Тема 3.

ОСНОВИ

КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ

УКРАЇНИ

1. Поняття, суть, ознаки конституційного

ладу України. Гарантії

конституційного ладу України

Конституційний лад України є системою суспільних відно­син, передбачених і гарантованих Конституцією України і зако­нами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. Конституцій­ний лад опосередковує насамперед суспільний та державний лад¹.

При цьому не всі дослідники включають поняття суспіль­ного ладу до конституційного ладу. О. Ф. Фрицький зазначає, що суспільний лад поглинає як державний лад, так і право в ці­лому, а тому він не може бути складовою поняття «конституцій­ний лад»².

Термін «конституційний лад» вживається у багатьох консти­туціях без офіційного визначення цього поняття. Проте це мож­на зробити з аналізу конкретного конституційного тексту².

За суттю конституційний лад являє собою певний тип кон­ституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку су­спільства, держави, права. Нинішній конституційний лад Украї­ни за своєю суттю є перехідним, змішаним.

За змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, системи державної вла­ди і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші важливі інститути конституційно-правових відносин України.

За формою конституційний лад являє собою систему основ­них організаційних і правових форм суспільних відносин, перед­бачених Конституцією України, і є ліберально-демократичним.

Існуючий конституційний лад України, передбачений Кон­ституцією України, характеризується такими загальними прин­ципами: суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступніс­тю, програмним характером, гарантованістю.

Суверенність конституційного ладу полягає у такому.

1. Відповідно до ст. 5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

2. Конституційний лад установлюється конституцією, а то­му її прийняття вважається пріоритетним правом народу. Чин­на Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу. Правом уносити зміни до всіх розділів Конституції України наділена Верховна Рада Украї­ни (саме реалізовуючи дане право 08.12.2004 p., Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Кон­ституції України»). Однак, щодо змін до розділів І, III, XIII, то остаточне їх затвердження має здійснюватися на всеукраїнсько­му референдумі, який призначає Президент України (ст. 156 Конституції України). Це положення конкретизує вимогу ч. З ст. 5 Конституції України, за якою право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народу України, оскіль­ки саме розділ І Конституції України визначає основи консти­туційного ладу України.

Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні і га­рантуванні Конституцією такого порядку, який ґрунтується на повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і сво­бод особи.

Так, відповідно до ст. З Конституції України людина, її жит­тя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визна­ються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права та свобо­ди людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль­ності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяль­ність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є го­ловним обов'язком держави.

Реальність конституційного ладу означає те, то конститу­ційний лад має відображати суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції і на перспективу. Сьогодні не можна вважати реальними положення Конституції України, наприклад, про соціальний характер держави, соціальні права і свободи людини тощо.

Системність конституційного ладу передбачає послідов­ність, логічність, усебічність і повноту закріплення в Консти­туції основних інститутів суспільства і держави. Порівняно з попередніми конституціями, що діяли в Україні, Конституція 1996 р. найбільш системно закріпила основні інститути україн­ського суспільства і держави.

Наукова обґрунтованість конституційного ладу України ви­значається тим, що теоретичні основи Конституції України, яка гарантує конституційний лад, склали: надбання світової науко­вої конституційної думки; окремі надбання науки радянського державного права; надбання української конституційної думки з часу проголошення незалежності України.

Наступність конституційного ладу полягає в акумулюванні того позитивного, що було в українському державотворенні в минулому.

Програмний характер конституційного ладу означає те, що частина положень Конституції України визначає напрями по­дальшого розвитку України. Зокрема, це стосується соціально­го та правового характеру держави, системи соціальних і куль­турних прав тощо.

Щодо гарантованості конституційного ладу, то його гаран­тами виступають: народ України; Конституція і закони; Україн­ська держава в цілому та в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб); Верховна Рада України; Президент Украї­ни; Кабінет Міністрів України та інші органи державної влади; Конституційний Суд України; суди загальної юрисдикції і про­куратура; політичні партії і громадські організації; засоби масо­вої інформації; територіальні громади та органи місцевого са­моврядування; міжнародні організації.

До спеціальних принципів конституційного ладу України відносять зокрема:

1. принцип здійснення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу, судову;

2. принцип верховенства права;

3. принцип прямої дії норм Конституції;

4. принцип визнання і гарантування місцевого самовряду­вання;

5) принцип судового захисту прав і свобод людини і грома­дянина тощо¹.