Пояснення до завдання і хід роботи:
1. Виконати ґрунтовий розріз або використати попередній. Зачистити стінку розрізу і намітити місце взяття зразка в кожному генетичному горизонті та підгоризонті.
На межі двох горизонтів зразки не брати. Зразок вирізати у вигляді цеглинки довжиною 10-12 см, глибиною (у стінку розрізу) 7-10 см, товщиною (висотою) 5-10 см, а там, де потужність горизонту менше 10 см, відібрати зразок на повну його товщину (не захоплюючи 1-2 см перехідних до інших горизонтів).
2. Взяти зразок у нижній частині профілю (горизонт С), а потім з наступних, поступово рухаючись наверх (до горизонту А). У розрізі зразки ґрунтів бажано відбирати з генетичних горизонтів трьох стінок. Найкраще зразок брати із середньої, найбільш характерної частини горизонту або підгоризонту. З орного горизонту беруть один зразок на всю його потужність або пошарово (0-10, 10-20, 20-30 см).
При взятті зразка намагаються зберегти природне складення ґрунту, а якщо це не вдається (ґрунти пухкого складу), зразок виймають окремими шматками з попередньо визначеного місця.
За допомогою ножа або стамески кожний взятий зразок перенести на обгортковий папір. Приблизно маса зразку повинна бути 1 кг.
3. Заповнити етикетку. В етикетці до кожного зразка повинен бути: номер розрізу, місце взяття (район, господарство, поле), назва генетичного горизонту і з якої глибини взятий, дату, підпис особи, що взяла зразок. Записи на етикетці зробити м'яким простим олівцем.
4. Ґрунт загорнути в щільний обгортковий папір, перев'язати шпагатом. Під шпагат покласти дублікат етикетки.
Зразки можна поміщати й в спеціально заготовлені пакети або мішечки з тканини. У цьому випадку, крім етикетки, вкладеної в мішечок, на ньому зовні олівцем пишуть номер розрізу, генетичний горизонт, глибину взяття зразка: наприклад, р. 12. В (40-50 см). Аналогічні позначення виконують і в польовому щоденнику.
5. Вкласти зразки в спеціальну коробку або рюкзак. Після повернення з поля їх варто розгорнути і просушити, тому що ґрунт може запліснявіти (на сонці сушити не можна). Просушені зразки пересипати в картонні коробки, на які наклеїти етикетки з відповідними написами.
6. В залежності від мети аналізу беруть індивідуальні (як описано вище) і змішані ґрунтові зразки. Індивідуальні зразки беруть в одному пункті (ґрунтовому розрізі) і аналізують кожний окремо . Змішані зразки відбирають звичайно з орного шару. Один такий зразок може характеризувати площу не більше 10 га (при масштабі картування 1:10000).
Змішаний зразок складають з п'яти (десяти) індивідуальних проб, узятих з невеликої площі (100-400 м2), типових для всієї території, з якої відбирається зразок. Місця взяття індивідуальних проб для приготування змішаного зразка розміщають рівномірно по ділянці.
Кожну пробу масою 1-2 кг узяти лопатою на всю потужність орного шару (20-25 см), висипати на фанеру або клейонку, ретельно перемішати і відібрати середню пробу (300-400 г). На відстані 10-20 м від першої (центральної) проби взяти таким чином ще чотири проби, розташовуючи їх хрестоподібно. Потім усі п'ять (десять) проб зсипати разом, перемішати і відібрати змішаний зразок масою близько 1 кг. Заповнити для нього етикетку.
Проби для складання змішаного зразка повинні бути близькі за кольором, структурою і механічним складом, тобто характеризувати типовий ґрунтовий покрив для даної земельної ділянки. Якщо ділянка має комплексний ґрунтовий покрив, то змішані зразки брати не можна. У цьому випадку проб повинно бути стільки, скільки виявлено ґрунтових різновидів.
7. Відібрані в полі зразки в лабораторії підготувати до аналізу. Для цього зразок ґрунту висипати на лист щільного паперу або фанери, просушити до повітряно-сухого стану, розім'яти руками великі грудки ґрунту і ретельно відібрати з нього корінці, валуни, включення і новоутворення. (При необхідності їх варто зважити і визначити відсотковий вміст у ґрунті). Потім ґрунт просіяти через сито, з отворами діаметром 1 мм. Ґрунт, що залишився, що не пройшов через сито, подрібнити у фарфоровій ступці товкачиком з гумовим наконечником, просіяти через сито і додати до просіяного раніше ґрунту. Цю операцію повторюють доти, поки на ситі залишиться тільки кістяк (каміння, великий пісок). Після цього просіяний ґрунт ретельно перемішати, зсипати в банку з притертою пробкою або в картонні коробки і використовувати для відбору середніх проб для кожного виду аналізу.
8. Для більшості аналізів варто використовувати зразки ґрунту в повітряносухому стані, для деяких (наприклад, для визначення аміачного азоту, нітратів) – зразки ґрунту, тільки що взяті в полі без попереднього їх підсушування.
Завдання 4. Взяття ґрунтових монолітів
Матеріали й обладнання. Лопата, ніж, спеціальні ящики, папір, олівці.
Пояснення до завдання і хід роботи. Моноліт – зразок ґрунтового профілю з непорушеною будовою, що включає всі генетичні горизонти. Щоб зберегти моноліт, потрібно помістити його в спеціальний ящик, що складається з прямокутної рами і має дві окремі кришки. Стандартний розмір таких ящиків 100x20x5 см (внутрішні розміри).
1. Моноліт беруть дві особи. Яму копають більших розмірів, ніж для опису ґрунтового розрізу, ретельно зачищають передню стінку й обережно вирізують ножем прямокутну призму, що відповідає внутрішнім розмірам ящика (мал. 5).
2. На цю призму накласти рамку ящика – спочатку на нижній, а потім на верхній його кінець. Потім зняти надлишки ґрунту, що виходять з рамки, і закріпити дно ящика.
3. Моноліт, закріплений у рамці, поступово підкопати з боків і відокремити від стінки ґрунтового розрізу, притримуючи ногою нижню сторону ящика й одночасно відсуваючи верхню.
Рис. 5. Взяття ґрунтового моноліту
4. Підняти вирізаний моноліт з ями, прибрати надлишки грунту і закрити кришку, попередньо вклавши етикетку. На етикетці і кришці написати номер розрізу, назву ґрунту, місце і дату взяття моноліту.
5. Взяття моноліту – дуже трудомістка робота. Тому іноді готують насипні "моноліти", заповнюючи ґрунтом, взятого з кожного генетичного горизонту, спеціальний ящик з перегородками. Але такі моноліти не дають правильної уяви про всі особливості ґрунту даного генетичного типу.