Завдання 2. Визначення гранулометричного складу грунту за його пластичністю Хід роботи:

1. Взяти із середнього зразка без зважування 3-5 г ґрунту.

2. Помістити грунт на скло і, зволожуючи його водою з піпетки, старанно перемішати шпателем до однорідної тістоподібної маси.

3. Із зволоженого ґрунту ("тіста") скачати шнур близько 5 мм завтовшки і згорнути його в кільце діаметром близько 3 см.

4. Визначити гранулометричний склад ґрунту, користуючись такими ознаками: якщо грунт у шнур не скачується, то він піщаного гранулометричного складу, якщо грунт нестійко скачується в шнур, який відразу, в процесі самого скачування, розпадається, то грунт супіщаний, якщо грунт скачується в шнур, а шнур при згортанні в кільце:

а) розпадається на окремі часточки („ковбаски”) на самому початку згортання - грунт легкосуглинковий;

б) глибоко тріскається і розпадається - грунт середньосуглинковий;

в) тріскається тільки на поверхні - грунт важкосуглинковий;

г) зовсім не тріскається - грунт глинистий.

Форма запису результатів:

Гранулометричний склад ґрунту	Стан ґрунту при згортанні „шнура”
Ковбаски скачати не можна – пісок
Скачуються окремі ковбаски – супісок
Ковбаска розпадається при розкачуванні – легкий суглинок
Ковбаска суцільна, при скачуванні в кільце розпадається – середній суглинок
Ковбаска суцільна, кільце з тріщинами – важкий суглинок
Ковбаска і кільце суцільні – глина

Замалювати мал. 1. Показники "вологого" способу визначення грунтометричного складу ґрунту в полі (метод Н.А. Качинського).

Завдання 3. Визначення структурного складу грунту

Під структурністю ґрунту розуміють його здатність розпада­тися на різні за формою і розмірами окремості. Слід пам^’ятати, що структурні окремості з складними агрегатами, які складаються з комплексу частинок різної величини.

Однак структурність виражена не в усіх грунтах. Ряд грун­тів може бути у безструктурному стані. Ці грунти або зовсім роз­пилені (частинки в них не утворюють структурних окремостей), або всі частинки в них зцементовані одна з одного в одну суцільну масу. Це грунти злиті.

Наявність структури в грунті, і насамперед у його верхньо­му орному шарі, має велике значення для нормального росту і роз­витку рослин. Грудочкувата структура перегнійного горизонту допо­магає створенню в грунті сприятливого для рослин водно-повітряного і поживного режиму, тобто підвищує родючість ґрунту.

Найбільш сприятливою є дрібнозерниста структура, з переважанням грудочок діаметром від 1 до 5 мм.

Цінна з точки зору агрономії грудочкувата і зерниста структура створюється в основному в перегнійних горизонтах ґрунту. З точки зору агрономії ці горизонти є безструктурними. Структура цих горизонтів є суто морфологічною ознакою, що допомагає нам встановити характер горизонту, тобто правильно визначити тип ґрунту. Тому основну увагу слід приділити вивченню структури перегнійного горизонту ґрунту.

Однак цінна не всяка грудочкувата структура. Повноцінна структура повинна добре протистояти розмивній дії води, не роз­падатися при зволоженні. Це зрозуміло, бо структура, якій не властива водоміцність, руйнується при зволоженні, в ній не регулюється водно-повітряний режим ґрунту. При зволоженні вона розпадатиметься, а грунт обезструктурюва-тиметься, що призведе до ряду небажаних наслідків (погіршення аерації ґрунту, режиму вологості, мікробіологічної діяльності в ньому і т.п.).

Досліджуючи структуру розораних грунтів, не слід обмежува­тись аналізом одного зразка. Визначення структурного складу ґрунту бажано проводити на двох зразках, один з яких взято з орного, а дру­гий - з підорного горизонту. Порівняння результатів аналізів з цих двох зразків дасть можливість виявити вплив обробітку ґрунту на його структуру. Добре провести аналіз структурного складу орних горизонтів грунтів, що знаходилися під різними культурами.

Визначення структурного складу ґрунту проводять просіюванням зразка ґрунту крізь сито з різними за величиною отворами. Спеціаль­ний набір містить в собі сита з діаметром отворів 0,25; 0,5; 1; 2; 3; 5; 7; 10 мм, які ставлять одне на одне. Це дає змогу просіювати грунт відразу крізь усі сита.