Мал. 2. Типи забарвлення ґрунту

Забарвлення горизонтів ґрунтів залежить від ступеня його зволоження і освітлення, структурного стану. Наприклад, один і той же грунт в сухому стані має темно-сіре забарвлення, а в вологому – чорне.

Вологість ґрунту в полі визначають на дотик. Можна відрізнити наступні градації вологості грунту: сухий грунт – наявність вологи в руці не відчувається (не холодить руку), при розтиранні утворює пил; свіжий грунт пилу не утворює, не розкришується при стискуванні, рука ледь відчуває холод, при підсиханні в деякій мірі світлішає; вологий грунт при здавлюванні в руці злипається, рука відчуває вологу (холодить руку), фільтрувальний папір, на який покладений кусочок грунту, при здавлюванні зволожується, при підсиханні грунт значно світлішає, сирий грунт при здавлюванні зволожується, при підсиханні грунт значно світлішає; сирий грунт при здавлюванні змочує руку, але вода не видавлюється між пальцями, при здавлюванні в руці грунт зберігає надану форму; мокрий грунт при здавлюванні виділяє воду, яка просочується між пальцями.

За гранулометричним складом кожний горизонт і підгоризонт може бути пісчаним, супісчаним, легкосуглинистим, середньосуглинистим, важкосуглинистим, глинистим.

Механічні елементи ґрунту можуть злипатися, склеюватися між собою в агрегати різної величини та форми. Окремі частинки або агрегати, на які може розпадатися грунт, називають структурою.

Професор Захаров С.А. виділив три основних типи структури ґрунту: кубоподібна – структурні одиниці ґрунту рівномірно розподілені по всіх трьох взаємно перпендикулярних осях; призмоподібна – структурні одиниці ґрунту розвинуті переважно по вертикальній вісі; плитоподібна – структурні окремості розвинуті по двох горизонтальних осях і вкорочені у вертикальному напрямі.

Кожний із перерахованих типів в залежності від розміру, характеру ребер і граней поділяють на більш дрібні одиниці.

Повна класифікація структурних елементів для морфологічного опису грунтів наводиться в табл. 5 і показана на мал. 3.

Мал. 3. Типові види ґрунтової структури

А – кубоподібний тип структури: 1 – великогрудочкувата; 2 – грудочкувата; 3 – дрібногрудочкувата; 4 – пилувата; 5 - великогоріхувата; 6 - горіхувата; 7 - дрібногоріхувата; 8 – великозерниста; 9 – зерниста; 10 – порошиста; 11 – структурні окремості, нанизані на корні; Б – призмоподібний тип структури: 12 – стовпчаста; 13 – стовпчастоподібна; 14 – великопризматична; 15 – призматична; 16 – дрібнопризматична; 17 – тонкопризматична; В – плитоподібний тип структури: 18 – сланцювата; 19 – пластинчата; 20 – листувата; 21 – лускувата; 22 - дрібнолускувата

Структура – характерна морфологічна ознака ґрунту в цілому і його окремих горизонтів.

Структура ґрунту, як його морфологічна ознака, суттєво відрізняється від агрономічного поняття структури ґрунту.

З агрономічної точки зору не всі грунтові частинки (агрегати) мають однакове значення. Цінними вважають лише ті, які не розпадаються у воді. Такі частинки називаються водотривкими. Найбільш цінними вважаються водотривкі частинки величиною від 1 до 3 мм.

В агрономічному понятті позитивною структурою вважають лише дрібногрудочкувату і зернисту структуру з агрегатами діаметром 0,25-10 мм по якості – пориста і вологостійка.

З агрономічної точки зору грунт може бути структурним і безструктурним.

В структурному грунті добре поєднується водний, тепловий і повітряний режим, що обумовлює добрий напрям біологічних процесів, а значить, краще забезпечення поживними речовинами. Структурний грунт володіє меншою зв’язкістю і меншою липкістю, тому такий грунт чинить менший опір при оранці, а його обробіток можна проводити при більш високих стадіях зволоження.

Безструктурні грунти погано поглинають воду, стікання її по поверхні призводить до ерозії. Такі грунти дуже запливають, дуже ущільнюються, стають важкими для обробітку.

У процесі польового опису генетичних горизонтів ґрунту слід звернути увагу на ті включення і новоутворення, які наявні в грунті.

Новоутворення – скупчення хімічних сполук (вапняків, оксидів, заліза і марганцю, включень заліза, різних солей і т.д.), а також кротовини, заповнені землею, екскременти червів, корені рослин.

Розрізняють новоутворення хімічного і біологічного походження.

Включеннями називають різні тіла в грунті, утворення яких не зв’язано з ґрунтоутворюючим процесом: частини гірських порід, валуни, галька, щебінь, шматки цегли, вугілля, скла, кістки, деревина, залишки тваринних організмів і кореневих систем рослин, археологічні знахідки.

Включення можуть бути мінерального або органічного походження.

При описуванні морфологічних ознак грунтів відмічають таку специфіку переходу від одного генетичного горизонту до іншого (язиками, кишенями, хвильовий, поступовий, різкий перехід і т.д.). Різкий перехід між горизонтами говорить про те, що грунт нанесений; якщо перехід поступовий, непомітний, то грунт утворився на даному місці.

Табл. 5