Робота 2. Визначення морфологічних ознак ґрунтів
Мета і завдання роботи: Сформувати у студентів поняття про грунт, як природно-історичне тіло, загальне поняття про процес грунтоутворення, агрономічні цінності грунті.
Знання, уміння і практичні навички, які повинен одержати студент. На натуральних зразках ознайомитися з основними морфологічними ознаками грунтів та їх сполученнями, характерними для різних ґрунтових горизонтів. Уміти визначати тип і різновидність ґрунту, а також характер ґрунтового горизонту і наявність карбонатів в різних типах грунтів.
Опис лабораторного обладнання:
Зразки грунтів різних типів і горизонтів. 2. Плакати, 3. Атлас грунтів України. 4. Ґрунтова карта України. 5. Сільськогосподарська енциклопедія. 6. 10%-й розчин НСl. 7. Фарфорові чашки. 8. Піпетки.
Об’єм і методика проведення дослідження: Студенти за розданим матеріалом (плакати, атлас, карти, зразки грунтів) описують будову, забарвлення, різні включення, а також замальовують основні профілі основних типів грунтів.
Завдання на самостійне опрацювання: студенти повинні вивчити матеріал із лекцій, підручника, практикуму, розглянути будову різних типів ґрунтів по таблицях.
Порядок оформлення звіту:
Розглянути і змалювати по одному профілю ґрунту лісостепової, степової зони, зони сухих степів, а також зони сухих і вологих субтропіків.
Змалювати по практикуму або по методичній розробці мал.1.
Змалювати мал.2.
Розглянути табл. 1, записати її в зошит.
Описати по одному зразку ґрунту.
Теоретична підготовка до роботи:
Польове дослідження ґрунту заключається головним чином у вивченні його морфологічних ознак.
Морфологічні ознаки ґрунтів дозволяють сформувати уяву про процеси ґрунтоутворення, агрономічну цінність даного ґрунту, його родючість.
У процесі морфологічного вивчення грунту описують: будову (горизонти і їх потужність), зафарбування (колір), структуру, складення, різні включення і новоутворення, а також відмічають механічний склад грунту і характер ґрунтоутворюючої породи, вологість, наявність органічної речовини і коренів рослин, глибин початку „скіпання” від соляної кислоти.
Під впливом ґрунтоутворюючого процесу товщина грунту поділяється на генетичні горизонти (названі так тому, що вони утворюються в процесі генезису, тобто виникнення і розвитку грунту).
Під будовою грунту розуміють сукупність генетичних горизонтів, які утворюють ґрунтовий профіль.
Кожний тип грунтів має свою будову і чергування горизонтів.
Найбільш загальна схема будови грунту розроблена В.В.Докучаєвим. Він виділяв у грунті три основних генетичних горизонти:
перегнійно-акумулятивний (горизонт А);
перехідний (горизонт В);
материнська порода (горизонт С).
Зараз у грунтах виділяють такі горизонти, які позначаються буквами латинського алфавіту цифровими або буквеними індексами:
А0 – лісова підстилка, дернина або степовий войлок;
А1 – гумусово-акумулятивний;
А2 – елювіальний (вимивний);
В – ілювіальний, перехідний (вмивний);
С – материнська порода.
На всіх ґрунтах, які обробляються механічно, виділяють орний горизонт Аор.
Названі горизонти, в свою чергу, ще підрозділяються на підгоризонти.
Потужність генетичних горизонтів різних ґрунтів неоднакова: вона може змінюватися від декількох сантиметрів до метра і більше.
Описуючи грунт, звичайно, відмічають верхню і нижню межу кожного горизонту і підгоризонту. Наприклад, для південних чорноземів можна записати А (С-25 см), В1 (25-50 см), ВС (50-80 см), С (80 см і глибше).
Потужність горизонтів вказує на інтенсивність ґрунтоутворюючого процесу і ступінь родючості грунту.
Загальна потужність кожного ґрунту, тобто товщина від поверхні ґрунту до материнської породи, теж неоднакова: зустрічаються ґрунти потужністю не більше 25-30 см (ґрунти тундри), а деякі досягають 200-300 см (чорноземи).
Забарвлення ґрунту – одна із важливих зовнішніх ознак. Забарвлення генетичних горизонтів ґрунту залежить від природних умов ґрунтоутворення, хімічного складу ґрунту (кількості гумусу, наявності сполук заліза, марганцю, алюмінію, кремнезему, карбонатів кальцію та ін.).
Уважно розгляньте мал. 2. Схема С.А.Захарова показує зв’язок забарвлення ґрунту з його хімічним складом. Забарвлення може бути однорідним (чорним, білим, жовтим, червоним) і неоднорідним (білуватим, сірим, коричневим, каштановим, бурим, а також світло-сірим, темно-бурим і т.д.).
