ми конституційного права. Такі умови називають юридични­ми фактами. Їх класифікують за кількома критеріями. Наприклад, за впливом на динаміку правовідносин виділяють пра­воутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі юридичні факти. Наприклад, народження людини, досягнення особою певного віку, смерть особи, стихійні лиха.