Хід роботи

1. Взяти проросток і підрахувати число корінців, при цьому визначити культуру.

2. Описати і змалювати проростки кожної культури.

3. Результати роботи записати у табл.:

Хліба І групи					Хліба ІІ групи
пшениця		жито	овес	ячмінь	просо	рис	сорго	кукурудза
озима	яра

Завдання 3. Визначення видів пшениці

Серед зернових рід пшениці найбільш різноманітний за своїм видовим складом. Кілька видів пшениці зустрічаються лише в нашій країні. Особливо багато видів пшениць у Закавказзі. За останніми дослідними даними нараховують 22 види пшениць.

За характером звільнення зерна від квіткових плівок при звичайному обмолоті пшениці поділяють на дві групи: голозерні і плівчасті. У плівчастих форм колос при достиганні ламкий, легко розпадається на колоски, зерно при звичайному обмолоті не звільняється від плівок, а залишається в колоску. Серед плівчастих форм є дикорослі і культурні види. У нашій країні переважно голозерні форми пшениці.

Найбільш поширені на земній кулі два види пшениці: м’яка і тверда. Крім того, вирощують карликову пшеницю (тургідум), або англійську (персикум), або карталінську (полбу), або двозернянку. Деякі види пшениці не культивують, але використовують у селекційній роботі. Це пшениця Тимофєєва, польська, що характеризується великим колосом, довгими лусками і зерном, та спельта, яка невимоглива до грунтових і кліматичних умов. Як домішка в посівах на Кавказі та в Криму зустрічається пшениця однозернянка.

М’яка пшениця має озимі і ярі форми; тверда, в основному, лише ярі.

Види і підвиди хлібних злаків

Завдання 4. Визначення й опис видів пшениць

Матеріали й устаткування. Зразки колосків пшениці, лупи, пінцети, препарувальні голки, скальпелі та розбірні дошки.

Пояснення до завдання. У межах роду пшениць виділяються чотири генетичні групи по числу хромосом у соматичних клітинах: диплоїдна - 14, тетраплоїдна - 28, гексаплоїдна - 42 і октаплоїдна - 56. Найбільше поширення мають тетраплоїдна і гексаплоїдна групи. За морфологічними і господарськими ознаками пшеницю поділяють на справжні і полб’яні. Справжні пшениці (11 видів) мають неламкий колосовий стрижень і голе зерно, що легко звільняється від луски. У полб’яних пшениць (11 видів) ламкий стрижень колосся. При дозріванні зерна або обмолоті колос розпадається на окремі членики з колосками. Зерно важко звільняється із щільних лусок.

Полб’яні пшениці практичного значення в сучасному землеробстві не мають. Із справжніх пшениць основними, які вирощуються в усьому світі, є два види - пшениця м'яка гексаплоїдна і пшениця тверда тетраплоїдна.

М'яка пшениця має озимі і ярі форми, тверда – в основному ярі, але є й озимі. Тепер вирощують озимі сорти твердої пшениці.

Рис. 2. Види пшениць:

1 - однозернянка; 2 - полба двузернянка; 3-тверда пшениця; 4 - тургідум (англійська);

5 - спельта (остиста); 6 - м'яка пшениця (безоста й остиста); 7 - карликова пшениця (остиста і безоста)

При визначенні виду пшениці враховують наступні ознаки:

1. Міцність стрижня колосу (ламкий, неламкий).

2. Щільність колосу (щільний, пухкий - між колосками просвіти).

3. Остистість колосу (безості, остисті).

4. Характер остей (довгі, короткі, що йдуть паралельно колосу, ті що розходяться в сторони).

5. Колоскові луски (повздовжньо-зморшкуваті, гладкі, з кілем, розвиненим сильно, слабко, з кілевим зубцем довгим, коротким, вигнутим).

6. Соломина під колосом (порожня, заповнена).

7. Зерно (голе, плівчасте, на зламі борошнисте, напівскловидне, скловидне, з чубчиком слабко або сильно вираженим).